2.13. Характеристики класифікації та види поділу логістичних систем

1. підсистема логістичних витрат

2. підсистема послуг і логістичного обслуговування

2.17. Поняття мікро-, мета- та мезологістичних систем

1) До мікрологістичних систем можна віднести такі об’єкти: промислові підприємства, підприємства сфери послуг В цих системах здійснюється цілісне управління логістичними потоками і процесами в межах всієї системи.

2) Металогістичні системи частково охоплюють логістичні ланцюги, інтегрують логістичні потоки суміжних підприємств чи логістичні процеси окремих підприємств з надання логістичних послуг

3) До мезологістичних систем можна віднести регіональні системи транспортування вантажів, людей

2.18. Поняття мікрологістичних та міжнародних логістичних систем

— Прикладами мікрологістичних систем є національні транспортні системи, інформаційні системи, системи національної безпеки, системи стратегічних запасів, системи оборони тощо.

— В умовах глобалізації світової економіки, посилення європейської інтеграції актуальними стають процеси формування міжнародних макрологістичних систем, які будуються за горизонтальною чи вертикальною інтеграцією.

2.19. Проблеми створення логістичної системи товарообігу в міжнародному масштабі

При створенні логістичної системи товарообігу в міжнародному масштабі виникають наступні проблеми:

1. регулювання і спрощення митних та технологічних процедур

2. уніфікація вимог, правил, тарифів і стандартів, які регулюють принципи логістики;

3. акцент на якісні показники;

4. інвестиції в транспортну інфраструктуру

5. орієнтація на вільні ринкові відносини в сфері економіки.

2.20. Види логістичних систем з точки зору порівняння характеристик постачання і дистрибуції

1) зрівноважені логістичні системи: постачання та дистрибуція здійснюються в різних місцях з різними контрагентами

2) логістичні системи, де переважає постачання: складне постачання і проста дистрибуція

3) логістичні системи, де переважає дистрибуція: просте постачання і багатономенклатурна дистрибуція

4) логістичні системи зі зворотнім циклом

2.21. Функціональні області логістичної системи

1) основні характеристики – вартість та надійність

2) складське господарство;

3) запаси

4) інформація;

5) інші функціональні області

2.22. Властивості логістичної системи

Цілісність, структурованість, інтегративність, рухомість, адаптивність,

здатність протистояти руйнівним тенденціям за рахунок створення резервів і пошуку компромісів,

здатність до саморозвитку і самовдосконалення шляхом усвідомленого вибору оптимального варіанта функціонування.

2.23. Сім правил логістики

1) ВАНТАЖ – необхідний вантаж;

2) ЯКІСТЬ – необхідної якості;

3) КІЛЬКІСТЬ – у необхідній кількості;

4) СПОЖИВАЧ – необхідному споживачеві;

5) ЧАС – у потрібний час;

6) МІСЦЕ – у певне місце;

7) ВИТРАТИ – з мінімальними витратами

2.24. Приклади інструментарію логістики

1) метод встановлення економічної величини замовлення

2) АВС-аналіз

3) XYZ-аналіз

4) метод кластерного аналізу

5) методи оптимізації фізичного походження:

6) метод повної вартості

7) метод формування еталонів

2.25. Порядок проведення АВС-аналізу

1) Формулювання мети аналізу

2) Ідентифікація об’єктів керування, що аналізуються методом ABC 3) Виділення ознаки, на основі якої буде здійснена класифікація об’єктів керування 4) Оцінка об’єктів керування за визначеною класифікаційною ознакою 5) Групування об’єктів керування в порядку спадання значення ознаки 6) Розділення сукупності об’єктів керування на три групи: група А, група В і група С 7) Побудова кривої ABC

2.26. Порядок проведення XYZ-аналізу

1) Визначення коефіцєнтів варіації за окремими позиціями асортименту

2) Групування об’єктів керування в порядку зростання коефіцієнта варіації 3) Побудова кривої XYZ

4) Розподіл сукупності об’єктів керування на три групи: група X, група Y і група Z

3.1. Особливості системи планування логістики

Особливостями системи планування логістики, тобто впорядкування її окремих частин, є : організованість, узгоджене документальне забезпечення, стандартизація відповідна до міжнародних угод, повнота інформації, точність та узгодженість.

