8.7.2. Схеми базування деталей різцевого з’єднання

Це найскладніший процес складання і він має декілька етапів:

• подача і відносне орієнтування деталей

• подача і на живлення різцевих кріпильних деталей

• закріплення деталей

• затягування з’єднання

На живлення проводиться найважче, тому його виконують вручну. Шплінтування, обв’язування дротом, вимикання язичків шайб для умов автоматичного складання не використовується через свою складність.

Для гвинтових з’єднань потрібно не більше 10 переходів, тобто не більше 10 пристроїв.

Для автоматичного складання шпилькових з’єднань потрібно 15 переходів (15 виконавчих пристроїв). Найбільш незручними є болтові з’єднання оскільки для них потрібно 20 переходів (орієнтувати болт, встановити шайбу, наживити повернути гайку, затягнути з’єднання).

3 умови при автоматичному складанні різцевих з’єднань:

• точність збігу різцевих поверхонь

• точність їх відносного кутового положення

• збігання (співпадання) заходу різі і гайки.

Схеми базування, які забезпечують виконання перших двох умов схожі на схеми базування деталей, які з’єднуються по циліндричній поверхні. Відмінним є те, що для різевих з’єднань деталям потрібно надати обертальний і поступальний рухи. Ці рухи надають одній з деталей. Для на живлення різцевого з’єднання слід одній з деталей надати зміщення і поворот у просторі за рахунок спеціальних конструктивних пристроїв.

При кутовому зміщенні осей виникає заїдання гвинта, бо гвинт потрапляє в канавку через крок. Перший поворотний виток гвинта може відхилятися на певний кут.

Найважливішим пристроєм автоматизації для нагвинчування і накручування гвинтових з’єднань є живильник, який наживляє і подає деталь в зону складання. Вони існують трьох основних типів:

• такі, що розкриваються

• роздвижні

• трубчаті

В живильнику, що розкривається пружні пелюстки утримують гвинт і при повному розкручуванні гвинта розкривається.

В роздвижних живильниках гвинт утримується трьома підпружиненими кулачками. Гвинт вкручується в різевий отвір і розтискає кулачки.

В трубчатих живильниках, гвинт утримується пружною заслінкою.

Схема базування деталей з різцевим з’єднанням

8.7.3 Схеми базування деталей шпилькових і шліцевих з’єднань

Умови автоматичного складання:

• суміщення осей вала і втулки (отвору)

• обов’язковий поворот однієї з з’єднуваних деталей навколо осі при одночасному осьовому переміщенні для здійснення з’єднання.

Для суміщення шпонки і шпонкового пазу, або суміщення шліцевого отвору і валу застосовуються два способи:

• поворот однієї з деталей навколо осі при одночасному прикладанні осьової сили достатньої для з’єднання

• точне орієнтування шпонки валу і шпонкового пазу втулки, або шліцевої поверхні валу і шліцевої поверхні отвору

Процес складання слід розглядати як просторову задачу, при розв’язанні якої ставиться мета досягти точність відносного положення з’єднуваних деталей.

Розробляючи технологічний процес автоматичного складання необхідно здійснювати за рахунок досягнення потрібної точності виробу, використовуючи теорію базування і розмірних ланцюгів.

Використання принципу найкоротшого шляху при автоматичному складанні дозволяє розраховувати допуски розмірів базу вальних пристроїв, складального комплекту, забезпечує досягнення потрібної точності методом повної взаємозамінності.

Незалежно від обраної схеми базування складання з’єднань можливе при умові двох зміщень і поворотів деталі в межах похибки на не збігання осей і похибки відносного положення їх поверхонь.

Основний принцип вибору оптимальної схеми базування – виконання принципу суміщення баз, тобто використання як бази тих поверхонь деталі по яких відбувається з’єднання.