1.5.3. Облік допоміжних виробництв, утримання та експлуатації машин і обладнання

Допоміжні виробництва - це виробництва, що обслуговують основні галузі (рослинництво, тваринництво та ін.), виконуючи окремі роботи чи надаючи різні послуги. До допоміжних виробництв відносять ремонтно-механічні майстерні, вантажний автотранспорт, електро-, водо-, газо-, теплопостачання, холодильні установки, живу тяглову силу.

Облік витрат, виконаних робіт і послуг ведуть на субрахунку 234 «Допоміжні виробництва». За дебетом субрахунка відображають як прямі витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням робіт і наданням послуг, так і непрямі, пов’язані з організацією і управлінням допоміжними виробництвами. За кредитом рахунка відображають вартість продукції, виробів, виконаних робіт і наданих послуг.

Залежно від видів допоміжних виробництв субрахунок 234 «Допоміжні виробництва» має такі субрахунки другого порядку:

2341 - "Ремонтні виробництва", де обліковують витрати на технічний огляд, ремонт виробничого обладнання, машин і транспортних засобів, виготовлення запасних частин, інструментів та ін.;

2342 - "Автомобільний транспорт" (відображають витрати на утримання вантажних автомобілів);

2343 - "Енергетичні виробництва", що призначені для обліку витрат на виробництво електроенергії власними силами, утримання енергетичного господарства та енергії, одержаної зі сторони;

2344 - "Водопостачання", де обліковують витрати з утримання артезіанських свердловин, водосховищ, водозабірних вузлів, а також вартість води, отриманої зі сторони;

2345 - "Гужовий автотранспорт" обліковують витрати і виконання робіт та вихід продукції за живою тягловою силою;

2346 - "Інші виробництва". Цей субрахунок призначений для обліку витрат інших видів допоміжних виробництв, а саме: газопостачання, холодильні установки, теплопостачання, залізничний транспорт тощо.

Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв здійснюють за видами виробників або видами робіт за номенклатурою статей, що встановлює підприємство.

Собівартість одиниці робіт або послуг допоміжних виробництв визначають шляхом ділення загальної суми витрат на загальний обсяг робіт та послуг. Фактичну собівартість робіт і послуг допоміжних виробництв визначають щомісячно, крім послуг живої тяглової сили. За цією величиною послуги щомісячно відносять на споживачів. Зустрічні послуги оцінюють і відносять на споживачів за плановою собівартістю і не коригують.

Собівартість послуг живої тяглової сили визначають у кінці року.

Калькуляційною одиницею робіт і послуг допоміжних виробництв є:

• для автотранспорту – 10 т/ км,

• енергопостачання - 10 кВт /год.,

• живої тяглової сили - 1 роб. день,

• теплопостачання - 1 Гкал.,

• газопостачання – 1 м³,

• водопостачанні -1 м³.

Особливістю обліку витрат щодо живої тяглової сили є те, що вона дає побічну і супутню продукцію.

Приплід оцінюють за собівартістю 60 кормо-днів на утриманні однієї голови дорослої худоби.

Фактичну собівартість одного кормо-дня визначають шляхом ділення суми витрат із утримання робочої худоби на кількість кормо-днів. Фактичну собівартість одного робочого дня визначають діленням різниці зі суми витрат на утримання живої тяглової сили і витрат на супутню й побічну продукцію.

Важливою складовою матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств є машинно-тракторний парк. Сюди належать трактори, комбайни, причіпи, начіпні сільськогосподарські машини і знаряддя для обробітку грунту, вирощування та збирання врожаю. Складовою цього є також машинні двори, гаражі, навіси, майданчики для зберігання техніки тощо.

Немає єдиної думки щодо використання рахунків для обліку витрат, пов'язаних із утриманням машинно-тракторного парку. Пропонують для обліку всіх витрат використовувати рахунок 23 "Виробництво" (окремий субрахунок) або рахунок 91 "Загальновиробничі витрати".

Аналітичний облік витрат на утримання машинно-тракторного парку здійснюють за статтями:

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• паливо та мастильні матеріали;

• сировина і матеріали;

• роботи та послуги;

• витрати на ремонт необоротних активів;

• інші витрати на утримання основних засобів;

• інші витрати.

На витрати машинно-тракторного парку не відносять нарахування заробітної плати з відрахуваннями на соціальні заходи трактористів-машиністів, а також паливно-мастильні матеріали. Ці витрати прямо відносять на окремі культури.

Основними первинними документами з обліку роботи тракторів є Обліковий лист тракториста-машиніста (на сільськогосподарських роботах) і Подорожній лист трактора (на транспортних роботах).

Обліковою одиницею всіх робіт, що виконали працівники машинно-тракторного парку є умовний гектар, який визначають множенням кількості виконаних нормозмін на кожному тракторі на його змінний еталонний виробіток

Еталонний змінний виробіток трактора визначають множенням коефіцієнта перерахунку його в умовні еталонні трактори на кількість нормозмін, що виконав трактор.

У кінці року витрати на утримання машинно-тракторного парку, крім заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи і вартості паливно-мастильних матеріалів на транспортні роботи тракторів розподіляють між сільськогосподарськими, транспортними і будівельними роботами.