3.2. Основні групи логістичних стратегій

Логістичні стратегії поділено на такі групи: «худа» логістика, динамічна стратегія, інтегрована, стратегія росту, стратегія диверсифікації, стратегія підвищеної продуктивності, (страт. на основі захисту навколишнього середовища, старт. на основі часових параметрів)

3.3. Суть «худої логістики»

Суть цієї стратегія полягає в мінімізації загальних витрат при умові додержання певного рівня якості. Така стратегія досягається шляхом впорядкування і відмови від певних операції, які вимагають зайвих затрат, використанням меншого об’єму ресурсів, оптимального розміщення точок збуту та складів. Стратегія худої логістики найкраще працює в умовах постійного або прогнозованого попиту.

3.4. Суть динамічної логістики

Динамічна стратегія найкраще пристосована до коливання попиту, та появу чи зміну умов існування. Ця логістична стратегія організації передбачає широкий асортимент продукції, виготовлення продукції на замовлення, забезпечення високої якості обслуговування та задоволення потреб споживачів.

3.5. Способи зменшення витрат часу в ланцюгах постачань.

До основних способів зменшення затрат часу можна віднести формування союзу між виробником і замовником, їхня довгострокова співпраця яка дозволяє налагодити кращу організацію документації, певний рівень довіри.

3.6. Суть стратегії росту в логістиці.

Стратегія росту полягає у збільшені ринку збуту, освоєнні різних видів діяльності, при цьому велика увага приділяється середовищу в якому ведеться бізнес, компетенції організації, стратегії та цілям організації.

3.7. Чинники середовища ведення бізнесу, які впливають на логістику.

Сюди належать різні чинники пов’язані із попитом на продукцію, методами виробництва, характеристика ринку, зокрема такими чинниками є : споживачі, ринкові умови, економічний клімат в структурі, правові обмеження, доступні технології виробництва, конкуренти, політичні та соціальні умови.

3.8. Чинники, які використовує логістика для підвищення своїх компетенцій.

Компетенції допомагають організації виділитись з-поміж інших. Основними чинниками, якимим можна підвищити рівень компетентності є: запити, відносини з споживачами; кваліфікація, досвід працівників; фінанси; структура організації; продукція; маркетинг; партнерство з постачальниками; інше.

3.9. Основні об’єкти логістичного управління на підприємстві.

● оптимізація транспортування

● вдосконалення інформаційних процесів і прийняття рішень

● утримання необхідних майнових запасів

● мінімізація витрат логістичних процесів

● впорядкованість інфраструктури логістичних процесів

3.10. Загальна характеристика зовнішньої інформації

Це інформація у вигляді постанов, договорів, норм і стандартів, експертиз та оцінок, які поступаю в систему управління, де вона вже трансформується у виробничі завдання, технології документації, методи контролю виконання завдань з обслуговування клієнтів тощо.

3.11. Зовнішня інформація як складова інформаційних потоків.

Зовнішня інформація має дуже велике значення у загальних інформаційних потоках. Частина цієї інформації залишається у системі управління у вигляді власних знань, інша переробляється і направляється у інформаційну систему де вона поступає у формі звітів, розрахунків, замовлень.

3.12. Повторна інформація як складова інформаційних потоків.

Повторна інформація описує стан після трансформації інформації яка надійшла від постачальника і в інформаційному потоці виступає у вигляді про: - використання виробничих чинників (робочої сили, матеріалів, сировини..); - постачання, кількості продукції, продаж виробів, послуг тощо; - зміни і порушення, що враховуються у процесі реалізації завдань.

3.13. Потоки ресурсів як вид логістичних потоків.

Потік ресурсів – це постачання сировиною, робочою силою, матеріалами, паливом, енергією, яке спрямовується в систему виробництва. Поділяються на дві групи: ті що повторно використовуються в процесі виробництва; ті що виходять у вигляді виробів, послуг, напівфабрикатів, тощо.

