5. Клас Власне Круглі черви

Аскарида людська Ascaris lumbricoides

Поширення. По всій земній кулі, крім Антарктиди і засушливих районів.

Локалізація. Живе лише в тонкій кишці людини.

Захворювання аскаридоз.

Морфологія. Тіло цього паразита має веретеноподібну форму із загостреними кінцями. Самка сягає 20—40 см завдовжки, самець — 15см. Тіло вкрите щільною оболонкою (кутикулою), яка має 10 шарів. Ця оболонка виконує функцію зовнішнього скелета і захищає паразита від механічних і хімічних впливів. Під кутикулою розміщений шар гіподерми, який не пропускає шкідливі для аскариди речовини. Мускулатура розміщена під гіподермою. Окремі клітини згруповані в 4 тяжі поздовжніх м'язів, які відділені один від одного валиками гіподерми.

Життєвий цикл. Паразитує тільки в людини. Геогельмінт. Запліднена самка відкладає яйця в тонкому кишечнику (до 240000 в добу). Для її подальшого розвитку яйця обов'язково мають потрапити грунт. У грунті при оптимальної вологості і температурі 20—25° в яйці через 21—24 доби розвивається рухлива личинка. На відміну від дорослих форм личинка є аеробом і потребує для розвитку кисень. З грунту яйця, що містять всередині рухливі личинки, можуть потрапляти з овочами, фруктами чи водою в кишковий тракт людини. В кишківнику оболонка яйця розчиняється і потім з нього виходить личинка,яка проходить крізь стінку кишечника, потрапляє у кровоносні судини і мігрує по організму. Разом із течією крові личинка потрапляє у печінку, потім у праве серце, легеневу артерію і капіляри легеневих альвеол, а звідти в бронхіоли, бронхи, трахею і, нарешті, у глотку. Личинки вдруге заковтується разом із слиною і знову потрапляють у кишечник, де перетворюються статевозрілі форми. У цілому міграція триває близько двох тижнів. Перетворення у дорослу форму відбувається протягом 70—75 діб.

Для яєць аскарид характерні висока опірність впливу чинників довкілля. Вони можуть перезимувати і зберігатися в грунті протягом 5—6 років. У вигрібних ямах вони зберігаються до 8 міс. У компостних купах, де температура досягає 45°С, яйця гинуть через 1—2 міс.

Життєвий цикл аскариди людської: 1 - дорослі особини в організмі хазяїна; 2 - запліднене яйце; 3    інвазійне яйце; 4    фактор передачі

Клінічна картина: - інтоксикація організму токсичними продуктами життєдіяльності гельмінтів;

– субфебрильна температура, висип на шкірі; – диспепсичний синдром: біль у шлунку «летучого» характеру, втрата маси тіла, нудота, блювання, метеоризм, нестійкі випорожнення, схильність до закрепів, зригування; – бронхолегеневий синдром: сухий або вологий кашель

- еозинофілія (до 20-40% еозинофілів) на фоні лейкоцитозу;

- іноді спостерігаються важкі ускладнення, які потребують екстренного хірургічного втручання: закупорка просвітку кишківника клубком аскарид, закупорка жовчних протоків, навіть асфіксія (удушення).

Лабораторна діагностика. Виявлення яєць в фекаліях.

Профілактика: особиста — дотримання правил особистої гігієни: миття рук, овочів, фруктів, вживання кип'яченою води; громадська — санітарно-просвітна робота; масова дегельмінтизація населення, знешкодження фекалій, охорона середовища від забруднення (контроль за водопостачанням і водовідведенням).

Гострик Enterobius vermicularis

Поширення : в усіх широтах земної кулі, у тому числі і в Україні.

Локалізація: в нижніх відділах тонкої кишки людини.

Захворювання ентеробіоз.

Морфологія: дорослі гострики мають невеликі розміри: самці — від 3 до 5 мм, самки — від 9 до 12 мм. Задній кінець самця зігнутий у вигляді гачка. Розвивається без проміжного хазяїна. Живляться гострики вмістом кишечника. Тривалість життя паразита 2-4 тижні. Самці, запліднивши самок, гинуть. Самки спускаються до прямої кишки, переважно вночі виповзають через відхідник і відкладають від 5 тис. до 17 тис. яєць, після чого гинуть. Рухи гостриків під час відкладання яєць викликають сильний свербіж. У відкладених яйцях личинки розвиваються дуже швидко (через 4—6 год). Цей гельмінт паразитує переважно у дітей, які розчісують ділянки навколо ануса, забруднюючи руки яйцями гострика, ними забруднюється й ліжко. В хворих можлива автоінвазія ( повторне самозараження). Якщо ж повторне зараження не відбулося, то можливе одужання без медикаментозних засобів ( на протязі 1 місяця).

