3. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування

у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин

До особливостей хімічного забруднення, яке впливає на життєзабезпечення населення, належить:

- небезпечні концентрації НХР можуть існувати від кількох годин до кількох діб;

- незначна ймовірність ураження населення НХР через шкіряні покрови не вимагає залучення засобів захисту шкіри під час евакуації;

- низька здатність до забруднення одягу, меблів, предметів побуту дає змогу використовувати їх після провітрювання без спеціального оброблення;

- надзвичайна оперативність у проведенні заходів захисту, оскільки перебування людей протягом кількох хвилин у хмарі НХР може призвести до масового ураження;

- труднощі виявлення НХР через відсутність надійних технічних засобів специфічної індикації;

- дальність евакуації залежить від масштабів аварій, але складає не більше ніж 15 км від зони забруднення;

- забруднення джерел водопостачання, продовольства та харчової сировини можливе, коли отруйна речовина буде в рідкому стані, в окремих випадках, в твердому;

- більшість видів продовольчої сировини та продуктів харчування, які зберігаються відкрито, після впливу на них газоподібних НХР досить провітрити або піддати кулінарній обробці, щоб надалі використовувати за призначенням.

4. Класифікація суб’єктів господарювання та адміністративно-територіальних

одиниць за хімічною небезпекою

Безпека функціонування ХНО залежить від багатьох чинників:

- фізико-хімічних властивостей сировини;

- характеру технологічного процесу;

- конструкції та надійності обладнання;

- умов зберігання хімічних речовин;

- ефективності засобів протиаварійного захисту.

Усього в Україні функціонує понад 1,7 тис. об’єктів промисловості, на яких зберігаються та використовуються понад 300 тис. тон ХНР. Залежно від кількості осіб, які мешкають в зонах можливого хімічного зараження ці об’єкти розподілені на чотири ступені хімічної небезпеки.

1. Хімічне забруднення. Хімічні фактори небезпеки

'Хімічне забруднення' - збільшення кількості хімічних компонентів певного середовища, а також проникнення (введення) в неї хімічних речовин в концентраціях, що перевищують норму або не властивих їй. Найбільш небезпечно для природних екосистем і людини саме хімічне забруднення, що поставляє в навколишнє середовище різні токсиканти - аерозолі, хімічні речовини, важкі метали, пестициди, пластмаси, поверхнево-активні речовини та ін

Джерела хімічного забруднення

1.1. Стаціонарні джерела

1.1.1. Хімічна промисловість

Більшість органічних напівпродуктів і кінцева продукція, вживана або вироблювана в галузях хімічної промисловості, виготовляється з обмеженого числа основних продуктів нафтохімії. При переробці сирої нафти або природного газу на різних стадіях процесу, наприклад, перегонці, каталітичному крекінгу, видалення сірки і алкілування, виникають як газоподібні, так і розчинені у воді і скидаються в каналізацію відходи. До них відносяться залишки і відходи технологічних процесів, непіддатливі подальшій переробці. Ці відходи є одним з основних джерел хімічного забруднення.

Газоподібні викиди установок перегонки і крекінгу при переробці нафти в основному містять вуглеводні, моноксид вуглецю, сірководень, аміак і оксиди азоту. Та частина цих речовин, яку вдається зібрати в газовловлювачах перед виходом в атмосферу, спалюється в факелах, в результаті чого з'являються продукти згорання вуглеводнів, моноксид вуглецю, оксиди азоту та діоксид сірки. При спалюванні кислотних продуктів алкілування утворюється фтороводень, що надходить в атмосферу. Також мають місце неконтрольовані емісії, викликані різними витоками, недоліками в обслуговуванні устаткування, порушеннями технологічного процесу, аваріями, а також випаровуванням газоподібних речовин з технологічної системи водопостачання і із стічних вод.

Серед інших забруднювачів біосфери частка оксидів азоту та свинцю збільшується постійно. Щорічний викид цих сполук в атмосферу Землі досяг 50 млн. т.

Забруднення навколишнього середовища свинцем і його сполуками підприємствами металургійної промисловості визначається специфікою їх виробничої діяльності: безпосереднє виробництво свинцю і його сполук, попутне витяг свинцю з інших видів сировини, що містять свинець у вигляді домішки; очищення одержуваної продукції від домішки свинцю і т.д. За даними Держкомстату Росії внесок різних галузей промисловості у забруднення атмосферного повітря свинцем стаціонарними джерелами оцінюється, наступним чином:

• кольорова металургія - 86,7%

• машинобудування і металообробка - 8,8%

• чорна металургія - 8,8%

• хімічна та нафтохімічна промисловість - 0,5%

• деревообробна та целюлозно-паперова промисловість - 0,3%

• транспортні підприємства, харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів, електроенергетика і паливна промисловість - по 0,1%

• інші галузі промисловості - близько 1,8%;