1.5.6. Облік витрат і калькулювання собівартості продукції тваринництва
Тваринництво охоплює такі галузі, як молочне та м'ясне скотарство, свинарство, вівчарство, конярство, птахівництво, звіринництво й ін.
Об'єктами обліку витрат у тваринництві є технологічні групи тварин за їх видами:
велика рогата худоба м'ясного напрямку (основне стадо і тварини на вирощуванні);
велика рогата худоба молочного напрямку (основне стадо і тварини на вирощуванні);
свинарство (основне стадо і молодняк на вирощуванні) та інші.
Синтетичний облік витрати тваринництва ведуть на рахунку 23 "Виробництво"(2 субрахунок "Тваринництво"). За дебетом рахунку протягом року нагромаджують витрати на утримання тварин. За кредитом відображають вихід продукції тваринництва.
За дебетом 232 кореспондує з кредитом рахунків:
203 "Паливо" - на вартість паливо-мастильних матеріалів;
208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" - на вартість придбаних зі сторони кормів, біопрепаратів, медикаментів;
27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" - на вартість кормів власного виробництва;
13 "Знос необоротних активів" - на суму амортизаційних відрахувань;
234 "Допоміжні виробництва" - на вартість послуг допоміжного виробництва;
66 "Розрахунки за виплатами працівникам" - на суму заробітної плати тваринникам;
39 "Витрати майбутніх періодів" - на суму витрат на утримання літніх таборів, навісів та інших нетитульних споруд;
912 "Загальновиробничі витрати", субрахунок "Тваринництво" - на суму загальновиробничих витрат.
У тваринництві визначають собівартість основної продукції і додаткових біологічних активів. Собівартість побічної продукції не калькулюють. Витрати на побічну продукцію визначають за нормативною величиною.
Продукцією вирощування та відгодівлі тварин є: приріст живої маси та жива маса.
Приріст живої ваги визначають як різницю між живою масою поголів'я на кінець року та яке вибуло протягом року (у т. ч. загиблі тварини) та живою масою поголів'я, що надійшло протягом року (у т. ч. приплід та які були на початок року) [ 1 ].
∆М = Вк + Вв-Вп-Вн [1], де
∆М - приріст живої ваги;
Вк - жива вага поголів'я на кінець року;
Вв - жива вага поголів'я, яке вибуло протягом року;
Вп - жива вага тварин, які надійшли протягом року;
Вн - жива вага тварин на початок року.
Собівартість центнера приросту живої маси визначають діленням витрат на вирощування (без побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої ваги.
Для визначення собівартості центнера живої маси необхідно визначити вартість та кількість живої маси.
Вартість (В) живої маси охоплює витрати на вирощування та відгодівлю в поточному році (без витрат на побічну продукцію) (Вв), вартість худоби, яка була в групі на початок року (Вп) і надійшла (Вн) без вартості загиблих тварин [ 2 ].
В = Вв + Вп + Вн [2 ]
Кількість живої маси дорівнює масі тварин, що вибули і залишені на кінець року.
Приклад 1.6.. Визначити собівартість живої ваги і приросту живої ваги, використовуючи наведені дані.
На початок звітного періоду в господарстві було 750 голів великої рогатої худоби живою масою 750 ц і вартістю 760000 грн.
За звітний період надійшло: 500 голів приплоду, масою 150 ц, вартістю 280000 грн.; куплено в інших господарствах 40 голів, масою 40 ц, вартістю 45000 грн.
За звітний період вибуло: реалізовано 250 голів, масою 600 ц; забито на м'ясо - 40 голів, масою 50 ц, загинуло з вини господарства - 10 голів, масою 5 ц.
Залишилося на кінець року 990 голів, живою масою 800 ц.
Витрати на вирощування та відгодівлю великої рогатої худоби за звітний період становили 1200100 грн. Витрати на побічну продукцію у 6000 грн.
приріст живої маси: 800+5+50+600- (750+150+40) = 515 ц.;
жива маса великої рогатої худоби: 800+50+600 = 1450 ц.;
фактична собівартість 1 ц приросту живої маси:
4) фактична собівартість 1 ц живої ваги:
