2. Мінеральні ресурси: класифікація, цикл використання, розміщення, експлуатація.

Мінеральні ресурси – це сукупність запасів корисних копалин мінерального походження.

У залежності від призначення мінеральні ресурси поділяють на три групи:

1. Паливні (енергетичні) — використовуються для отримання тепла і світла.

2. Металеві (рудні) — з яких виплавляють метали (руди чорних і кольорових металів).

3. Неметалічні(нерудні) – використовуються як сировина для хімічної промисловості ( калійна сіль, фосфорити, сірка), будівництва і як технічна сировина(азбест,графіт,алмази).

За галузями використання мінеральні ресурси поділяються на:

• паливно-енергетичні (нафта , газ природний, вугілля, горючі сланці, торф, уранові руди);

• руди чорних металів (залізні, манґанові, хромові і ін.);

• руди кольорових і легуючих металів (алюмінію, міді, свинцю, цинку, нікелю, кобальту, вольфраму, молібдену, олова, стибію, ртуті і ін.);

• руди рідкісних і благородних металів;

• гірничохімічна сировина (фосфорити, апатити, кам'яна, калійна і магнезійна солі, сірка і її сполуки, борні руди, бром і йодні розчини, барит, флюорит і ін.);

• коштовні і виробні камені; нерудна індустріальна сировина (слюда, графіт, азбест, тальк, кварц і ін.);

• нерудні будівельні матеріали (цементна і скляна сировина, мармури, шиферні сланці, глини, туфи, базальт, граніт);

• гідромінеральні (підземні прісні і мінералізовані води, термальні і ін.).

Мінеральні ресурси бувають вичерпні і невичерпні.

Крім того, ресурси поділяють на первинні і вторинні.

Ресурсний цикл (РЦ) — це обмін речовин між природою та суспільством, що включає вилучення природних багатств із природи, залучення їх у господарський оборот і повернення після утилізації в навколишнє середовище (у трансформованому вигляді). РЦ організується за принципом маловідходного виробництва, яке у міру розвитку суспільства все більше має наближатися до безвідходного.

Ресурсний цикл включає: 1) виявлення природних ресурсів; 2) підготовку їх до експлуатації; 3) вилучення з природного середовища; 4) перероблення; 5) споживання людиною; 6) повернення у природу

Розміщення мінеральних ресурсів обумовлено геологічною структурою земної кори.

Основні розвідані родовища корисних копалин і перспективи знаходження нових родовищ в Україні визначаються великими геологічними структурами, такими як Український кристалічний щит, Волино-Подільська плита, Дніпровсько-Донецька западина, Донецький кряж, Причорноморська низовина, Карпатська та Кримська складчасті області.

Сучасне розміщення корисних копалин світу - це результат геологічного розвитку нашої планети. Росія, Китай, Австралія, Канада, США мають практично всі види мінерально-сировинних ресурсів і належать до категорії країн максимальної ресурсозабезпеченності.  У літосфері сформувалися геологічно окремі території, з приуроченими до них групами корисних копалин. При цьому паливні ресурси органічного походження тяжіють до прогинів стародавніх платформ або прогинів складчастих структур. Рудні корисні копалини трапляються в межах розломів платформ і рухливих складчастих областей. Вирізняють великі рудні пояси. Альпійсько-Гімалайський, Тихоокеанський, Урало-Монгольський тощо. Рудні корисні копалини мають велике значення у сучасному світі, оскільки метали залишаються неперевершеним конструкційним матеріалом. Наявність рудних корисних копалин є доброю передумовою економічного розвитку будь-якої країни.

  Однією із  основних вимог до розробки родовищ корисних копалин є застосування найбільш раціональних і ефективних методів вилучення сировини з надр.  Справа в тім, що через не досить досконалі методи добування частина розвіданих запасів корисних копалин залишається в  забоях  і  кар'єрах.  Серед  них  - кам'яне і буре вугілля, залізні руди,  калійні солі та інші види  сировини.  Боротьба за зменшення цих втрат є важливою ланкою охорони надр. Цьому сприяють такі заходи як удосконалення організації робіт, впровадження нових технологій видобутку. Скажімо, при розробці нафтових родовищ значна кількість нафти залишається в надрах. Застосування нових  фізико-хімічних  і  теплових  методів  підтримування пластового тиску в процесі  експлуатації  нафтових  родовищ  дало змогу збільшити видобуток нафти на 10-25%. Проводиться також вторинне добування нафти на старих відпрацьованих родовищах за допомогою обводнення,  нагнітання газу, пари, теплових методів впливу на пласт (вогневе витіснення нафти) тощо.       Більшість видів мінеральної сировини багатокомпонентні.  Це, зокрема, руди чорних і кольорових металів,  нафта,  газ, вугілля, горючі сланці,  солі тощо.  іноді буває так, що загальна цінність супутніх елементів перевищує вартість основної сировини.  Повнота вилучення супутніх компонентів визначає ступінь комплексності використання даної сировини.      Прикладом комплексного використання сировини є утилізація супутнього нафтового газу. Відомо, що з кожною тонною нафти   добувають до 150, а іноді і до 200 м3  нафтового газу - цінної енергохімічної сировини. Донедавна утилізація супутнього  газу  не перевищувала 65%, значна кількість його спалювалась у  факелах. Нині на окремих нафтопромислах України утилізацію газу доведено до 92-93%.            І, нарешті,  ще одним дуже важливим аспектом охорони надр  є виявлення, реєстрація та охорона геологічно цінних об'єктів, еталонів літосфери.Нагляд за  основними вимогами щодо охорони надр, комплексної розробки родовищ,  охороною навколишнього середовища при експлуатації родовищ корисних копалин здійснює Держгіртехнагляд України.