6.3. Управління витратами на забезпечення якості
Витрати на якість продукції
Витрати, пов'язані з якістю, являють собою (рис. 3.10):
витрати забезпечення й гарантування належного рівня якості продукції;
витрати, пов'язані із втратами у випадку недосягнення належного рівня якості.
Рис. 3.10. Витрати на забезпечення якості
У ході розробки, освоєння виробництва й безпосередньо випуску нової продукції утворяться так називані базові витрати, більша частина яких відбиває вартісну величину різних факторів виробництва, а також загальновиробничі й загальногосподарські витрати, що відносяться на виготовлення продукції через кошторис витрат, і додаткові витрати, обумовлені вдосконалюванням продукції й відновленням якості продукції до належного рівня у випадку його недосягнення.
Однією зі статей додаткових витрат є витрати на оцінку якості, що включають у свій склад:
витрати на контролюючий персонал;
витрати на спеціальне контрольно-вимірювальне устаткування;
накладні витрати відділу технічного контролю, або служби якості;
витрати на інформацію в сфері торгівлі;
витрати на організацію й проведення вибіркових обстежень думок споживачів про якість виробленої продукції.
Витрати на запобігання втрати якості складаються з таких статей:
витрати на доробку продукції, що не відповідає вимогам споживачів і вимогам стандартів;
витрати на перевірку, ремонт, модернізацію інструмента, оснащення, устаткування, технології;
витрати на впровадження в організації системи якості (її оснащення, персонал), розробку стандартів і іншу документацію.
Як при випуску нової, так і освоєної продукції може виникнути брак. З його виправленням і наслідками зв'язана ще одна група витрат.
Для аналізу витрат на забезпечення якості продукції використовується всіляка інформація. При цьому можливі наступні цілі проведення такого аналізу:
1) визначення структури витрат;
2) вивчення можливості зниження витрат на одиницю продукції:
при збереженні колишнього рівня якості;
з поліпшенням якості продукції;
3) визначення цінової політики організації на основі витрат виробництва;
4) визначення причин відхилення якості від установлених вимог тощо.
Основним внутрішньофірмовим джерелом інформації для такого роду аналізу звичайно служить кошторис витрат на виробництво. Цей документ наочний, достовірний і містить дані, що володіють певною послідовністю. Кошторис особливо зручний при пошуку можливостей зниження витрат на продукцію. Великий обсяг інформації також міститься в бухгалтерських документах.
Однак організації, що вдосконалюють якість своєї продукції, не повинні обмежуватися внутрішньою інформацією. Звичайно вдаються до збору первинної інформації шляхом опитування або анкетування певної вибірки продавців або споживачів.
Застосування функціонально-вартісного аналізу при вдосконалюванні якості продукції
Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) є методом системного дослідження функцій об'єкта (продукції, процесу, структури), спрямований на мінімізацію витрат у сферах проектування, виробництва й експлуатації при збереженні або підвищенні якості об'єкта. Фактично ФВА є технологією аналізу витрат на виконання виробом його функцій. Цілі ФВА розрізняються залежно від стадії його застосування (рис. 3.11).
Рис. 3.11. Цілі ФВА
При проведенні функціонально-вартісного аналізу визначають функції елементів технічного об'єкта або системи й проводять оцінку витрат на реалізацію цих функцій для того, щоб ці витрати знизити.
ФВА може бути задіяний при рішенні наступних проблем:
підвищенні якості продукції;
досягненні оптимального співвідношення "якість-ціна";
зниженні собівартості продукції;
скороченні або ліквідації браку;
усуненні вузьких місць і диспропорцій у виробництві продукції.
Основні принципи ФВА представлені на рис. 3.12.
Рис. 3.12. Основні принципи ФВА
Функціональність означає розгляд продукту як комплексу виконуваних функцій.
Системність припускає вивчення кожної функції продукту як самостійної системи, реалізованою сукупністю матеріальних елементів і зв'язків між ними, з одного боку, і як частини системи більше високого порядку - з іншого.
Економічність означає необхідність аналізу витрат на функції продукції і їхні матеріальні носії на всіх стадіях життєвого циклу продукту (від проектування до експлуатації).
Принцип творчості у ФВА пов'язаний з необхідністю активізації колективної роботи над продукцією, що припускає наявність не тільки індивідуального, але й колективної творчості.
Існують три форми ФВА:
1. Коригувальна (використовується при вдосконалюванні раніше створених продуктів).
2. Творча (застосовується при проектуванні нової продукції).
3. Інверсна (використовується при пошуку нових сфер застосування продукції, уніфікації продукції).
Ціна продукції є одним з найважливіших елементів її конкурентноздатності, тому функціональний аналіз доповнюється вартісним, що дозволяє оцінити витрати на реалізацію функцій продукції у виробництві й при експлуатації.
При аналізі готової продукції виникають два варіанти рішення завдання:
1) виконання матеріальним носієм однієї функції;
2) виконання матеріальним носієм декількох функцій.
У першому випадку витрати на функцію визначаються собівартістю відповідного матеріального носія (деталі, блоку тощо).
У другому випадку витрати розподіляються між функціями пропорційно участі носія в реалізації функцій, визначеній експертним методом. Виробничі витрати на функцію визначаються за формулою:
, (3.38)
де αij - участь носія функції в її реалізації (частка одиниці, %);
Sмнij - собівартість (прямі витрати) і-го носія на j-у функцію;
n - число матеріальних носіїв, що забезпечують j-у функцію.
Сума витрат по всіх функціях і витрат на зв'язку між носіями функцій, реалізованих при складально-монтажних операціях, становить витрати на виріб у цілому.
Більш складним є завдання вартісної оцінки функцій проектованого виробу, розв'язуване в умовах відсутності повної інформації на основі визначення припустимих витрат на функції з урахуванням споживчої значимості функцій і ступеня складності виробничого виконання при заданому рівні якості.
Визначення укрупнених витрат на виріб у цілому можливо різними методами (моделюванням, методом питомих витрат, структурної аналогії тощо). Розподіл витрат за функціями здійснюється за схемою, зображеною на рис. 3.13.
Рис. 3.13. Алгоритм розподілу витрат за функціями нового виробу
Оцінка варіантів рішень, отриманих у результаті ФВА, виробляється за критерієм інтегральної якості:
kΣ = (Q ÷ С) → max, (3.39)
де Q - комплексний показник якості; С - сукупні витрати на виріб.