9.10 Способи установки заготовок на супутниках

Потрібне положення заготовок на верстатах може застосовуватись 2 методами:

• методом повної взаємозамінності

• регулюванням

При використанні методу повної взаємозамінності на кожному етапі забезпечується визначене положення заготовки відносно вибраної системи координат. А при досягненні цього методом регулювання необхідне положення заготовки досягається на супутнику або відносно системи координат верстата, завдяки автоматичній вивірці положення заготовки за результатами показань вимірювальних пристроїв. Установка заготовки на супутнику здійснюється:

• встановленням в налагоджувальний пристрій

• встановлення з вивіркою положення заготовки на супутнику з попередньою розміткою заготовки або без розмітки

• довільне установлення заготовки на супутнику з наступним виміром координати положення на супутнику за допомогою координатно – вимірювальної машини з відповідною корекцією програми

• дозволяє установлювати заготовки з автоматичною вивіркою на верстаті

При встановленні методом повної взаємозамінності заготовку спочатку встановлюють на супутник установочний пристрій чи окремі базуючи елементи. Необхідна точність установочних баз елементів забезпечується методом повної взаємозамінності, якщо ці елементи встановлюються в пази чи базові отвори, або методом регулювання.

В налагоджувальний пристрій чи елемент встановлюється заготовка і обробляється. Цей спосіб доцільно використовувати в серійному виробництві, коли пристрій налагоджується на одну партію виробів. Розміри, які одержуються на заготовках від оброблюваної поверхні до технологічної бази є замикаючими ланками відповідного розмірного ланцюга технологічного комплексу. Складові ланки – відстань від технологічних баз заготовок до основних баз супутника. Проте існує похибка регулювання установочних елементів на супутнику, яка дорівнює відстані від основних баз супутника до нуля верстата, яка включає в себе похибку установки супутника на верстаті, похибку теплового регулювання верстату, розміри позиціонування столу верстата по двом координатам від системи відліку верстата.

Для підвищення точності одержаних розмірів необхідно методом повної взаємо замінності підвищити точність складових ланок ланцюгів, підвищити регулювання установочних елементів, підвищити точність установки супутника на верстаті і підвищити точність позиціювання верстата.

При встановленні за методом регулювання на супутнику встановлюються регулюючі опори, як правило, гвинтові само гальмівні з’єднання. Точність установлення таких опор значення не має. На регульовані опори встановлюються заготовка, якщо заготовка попередньо розмічена здійснюється вивірка заготовок. Технологічною базою є розмічальні риски або точки перетину цих рисок. Вивірку здійснюють вручну, потрібне положення здійснюється зща роахунок регулювальних опор. В якості вимірювальних елементів використовуються індикатори годинникового типу або інші шкальні чи цифрові прилади.

Автоматична розмітка здійснюється за рахунок використання координатно – вимірювальних машин. Підвищення точності для операції методу регулювання можна зменшивши допуск кожного розміру (підвищити точність розміру супутника, точність встановлення супутника або використання одного супутника для заготовок одного типу) або закріплювати групу супутників за даною заготовкою чи верстатом. Способи підвищення точності установлення заготовок на супутнику:

• раціональна конструкція супутника

• раціональна конструкція механізму затиску

• ретельним очищенням контактних баз

• стабілізація сили затиску

Похибка установлення супутника на верстаті – зменшення її за рахунок ретельного виготовлення супутника, підвищивши точність, але це призведе до їх подорожчання.

Підвищення точності за рахунок використання одного супутника чи поділу супутника на групи ускладнені організацією роботи, системою керування.