 Життєвий цикл гострика: 1 - статевозріла самка в організмі хазяїна; 2 - незріле яйце; 3 - зріле яйце; 4 - фактор передачі

Єдиним джерелом інвазії є тільки людина, хвора на ентеробіоз. Шлях зараження фекально-оральний, який реалізується харчовим, контактно-побутовим шляхом та за допомогою мух. Серед факторів передачі можуть мати значну роль харчові продукти, які не підлягають термічній обробці, та продаються у роздрібній вуличній торгівлі. Діти часто беруть у рот пальці, забруднені іграшки, гризуть нігті і таким чином постійно заражаються. Яйця гостриків можуть потрапляти на підлогу з білизни, а потім з пилом заноситися на різні предмети домашнього вжитку

Клінічна картина. Хоча гострики й не належать до найнебезпечніших паразитів людини, проте вони викликають такі неприємні явища: травмування слизової оболонки кишки і запальні процеси в ній; заповзаючи в червоподібний відросток, спричинюють його запалення; у разі інтенсивного зараження часто спостерігаються біль у животі, втрата апетиту, нудота й блювання; сон у хворих неспокійний; від постійного недосипання погіршується самопочуття, знижується працездатність, настають нервові розлади і виснаження; заражені діти стають неуважними, примхливими, погіршуються їхні успіхи в навчанні.

Діагностується хвороба за виявленням яєць у зіскрібку з перианальних складок.

Профілактика: - дотримання чистоти рук. Обов’язкове їх миття з милом після відвідування туалету та перед вживанням їжі; - чисте купання дитини; - коротке обрізання нігтів раз у 5 днів та миття їх з милом щіточкою щонайменше 1 раз в день; - виявлення і лікування хворих;

Трихінела Trichinella spiralis - збудник трихінельозу

Поширена повсюдно, але переважно в місцевостях, де живуть дикі звірі, від яких заражаються домашні тварини.

Локалізація. Личинки трихінел живуть у скелетних м'язах, а статевозрілі трихінели — у тонкій кишці людини й тварин, залягаючи між ворсинками і тільки переднім кінцем проникаючи в структури стінки кишки.

Морфологія. Має мікроскопічні розміри: самки 3-4х0,6 мм, самці -1,5 - 2 x 0,04 мм.

Життєвий цикл трихінели

Життєвий цикл. Біогельмінти. Для перетворення личинок на статевозрілі форми вони мають потрапити в кишки іншого хазяїна. Людина заражається, використовуючи в їжу свинину або м'ясо інших тварин, заражених трихінелою: ведмедя, дикого кабана, борсука та ін.

Після запліднення в кишках хазяїна самці гинуть, а самки народжують 1500— 2000 личинок, після чого гинуть. Личинки проникають у лімфатичну систему, а потім розносяться кров'ю по всьому організму, локалізуючись тільки в певних групах м'язів (діафрагмі, міжреберних, жувальних тощо). Період міграції 2—6 тижнів. Проникнувши в м'язові волокна, личинка закручується спіраллю і через 2—3 тижні вкривається сполучнотканинною оболонкою, яка згодом (приблизно через рік) обвапновується. У формуванні оболонки беруть участь і тканини хазяїна. Такі личинки зберігають життєздатність 20-25 років.

Таким чином, кожен організм, заражений трихінелами, спочатку стає остаточним господарем — утворюються статевозрілі особини в кишківнику, а потім - проміжним господарем для личинок, які локалізуються в м’язах.

Клінічна картина. Характерними симптомами хвороби є болі в м'язах, набряки обличчя, особливо повік, кон'юнктивіти, підвищена температура, зміни складу крові (еозинофілія), головні болі, слабкість, зниження працездатності. Хвороба триває від одного до кількох тижнів, іноді завершується летально. Смертельна доза для людини – 5 личинок на 1 кг маси тіла. Під впливом інвазії м'язове волокно дегенерує.

Заходи боротьби і профілактика. Термічна обробка не вбиває личинки трихінели. Не можна використовувати в їжу м'ясо, яке не пройшло ветеринарно-санітарної експертизи. Свиней слід утримувати в умовах, які виключають можливість поїдання трупів заражених тварин. Свинину і м'ясо диких тварин потрібно обов'язково досліджувати на

трихінельоз.

Волосоголовець людський (Trichocephalus trichiurus) ––збудник трихоцефальозу.

Морфологічні особливості. Волосоголовець людський –– тонкий гельмінт довжиною 3-5 см. Передній кінець тіла волосоподібний і складає 2/3 довжини тіла. Задній кінець потовщений, в ньому розміщується кишківник, а у самки –– матка. Тонка частина тіла волосоголовця занурюється в товщу слизової оболонки стінки кишківника, а задній виступає в просвіт кишківника.

