1.7. Облік розрахунків за податками і платежами

Сільськогосподарські підприємства можуть бути оподатковані за двома системами оподаткування незалежно від форм власності:

• на загальних засадах;

• за спеціальним податковим режимом (сплата фіксованого сільськогосподарського податку).

Відповідно до норм Податкового кодексу України (ПКУ) фіксований сільськогосподарський податок – це податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках від її нормативної оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює абоперевищує 75 відсотків.

Платники фіксованого сільськогосподарськогоподатку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Об’єктом оподаткування ФСП є площа сільськогосподарських угідь, що перебуває у власності товаровиробника або надана йому у користування, в тому числі й на умовах оренди.

Згідно ПКУ сільськогосподарські угіддя – це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги (перелік є вичерпним).

Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) −нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року.

Відповідно до ст. 201 Земельного кодексу від 25.10.2001 р. № 2768 грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Причому залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною й експертною. Нормативна грошова оцінка використовується для цілей оподаткування, тоді як експертна – при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабміном.

Для визначення розміру ФСП використовується нормативна грошова оцінка землі, що проведена станом на 1 липня 1995 року відповідно до методики, затвердженої Постановою КМУ від 23.03.1995 р. № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського

призначення та населених пунктів».

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів,

економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування та економічної оцінки земель.

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) − 0,15;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, − 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) − 0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, − 0,03;

ґ) для земель водного фонду − 0,45;

д) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, − 1,0.

Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік.

Загальний податковий розрахунок здійснюють за поточний рік на всю площу земельних ділянок, що підлягають оподаткуванню, подають щорічно до 1 лютого поточного року. У цей самий термін платник податку подає звітний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку окремо за кожною земельною ділянкою до органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки.

Податкові декларації подаються:

– органу ДПС за місцем знаходження платника податку – на основі загальних площ сільськогосподарських угідь чи земель водного фонду, що перебувають у власності або користуванні (в тому числі на умовах оренди) платника податку;

– органу ДПС за місцем розташування земельної ділянки – стосовно земельних ділянок, розташованих у межах території відповідного органу місцевого самоврядування.

Сплату здійснюють щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (календарного) місяця.

Податок сплачують у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, в таких розмірах:

у 1 кварталі- 10%;

у 2 кварталі - 10%;

у 3 кварталі - 50%;

у 4 кварталі - 30%.

Нарахування фіксованого сільськогосподарського податку відображають бухгалтерським записом:

Дт 917 "Фіксований сільськогосподарський податок"

Кт 641 "Розрахунки за податками".