3.14. Підсистеми функціональної логістичної діяльності

● підсистема опрацювань замовлень

● транспортування

● складування

● пакування

● управління запасами

● обслуговування споживачів

3.15. Підсистеми фазової логістичної діяльності.

● підсистема логістики постачання

● виробничої логістики

● логістики збуту (дистрибуції)

● логістики переробки та утилізації

● фінансової логістики

● інформаційної логістики

4.11. Поняття і основні завдання закупівельної логістики.

Закупівельна логістика – це перша логістична підсистема яка являє собою процес руху сировини, комплектуючих, матеріалів від ринку закупівель до складів підприємства. Основними завданнями є задоволення потреб підприємства у сировині та матеріалах з максимальною ефективністю.

4.2. Основні завдання служби постачання підприємства.

- дотримання оптимальних термінів заготівлі сировини;

- забезпечення чіткого співвідношення кількості поставок та потреб у них;

- контроль і дотримання рівня якості сировини;

4.3. Необхідна інформація для планування закупівель.

В процесі планування закупівель необхідно визначити:

● які матеріали необхідні, їх кількість потрібна для виробництва продукту;

● час коли вони будуть потрібні;

● можливості постачальників, в яких можуть бути придбані товари;

● необхідна площа складських приміщень;

● витрати на закупівлю;

● можливості організації виробництва деяких деталей на власному підприємстві;

4.4. Види потреб в сировині та матеріалах.

Виділяють первинну (у готових напівфабрикатах, запчастинах), вторинну (потреба у комплектуючих і сировині для випуску готової продукції) і третинну (потреба в матеріалах, що забезпечують процес виробництва) потреби у сировині, та ще брутто-потреба (це потреба в матеріалах без врахування складських запасів) і нетто-потреба (із урахуванням складських запасів)

4.5. Методи визначення потреб в матеріалах.

● детерміновані, ґрунтуються на наявності інформації первинної потреби;

● стохастичні методи, на основі даних попередніх періодів;

● методи суб’єктивної оцінки, ґрунтуються на основі прогнозів спеціалістів;

4.6. Методи закупівель.

● оптові закупівлі

● регулярні закупівлі дрібними партіями

● щоденні закупівлі

● закупівлі по потребі

● закупівля товару негайною здачею.

4.7. Суть методу оптових закупівель.

За один раз купується великий обсяг товарів. Перевагами такого способу закупівлі є спрощена документація, торгові знижки, але при цьому є необхідність у великих складських приміщеннях.

4.8. Суть методу регулярних закупівель.

Цей метод передбачає закупівлю необхідної кількості товару, який поставляють дрібними партіями протягом певного періоду. Перевагами є швидкий капіталооборот, економія складських приміщень, зменшення витрат на документацію. Недоліками: ймовірність замовити зайву кількість товару і необхідність оплати всієї ціни замовлення.

4.9. Суть методу щоденних закупівель за контрольованими відомостями.

Цей метод широко застосовують при закупівлі швидко витратних і дешевих товарів. Перевагами є зростання оборотності капіталу, зменшення витрат на складування та своєчасність постачання.

4.10. Суть методу отримання товару за потребою.

Суть методу близька до регулярних постачань, але кількість товару визначається приязно, оплачується тільки поставлена кількість товару, перед кожною поставкою необхідне підтвердження замовника. Перевагами є відсутність зобов’язань, мінімальні затрати часу на оформлення документів.

4.11. Основні принципи відносин з постачальниками.

● ставитися до постачальників як до покупців та клієнтів

● демонструвати спільні інтереси

● ознайомлювати постачальників з завданнями та знати про їхні ділові операції

● допомагати постачальникам у вирішенні проблем

● враховувати в діловій практиці інтереси постачальників.

4.12; 4.13. Критерії вибору постачальника. Характеристики основних критеріїв вибору постачальника.

● якість матеріальних ресурсів та сервісу, що поставляються

- відповідність сертифікації, технічним та конструктивним нормам, фізичним та хімічним властивостям, збереженість товару, тощо.

● надійність поставок

дотримання рівня якості матеріальних ресурсів, термінів та обсягів поставок.

● фінансові умови

● можливості задовольняти вимоги фірми-виробника

- виробничі потужності, технологічне устаткування, складська система і дистрибутивна мережа постачальників, можливість поставки у великих кількостях, рівень організації та контролю поставок, тощо.

● розташування

- величина транспортних витрат на доставку, кількість виробничих циклів, надійність постачань.

● супутній сервіс

- необхідні інструкції, повернення некондиційних мат. ресурсів, різні види перед- та після продажного сервісу.

4.14. Якісні показники вибору постачальника.

● імідж постачальника

● доброзичливість

● відсутність негативної інформації про постачальника від партнерів

● здатність до контакту та тривалих партнерських стосунків.

4.15. Переваги наявності одного постачальника.

● тісніші зв’язки між постачальником і замовником;

● економія на масштабах і цінові скидки при розміщенні великих замовлень;

● простіші комунікації, адміністративні функції і процедури для розміщення регулярних замовлень;

● менший діапазон відхилень в характеристиках матеріалів та їх постачанні;

● легкість забезпечення конфіденційності вимог, умов та інших характеристик.

4.16. Переваги наявності кількох постачальників.

● конкуренція між постачальниками, що викликає зменшення ціни;

● зменшення ймовірності збоїв в роботі, легка заміна постачальника;

● легше задоволення змінного попиту;

● забезпечення доступу до більшого об’єму інформації;

● більша ймовірність заохочення інновацій та вдосконалень.

5.1. Положення логістичної концепції організації виробництва

Логістична концепція організації виробництва грунтується на таких положеннях:

1. відмова від надлишкових запасів;

2. відмова від завищеного часу на виконання основних та транспортно-складських операцій;

3. відмова від виготовлення серій деталей, на які немає замовлень покупців;

4. усунення простоїв обладнання;

5. усунення браку;

6. усунення нераціональних внутрішньовиробничих перевезень;

7. перетворення постачальників сировини з конкурентів в доброзичливих партнерів.

5.2. Положення традиційної концепції організації виробництва

Традиційна концепція організації виробництва передбачає:

1. ніколи не зупиняти основне обладнання та підтримувати високий коефіцієнт його використання;

2. виготовляти продукцію якомога більшими партіями;

3. мати максимально великий запас матеріальних ресурсів «про всяк випадок».

5.3. Вимоги до своєчасної організації та управління матеріальними потоками на підприємстві

Своєчасна організація і оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати таким вимогам:

1. забезпечення ритмічної, узгодженої роботи всіх ланок виробництва по єдиному графіку і рівномірного випуску продукції;

2. забезпечення максимальної неперервності процесів виробництва;

3. забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт;

4. забезпечення достатньої гнучкості і маневреності в реалізації цілі при виникненні різних відхилень від плану;

5. забезпечення неперервності планового керівництва;

6. забезпечення відповідності системи оперативного управління виробництвом типові і характеру конкретного виробництва.

5.4. Типові логістичні рішення у функціонуванні виробничого підприємства

До типових логістичних рішень у функціонуванні виробничого підприємства відносять:

1. вибір оптимальної спеціалізації виробництва;

2. вибір технології;

3. вибір постачальників;

4. вибір транспортно-складських технологій;

5. визначення величини партії закупівлі, виробничої партії та партій поставок;

6. обґрунтування системи запасів;

7. оптимізація використання технологічного часу

5.5. Поняття логістики постачання як підсистеми виробничої логістики

Логістика постачання є першою фазою виробничого підприємства і охоплює сферу матеріально-технічного постачання підприємства і включає зовнішнє транспортування матеріалів, сировини, складових частин, їх складування на підприємстві та відповідне переміщення до першого місця виробничого складування в процесі виготовлення

5.6. Функціональні цілі логістики постачання як підсистеми виробничої логістики

Функціональні цілі:

1. попередні замовлення для своєчасного поставлення матеріалів та частин;

2. комісійне (комісійні - винагорода посереднику між сторонами у процесі купівлі-продажу матеріальних чи нематеріальних активів

3. мінімізація зовнішньо- та внутрішньовиробничих витрат у сфері постачання;

4. мінімізація витрат матеріалів та частин;

5. досягнення постачання «за вимогою» для зменшення часу реакції на побажання клієнта;

6. гарантія бездефектного складування;

7. зменшення кількості частин, що закуповуються;

8. мінімізація складських витрат на матеріальному складі

5.7. Поняття логістики виробництва як підсистеми виробничої логістики

Логістика виробництва охоплює сферу безпосереднього виготовлення і включає процеси від початку виробництва до передачі продукції у сферу збуту, в тому числі внутрішньотранспортні переміщення напівфабрикатів, комплектуючих тощо.