Життєвий цикл. Волосоголовець паразитує в товстому кишківнику людини. З фекаліями хворої людини яйця потрапляють у зовнішнє середовище. Яйця волосоголовця стають інвазійними протягом 25-30 днів у грунті при 15-37º С і при наявності кисню та вологості. При проковтуванні яєць в тонкій кишці личинки без міграції перетворюються у статевозрілі форми. Вони проникають у ворсинки кишки і там розвиваються від трьох до десяти діб. Ворсинка руйнується, личинки знову потрапляють у просвіт кишки, сповзають до товстої кишки, там передній волосоподібний відділ тіла вбуравлюється в оболонку кишки, а задній кінець виступає в просвіт. За місяць статевозрілі самки запліднюються і виділяють яйця. Термін життя статевозрілих волосоголовців –– 5-7 років.

Ознаки хвороби. При трихоцефальозі у людини порушується робота шлунково-кишкового тракту. Хворих турбують нудота, нестійкий стілець, головні болі, знижується кислотність шлункового соку.

Лабораторна діагностика: основується на мікроскопії яєць у випорожненнях. Яйця волосоголовця людського мають жовтувато-коричневий колір, за своєю формою нагадують лимон або бочечку з безкольоровими пробками на полюсах. Оболонка їх гладенька, щільна, багатошарова. Вміст яйця під мікроскопом виглядає дрібнозернистим.

Профілактика. Волосоголовець широко розповсюджений у багатьох областях України, а також у країнах з теплим і вологим кліматом. Профілактичні заходи на тій же основі, що і боротьба з аскаридозом.

Анкілостома або кривоголовка дванадцятипала (Ancylostoma duodenale), некатор (Necator americanus) –– збудники анкілостомідозів.

Анкілостомідози –– захворювання, що об’єднує дві інвазії –– анкілостомоз і некатороз, які подібні за клінічним перебігом але мають різних збудників.

Поширення. Анкілостомідози переважають в географічних регіонах з вологим субтропічним кліматом. Ancylostoma duodenale поширена в Середземноморському басейні, Індії, Китаї і Японії. Necatoramericanus –– переважно в тропічній зоні Азії і Америки.В Україні зустрічається там, де є теплий і вологий клімат, де є шахти і ведуться глибокі підземні роботи.

Морфологічні особливості. Анкілостома або кривоголовка дванадцятипала (Ancylostoma duodenale) і некатор (Necatoramericanus) –– невеликі нематоди 1-2 см блідо-рожевого кольору. Будова їх дуже подібна. У анкілостоми ротова капсула має 4 зубці, а у некатора –– 2 ріжучі пластини. У самців задній кінець розширений у вигляді дзвону (статева бурса).

Анкілостома Некатор

Життєвий цикл. Паразитує анкілостома і некатор в тонкому кишковику людини. Яйця виділяються з фекаліями хворої людини. При надходженні яєць в теплий, вологий грунт відбувається розвиток личинок протягом 10-15 днів, які можуть жити в грунті декілька місяців.

Личинки спочатку є рабдитними, а потім вони линяють, перетворюючись у філярієподібні. Остання є інвазійною стадією і разом з овочами, ягодами та брудними руками може заноситись до роту. Личинки некатора, а інколи і анкілостоми, можуть активно проникати через шкіру –– перкутанним шляхом, наприклад при ходьбі босоніж і т.д. Потрапивши в організм, личинки кров’яним руслом через печінкову і порожнисту вени потрапляють у праве передсердя і шлуночок, через легеневу артерію кров’ю заносяться в легені. Через бронхіоли, бронхи, трахею потрапляють в глотку, кишківник і там перетворюються у статевозрілу форму. Весь цикл розвитку від зараження до продукування статевозрілими особинами яєць триває 2 місяці. Тривалість життя в організмі людини 5-15 років. Анкілостома і некатор ротовими капсулами пошкоджують слизову оболонку кишківника і живляться при цьому кров’ю. Змінюючи місця прикріплення, вони залишають кровоточиві рани. Все це може призводити до анемії, слабкості, головного болю, болі в області живота, втрати апетиту. Також виділяють шкірну і легеневу форми анкілостомозів.

Лабораторна діагностика: мікроскопія калу на виявлення яєць (кишкова стадія) і личинок у мокроті (легенева стадія). Яйця анкілостоми і некатора за будовою не відрізняються, тому при виявленні їх встановлюють загальний діагноз ––анкілостомідоз.

Профілактика: в місцевостях, де розташовуються земляні роботи, не ходити без взуття, не лягати роздягнутими на грунт, який може бути зараженим личинками. Не вживати в їжу не миту городину. Дотримуватися правил особистої гігієни. Громадська профілактика полягає в обстеженні населення, виявленні хворих; дегельмінтизація, боротьба із забрудненням грунту людськими фекаліями, санітарний благоустрій шахт.

