22. Двостулкові молюски

Двостулкові, або Пластинчастозяброві (Bivalvia L, синоніми: Bivalva, Lamellibranchia, Pelecypoda) — клас молюсків, найхарактерніші особливості будови яких — наявність мушлі з двох стулок, розташованих обабіч тіла, а також практично повна редукція голови і всіх пов'язаних з нею утворень, включно із радулою. Складки мантії утворюють на задньому кінці тіла ввідний та вивідний сифони, за допомогою яких двостулкові організовують циркуляцію води в мантійній порожнині. Двостулкові — виключно водна група, живуть як у солоних, так і в прісних водоймах, зустрічаються переважно на глибині до 100 метрів. Личинки планктонні або паразитичні, після метаморфози осідають на дно. Молоді молюски можуть після осідання прикріплюватися нерухомо до поверхні твердих предметів або грунту, або ритися у м'яких грунтах. Деякі види здатні швидко пересуватися, ляскаючи стулками мушлі (морський гребінець). Вони дихають зябрами, споживаючи розчинений у воді кисень. Людина використовує деякі види двостулкових в їжу, як джерело матеріалу для прикрас (перламутр і перли), як сувеніри або навіть як засіб оплати. Подеколи двостулкових застосовують для очищення води. До класу двостулкових належить від 7500 до 10000 сучасних і близько 20000 викопних видів.

Характерні представники класу: беззубка (Anodonta), перлівниця (Unio), морський гребінець (Pecten), устриці (Ostreidae), мідія (Mytilus),корабельний черв'як (Teredo), річкова скойка, дрейсена, серцевидка, шарівки.

Двостулкові молюски — природні біофільтратори води. Молюсків деяких видів (мідії, устриці) людина споживає в їжу. З молюсків добувають перлини, перламутр, фарби. Але деякі молюски можуть завдавати шкоди. Так, голі слизуни шкодять городнім культурам. Корабельний черв (двостулкові) пошкоджує дерев'яні днища кораблів, підводні споруди. Чимало прісноводних молюсків, зокрема ставковик, є проміжними хазяями сисунів. Переважна більшість двостулкових видів роздільностатеві, проте відомі й гермафродити.

Є лише два відділи тіла: тулуб та нога. Тіло вкрите двостулковою черепашкою. Живляться за допомогою фільтрації. Вода з частками їжі потрапляє до мантійної порожнини — через отвори, сифони. Органи виділення — нирки. Серце складається з двох передсердь та шлуночка. Нервова система розкидано-вузлового типу. Органи чуттів розвинені слабко.

23. Черевоногі молюски

Черевоногі (Gastropoda) — найбільший і найуспішніший клас молюсків, з відомими видами, що охоплює равликів і слимаків, а також значну кількість інших морських і прісноводних видів.

Особливості будови та процесів життєдіяльності черевоногих молюсків

На відміну від двостулкових черепашка черевоногих молюсків є непарною. Вона може бути завитою спірально або мати вигляд ковпачка. Тіло черевоногих молюсків складається з трьох відділів: голови, ноги, що разом утворюють цефалоподіум, та нутрощевого мішка, який вкритий черепашкою. У більшості молюсків у черепашку здатний заховуватися весь цефалоподіум. Отвір, через який висувається назовні цефалоподіум має назву устя. Устя багатьох водяних видів (наприклад, рапани) закривається міцною кришечкою з рогоподібної речовини. Ця кришечка слугує для захисту від ворогів. Оберти спіральної черепашки відділені один від одного швом, який в залежності від ступеня заглибленості може бути глибоким або мілким. Сукупність обертів черепашки, що піднімаються над устям, називаються завитками. При наростанні черепашки кожний наступний оберт може підніматися над попереднім — завиток піднімається над устям (турбоспіральна черепашка). Початкова частина завитка, яка є найстарішою частиною, має назву верхівки. Верхівка є ембріональною частиною черепашки. Відповідно напрямку закручування завитка відносно верхівки черепашки поділяються на правозакручені та лівозакручені. Правозакрученою черепашкою вважається така, в якій оберти загортаються за годинниковою стрілкою, якщо дивитися на черепашку з верхівки. Лівозакрученою черепашкою відповідно є черепашка, оберти якої загортаються проти годинникової стрілки. Визначити напрямок обертів планоспіральних черепашок дорослих молюсків досить важко. Вважається, що вони всі є правозакрученими.

Черепашка черевоногих молюсків складається з трьох шарів: зовнішнього — періостракуму, середнього — остракуму та внутрішнього перламутрового шару. У прісноводних черевоногих перламутровий шар редукований. На поверхні черепашки може утворюватися зовнішня скульптура, що виражається у появі на поверхні радіальних чи спіральних зморшок та різноманітних виростів.

На голові є одна чи дві пари щупалець. У деяких черевоногих, наприклад у голих слизунів, черепашка відсутня або вкрита шкірою. Нога має пласку підошву, пристосовану для повзання.

Переважна більшість черевоногих живиться клітинами бактерій чи водоростей, зішкрябуючи їх з підводних предметів за допомогою щелепи та тертки. Наземні види споживають тканини живих рослин або їх відмерлих частин. Є й хижі види. У деяких хижих морських видів, що живляться іншими молюсками, до складу слини входить сірчана кислота, що розчиняє черепашку жертви, або отрута, яка її паралізує.

Наземні, а також деякі прісноводні види дихають атмосферним повітрям за допомогою легені. У морських і деяких прісноводних видів органи дихання — це зябра (ктенидії).

Органи чуттів у черевоногих молюсків розвинені добре. Крім пари очей та органів дотику — щупалець, є також органи нюху, смаку й хімічного чуття. У нозі розташовані органи рівноваги.