5.8. Функціональні цілі логістики виробництва як підсистеми виробничої логістики

1. оперативне планування та управління виробництвом для скорочення часу виготовлення при збереженні оптимальних розмірів партій відповідно до потреб замовника;

2. бездефектне виробництво з метою запобігання збільшенню часу виготовлення та витрат на усунення дефектів;

3. підвищення рівня кваліфікації робочої сили

4. інтеграція внутрішньовиробничих транспортних та вантажо-пакувальних процесів і засобів виробництва в системі виробничого планування та управління;

5. мінімізація витрат на транспортно-складські та пакувальні процеси всередині виробництва;

6. поглиблення спеціалізації;

7. максимізація використання виробничої потужності;

8. мінімізація витрат поставки готових упакованих виробів для сфери збуту.

5.9. Поняття логістики збуту як підсистеми виробничої логістики

Логістика збуту як підсистема логістики підприємства-виробника в межах системи охоплює процеси переміщення готових виробів від закінчення виготовлення до замовника. Оскільки замовник не завжди є кінцевим споживачем, то логістика збуту не ототожнюється з розподільчою логістикою.

5.10. Функціональні цілі логістики збуту як підсистеми виробничої логістики

1. постачання готових виробів відповідно до замовлень клієнтів;

2. якісне складування готових виробів при мінімізації витрат на складування;

3. мінімізація запасів готових виробів;

4. мінімізація пакувальних витрат та повторне використання захисних упаковок;

5. мінімізація зовнішніх транспортних витрат;

6. забезпечення високого рівня сервісу;

7. постачання готових виробів до клієнтів з мінімальними витратами.

5.11. Поняття логістики рециклювання як підсистеми виробничої логістики

Логістика переробки та утилізації відходів вимагає насамперед безвідходних, екологічно чистих технологій, а в разі неможливості цього – ефективних технологій переробки та утилізації, впровадження процесів рециклювання матеріалів та енергоресурсів.

5.12. Функції логістики рециклювання як підсистеми виробничої логістики

Окремі функціональні цілі логістики переробки:

1. сортована заготівля відходів та утилю в стандартизований транспорт та пакувальні контейнери;

2. швидка переробка матеріалів, які можуть бути повторно використані;

3. екологічно безпечне складування відходів, які не можуть бути повторно використані;

4. мінімізація витрат у проміжному складуванні та накопиченні відходів та утилю, повторній підготовці, транспортуванні та кінцевому складуванні.

6.1. Основні проблеми розподільчої логістики

Сфера розподілу акцентує увагу на двох важливих проблемах:

1. обґрунтування та формування каналів розподілу (вид, кількість, учасники, структура, допоміжні одиниці);

2. проектування та реалізація фізичного розподілу товарів (обслуговування замовлень, транспорт, утримання складів, утримання запасів).

6.2. Поняття розподільчої логістики

Під логістикою розподілу товарів розуміють управління процесом переміщення товарів від виробника до кінцевого споживача в поєднанні з відповідними потоками грошей та інформації з метою забезпечення заданого рівня сервісу при мінімально можливих загальних витратах

6.3. Етапи розподільчої логістики

Розрізняють такі етапи логістики розподілу товарів:

етап 1 – вибір стратегії розподілу;

етап 2 – вибір каналу розподілу;

етап 3 – реалізація функцій фізичного розподілу товарів;

етап 4 – оцінка ефективності системи розподілу товарів.