Ришта Dracunculus medinensis –– збудник дракункульозу.

Поширення дракункульозу обмежено переважно країнами з теплим кліматом: Іран, Індія, тропічна Африка.

Локалізація. Статевозрілі самки локалізуються у підшкірній клітковині людини і деяких м’ясоїдних тварин (собаки, кішки і та ін.).

Морфологія. Самки досягають 120 см в довжину. Самці значно менших розмірів –– 12-30 см. Навколо паразита утворюється міхур, який з часом розривається. При контакті з водою стінка тіла ришти лопається. В утворений отвір вип’ячується матка, із якої у воду виходить багато дрібних личинок. Проміжним господарем в циклі розвитку є циклопи, які проковтують личинок. Подалі личинки проходять дві линьки, і після цього на 12-й день стають інвазійними. Остаточний (дефінітивний) господар (людина, собаки, інші тварини) заражається при вживанні некип’яченої води, яка містить інвазованих циклопів.

В організмі господаря личинки звільняються від тканин циклопа, проникають в стінку кишківника людини чи тварини і вже на 21-й день з’являються у підшкірній клітковині. Статевозрілими особини стають через декілька місяців. Самці гинуть після запліднення самок.

Життєвий цикл ришти Самка ришти Видалення ришти

Ознаки хвороби. Початковий період захворювання у більшості випадків проходить безсимптомно. Протягом деякого часу з’являється свербіння і затвердіння в місцях локалізації паразита. При локалізації біля суглобів хворий може не ходити. Виразки болючі, крім того, вони можуть супроводжуватись вторинною інфекцією. У пізній фазі захворювання до появи виразок діагноз може бути встановлений при наявності помітних звивистих валиків під шкірою у місцях локалізації паразита.

Джерелом розповсюдження дракункульозу є людина, іноді собаки.

Лабораторна діагностика: ранні стадії дракункульозу практично не діагностуються. При формуванні пухиря визначити захворювання не важко. Лікування комплексне: ослаблення алергічних проявів і знищення молодих паразитів із застосуванням

хіміопрепаратів. Зрілих червів видаляють таким чином: паразита захоплюють за виступаючий з рани кінець і намотують на марлевий валик. Ця операція може тривати до 20 днів, не допускається розрив тіла нематоди –– це спричинює ускладнення.

Профілактика: полягає у своєчасному виявленні хворих та їх лікуванні; слід періодично обстежувати та очищати водойми. В деяких країнах застосовують хімічні препарати по знищенню циклопів

Філярії –– збудники філяріозів

Філярії –– білі ниткоподібні гельмінти декількох видів, довжиною 20-100 мм, живородячі. Передаються трансмісивним шляхом. Зустрічаються філяріози в тропічних країнах.

Вухерерія (Wuchereria bancrofti –– збудник вухереріозу),локалізується в лімфатичній системі людини, строк життя до 20 років. Переносники –– деякі види комарів.

Бругія (Brugia malayi) –– збудник бругіозу, подібна до вухерерії. Зустрічається у людини і деяких тварин. Переносники ––комарі.

Лоа (Loa loa) –– збудник лоаозу, паразитує у людини в підшкірній жировій клітчатці, під серозними оболонками, може проникати під кон’юктиву ока. Переносники –– гедзі.

Онхоцерка (Onchocerca volvulus) –– збудник онхорцеркозу, паразитує у людини під шкірою. Переносники –– мошки.

Цикл розвитку: личинки мігрують у кров основного господаря –– людини. Комахи разом із кров’ю всмоктують мікрофілярії. В тілі проміжного живителя личинки розвиваються у м’язах, потім проникають у колючий ротовий апарат комахи. При смоктанні крові людини вони активно проникають в шкіру, кров, лімфатичну систему.

Клінічна картина при вухереріозі і бругіозі така, що після інкубаційного періоду, який триває 3-18 місяців, починається підвищення температури тіла, шкірні висипання, кашель, набряки. В період від 2 до 7 року починається варікозне розширення вен і запалення лімфатичних судин, підшкірної жирової клітковини та внутрішніх органів. На третій стадії проявляється слоновість нижніх кінцівок. Інкубаційний період лоаозу 1-3 роки проявляється лихоманкою, алергічним синдромом, пізніше вражається підшкірна клітковина –– набряк, печія.

Онхоцеркоз розвивається через декілька місяців після зараження. Уражується шкіра. В підшкірній клітковині утворюються вузли, в яких містяться онхоцерки, іноді гній. Ураження очей може призвести до розвитку сліпоти.

Лабораторна діагностика: мікроскопія мазків крові,

Профілактика: захист тіла від укусів комарів, гедзів, мошок. Громадська профілактика: комплекс заходів з висушуванням боліт, вирубуванням кущів, спалювання трав

27