Хімічна безпека

1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.

2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.

3. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.

4. Класифікація суб’єктів господарювання та адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою.

1. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності,

здатності до горіння, впливом на організм людини

Об’єкти господарювання, на яких використовують небезпечні хімічні речовини, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Під час їх аварій або руйнувань можуть виникати масові ураження людей, тварин, сільськогосподарських рослин сильнодійними отруйними речовинами.

Хімічно-небезпечний об’єкт (ХНО) – промисловий об’єкт (підприємство), або його структурні підрозділи, на яких перебувають в обігу (виробляються, переробляються), перевозяться, завантажуються або розвантажуються, використовуються у виробництві, розміщуються або складуються, знищуються одне або кілька НХР (не належать залізниці).

Небезпечна хімічна речовини (НХР) – хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Токсодоза (токсична доза) – кількісна характеристика токсичності НХР, яка відповідає певному ступеню ураження людини (живої істоти) під час дії на неї НХР. Визначаються: під час інгаляційних і шкірних уражень.

Класифікацію НХР проводять за:

- ступенем токсичності під час інгаляційного та перорального надходження до організму;

- ознакою переважного синдрому під час гострої інтоксикації;

- агрегатним станом;

- температурою кипіння;

- здатністю до горіння;

- впливом на організм людини.

За ступенем токсичності поділяють на:

- надзвичайно токсичні;

- високотоксичні;

- сильно токсичні;

- помірно токсичні;

- малотоксичні;

- нетоксичні.

За здатністю до горіння НХР поділяються на:

- горючі – легко займаються від джерела вогню, продовжують горіти після його вилучення (аміл, акрилонітрил, аміак, сірковуглець, оксиди нітрогену);

- важкогорючі – легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні самостійно горіти без нього (аміак рідкий, ціаністий водень);

- негорючі – не здатні до горіння в атмосфері нормального складу (кисню 21%) за температури до 900°С (фтористий водень, фосген, сірчаний ангідрид);

- негорючі пожежонебезпечні – розкладаються за низьких температур, виділяються горючі гази (хлор, азотна кислота).

За ступенем дії на організм людини НХР поділяються на чотири класи небезпеки:

І – надзвичайно небезпечні;

ІІ – високо небезпечні;

ІІІ – помірно небезпечні;

ІV – малонебезпечні речовини.

2. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини

Для адміністративно-територіальних одиниць ступінь небезпеки від ХНО оцінюється частиною територій, що потрапляє в зону можливого хімічного забруднення під час аварії.

1-й ступінь – до зони можливого хімічного забруднення належить більше 50% території;

2-й – від 30 до 50%;

3-й – від 10 до 30%;

4-й – менше 10%.

Залежно від виду НХР, викинутих при аварії, є чотири види осередків хімічного ураження:

1. Осередок ураження нестійкими швидкодійними НХР (кислота синильна, аміак, бензол, дихлоретан).

2. Осередок ураження нестійкими повільно дійними НХР (фосген, метилбромід).

3. Осередок ураження стійкими швидкодійними НХР (анілін, фурфурол).

4. Осередок ураження стійкими повільнодійними НХР (сульфатна кислота).