6.4. Чинники зовнішнього оточення, що враховуються при виборі стратегії розподілу товарів

При виборі стратегії розподілу товарів до уваги необхідно брати такі групи чинників зовнішнього оточення:

1. цільовий ринок (кількість і структура споживачів, їх просторове розміщення, звички і уподобання клієнтів);

2. конкуренція (способи продажу і рішення у сфері фізичної дистрибуції, які використовуються клієнтами);

3. економічні чинники (митна, податкова політика тощо);

4. правові чинники (норми, які регулюють господарські стосунки, захищають споживача, інформацію тощо);

5. технологічні чинники (нові транспортні системи, технології складування, комунікації, зберігання інформації).

6.5. Внутрішні передумови, що враховуються при виборі стратегії розподілу товарів

До найважливіших внутрішніх передумов в розподільчій ланці логістичного ланцюга можна віднести:

1. чинники, пов’язані із застосовуваною концепцією маркетингу, в тому числі:

2. маркетингові цілі (наприклад, зростання продажів, частка ринку, формування іміджу);

3. продукт і його риси;

4. політику цін;

5. стратегію просування товару на ринку.

6. засоби підприємства;

7. наявний досвід в сфері розподілу товарів.

6.6. Види учасників каналу розподілу

Канали розподілу поділяються на учасників;

1. з правом власності на товар;

2. без права власності на товар;

3. які надають спеціалізовані послуги (банки, транспортні, експедиційні, складські організації, рекламні чи страхові фірми).

6.7. Типи посередників в каналах розподілу

Дилер, дистриб’ютор комісіонер, брокер

6.8. Хто такий дилер?

Дилер – це оптовий, рідше роздрібний посередник, який веде операції від свого імені і за свій рахунок

6.9. Хто такий дистриб’ютор?

Дистриб’ютор – оптовий чи роздрібний посередник, який веде операції від імені виробника за свій рахунок.

6.10. Хто такий комісіонер?

Комісіонер – це оптовий чи роздрібний посередник, який веде операції від свого імені за рахунок виробника

6.11. Хто такий агент?

Агент – посередник, що виступає в якості представника чи помічника іншої основної по відношенню до нього особи

6.12. Хто такий брокер?

Брокер – посередник при укладанні угод, який зводить контрагентів.

6.13. Види розподілу за кількістю торгівельних точок

За кількістю торгівельних точок розрізняють:

1. інтенсивний розподіл (велика кількість торгівельних точок, що дозволяє найбільш інтенсивно забезпечити ринок);

2. селективний розподіл (незначна кількість торгівельних точок, розрахованих на обслуговування частини ринку).

6.14. Види розподілу за ознакою прямолінійності

За ознакою прямолінійності розрізняють:

1. пряму дистрибуцію (коли виробник здійснює продаж продукції безпосередньо споживачам через відділи продаж);

2. непряму дистрибуцію (коли товари надходять споживачам через систему оптових чи роздрібних посередників).

6.15. Функції учасників каналу розподілу

Функції учасників каналу розподілу є такими:

1. дослідницька – збір інформації, необхідної для планування та полегшення обміну;

2. стимулювання збуту – створення та поширення засобів рекламування товару;

3. встановлення контактів – налагодження та підтримка зв’язку з постійними покупцями;

4. пристосування товару до вимог покупця;

5. проведення переговорів – намагання узгодити ціни та інші умови для подальшої передачі власності чи володіння;

6. організація транспортування та складування товару;

7. фінансування – знаходження та використання коштів для покриття витрат;

8. прийняття ризику – взяття відповідальності за функціонування каналу.

6.16. Завдання третього етапу розподільчої логістики.

Третій етап впровадження логістичної концепції в розподіл товарів полягає в реалізації функцій фізичної дистрибуції товарів:

1. обслуговування замовлення;

2. транспортування товарів;

3. складування товарів;

4. пакування товарів (включаючи комплектацію та маркування);

5. управління запасами товарів в розподільчій мережі.

6.17. Суть правила роздрібної торгівлі Рейлі.

Правило роздрібної торгівлі Рейлі: «Міські центри притягують клієнтів зі свого оточення у відношенні, прямо пропорційному до кількості населення цих міст і обернено пропорційному до квадрату відстані, яка відділяє клієнтів від центру цих міст».

6.18. Чинники ефективності системи розподілу товарів з точки зору споживача

З точки зору споживача ефективність розподілу товарів визначається рівнем його обслуговування, тобто:

1. часом виконання замовлення;

2. дотриманням термінів виконання замовлення;

3. надійністю як ймовірністю виконання замовлення (гарантійні зобов’язання);

4. еластичністю виконання замовлення;

5. якістю поставки товарів щодо кількості, структури, стану

6.19. Види витрат в каналі розподілу товарів

Учасники каналу розподілу товарів мають такі види витрат:

1. витрати на обслуговування замовлення;

2. витрати транспортування;

3. витрати складування;

4. витрати пакування;

5. витрати утримання запасів;

6. витрати вичерпання запасів;

7. витрати на виконання інших логістичних функцій.

6.20. Поняття взаємозалежності у формуванні повних логістичних витрат

Для оцінки ефективності розподілу товарів важливо оперувати повними логістичними витратами як сумою всіх названих складових витрат, адже величини окремих видів логістичних витрат є взаємозалежні

6.21. Переваги аутсорсингу

Переваги аутсорсингу:

1. зменшення постійних витрат, оскільки споживачі платять тільки за послуги, які отримують;

2. наявність спеціалізованих постачальників, які мають великий досвід

3. об’єднання постачальниками робіт, що виконуються для кількох замовників, і отримання економії на масштабах;

4. гарантія високих та узгоджених рівнів обслуговування споживачів;

5. гнучке використання потужностей, ефективні дії в час пікового попиту і в час спаду попиту;

6. менший ризик для організації через змінний попит;

7. більш широкі ринки та використання знань про місцеві особливості;

8. зручний спосіб виходу на нові ринки.

6.22. Недоліки аутсорсингу

Недоліки аутсорсингу:

1. зменшення ступеня контролю для організації;

2. нездатність реагувати на виникнення надзвичайних ситуацій;

3. складні комунікації;

4. менший контроль над витратами.

6.23. «Золоті правила логістики» у розподілі товарів

• Правило 1. Для найбільш ефективного задоволення споживачів дистрибутивний логістичний ланцюг повинен проникати якнайближче до точок кінцевого збуту, використовуватися частіше і здійснювати транспортування за можливістю на найбільшу відстань шляхом використання вантажних одиниць продукції і вантажних транспортних одиниць, що забезпечують отримання максимальних місткостей.

• Правило 2. Для найбільш ефективного розв’язання завдань фізичного розподілу в логістичному ланцюзі необхідно використати мінімальну кількість обліково-договірних одиниць виміру продукції і мінімальну кількість одиниць транспорту.

• Правило 3. Якщо не можна уникнути створення стаціонарного складу, він повинен розташовуватися на логістичному ланцюзі в центрі, що розміщується за можливістю ближче до кінцевих торгівельних точок, якщо це

стосується розподілу в сфері транспортування, і в центрі ланцюга, розташованому ближче до виробника, якщо це стосується сортування.

6.24. Класифікація логістичних центрів

З погляду функціонального призначення логістичні центри класифікуються:

1. міжнародні

2. регіональні

3. локальні, сформовані як закінчення сучасної системи дистрибуційної мережі;

4. галузеві, сформовані для обслуговування певної галузі чи підприємців;

6.25. Результати, які мають забезпечуватися при виконанні основних завдань логістичних центрів

Центри логістичних послуг повинні забезпечувати:

1. стандартизацію транспортних та складських систем;

2. автоматизацію завдань з переміщення логістичних продуктів;

3. інформатизацію процесів прийняття рішень та інтеграцію інформаційних систем;

4. координацію дій учасників дистрибуційної мережі

6.26. Вимоги до створення логістичних центрів

Створення логістичних центрів має відповідати просторовим, функціональним, та інформаційним вимогам.

6.27. Основні завдання логістичних центрів

До основних завдань логістичних центрів належать:

1. цілодобове, всебічне обслуговування логістичних продуктів;

2. надання різних послуг в сфері складування

3. забезпечення можливості перевантаження товарів з одного засобу транспорту на інший

4. надання фінансових та консультаційних послуг при виборі форм та методів обслуговування вантажу