- •Поняттяприроднихресурсів, і їхнякласифікація.
- •Основнісценаріїсуспільногорозвитку у контекстівикористанняпослугекосистем (згіднозвіту оон «Оцінкаекосистемнапорозітисячоліття»).
- •Катастрофи та аварії на атомнихелектростанціях, їхвплив на довкілля.
- •8 Березня 1981. Японія, префектура Фукуі, м.Цугура, аес «Цугура»
- •27 Червня 1985. Срср, Балаковська аес
- •Використання і охорона природних ресурсів у системі пріоритетів суспільно-економічного зростання та державотворення.
- •2. Принципи раціонального використання природних ресурсів на основі розвитку п’яти видів капіталу.
- •3. Плата за послуги екосистем та її значення для охорони природи
- •1.Демографічніпередумови і нестачаприроднихресурсів.
- •2. Мінеральні ресурси: класифікація, цикл використання, розміщення, експлуатація.
- •Державна і міжнароднаекономічна та екологічнаполітикащодовикористанняресурсівприроди.
- •Сутність природно-ресурсного потенціалу і природокористування.
- •Класифікація послуг екосистем.
- •Економічна та екологічна доцільність використання сонячної енергії.
- •Переваги
- •Недоліки
- •Проблемидефіцитуприроднихресурсів та їхнадмірногоспоживання.
- •Негативні наслідки мегапроектів використання водної енергії.
- •3. Сутність вуглецевих ринків. Проекти «лісових вуглецевих ринків».
- •1.Наслідкизміниекосистем для добробутулюдини.
- •3.Атомніелектростанції: потужність і небезпека.
- •2. Проблема виснаження мінеральних ресурсів та варіанти діяльності після досягнення цього стану.
- •3. Економічна та екологічна доцільність використання атомної енергії.
- •1. Зміна парадигм суспільного розвитку як чинник використання природних ресурсів.
- •2. Перспективи використання енергії малих річок, хвиль, морських припливів і течій.
- •3. Політика і практика менеджменту природних ресурсів: шляхи удосконалення у різних сферах- економічній, соціальній і поведінковій, технологічній, знаннях
- •Екологічнийслід як показник, щохарактеризуєвикористанняресурсів і йоговплив на довкілля.
- •Екологічніефективикористаннямінеральнихенергетичнихресурсів.
- •Європейськіорганізації у сферіальтернативноїенергетики.
- •1. Поняття і мета менеджменту природних ресурсів.
- •2. Вітрова енергія. Вітрові електростанції.
- •3. Позитивні наслідки міжнародної еколого-політичної співпраці.
- •Підходищодо менеджменту природнихресурсів, щознайшлизастосування на практиці.
- •2. Впливринковихцін на постачанняневідновнихресурсів.
- •3. Промислове і побутовевикористаннясонячноїенергії.
- •1. Принципи менеджменту природних ресурсів.
- •2. Методи виконання добувних операцій. Використання мінеральних ресурсів на засадах сталого розвитку.
- •3. Наслідки Чорнобильської катастрофи.
- •1.14. Принципиінтегрованого менеджменту природнихресурсів. Шляхи досягненняйогоефективності.
- •2.14. Впливдіяльностідобувноїпромисловості на довкілля. Соціальніаспективикористаннямінеральнихресурсів.
- •3.14. Методи і способиперетвореннясонячноїрадіації в кориснуенергію.
- •Вигоди, що їх отримує людина від послуг екосистем.
- •Економічна та екологічна доцільність використання водної і вітрової енергії.
- •Переваги і проблеми розвитку малої гідроенергетики. Світовий досвід , перспективи і проблеми розвитку в Україні.
3. Позитивні наслідки міжнародної еколого-політичної співпраці.
Жодна країна в світі, якою б багатою та розвинутою вона не була незмозі вирішити свої екологічні проблеми самостійно. Потрібні чіткі узгоджені дії всіх держав, координування їх дій на міжнародно-правовій основі, щоб забезпечити вихід світової спільноти з екологічної кризи. Природа спільна і єдина для всіх, вона не знає державних кордонів. Тому порушення в екосистемі однієї країни викликають те ж саме явище в інших країнах. Викиди в атмосферу, забруднення річок, морів та океанів не можуть бути обмежені певною територією. Таким чином ряд найважливіших частин довкілля є об’єктами міжнародного захисту.
Принципи міжнародної співпраці Вперше основні принципи міжнародної екологічної співпраці були узагальнені в Декларації Стокгольмської конференції ООН (1972). В сучасному розумінні вони викладені в Декларації конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992). Ці принципи включають наступні ідеї:
люди мають право на здорове і плодотворне життя в гармонії з природою;
розвиток задля благополуччя теперішнього покоління не повинен здійснюватись на шкоду інтересів розвитку наступних поколінь та на шкоду довкіллю;
держави мають суверенне право розроблювати свої власні ресурси, але без шкоди довкіллю за межами їх кордонів;
викоренення бідності та нерівності рівня життя у різних частинах світу необхідно для забезпечення стійкого росту та задоволення потреб більшості населення;
держави співпрацюють в цілях збереження, захисту та відновлення цілісності екосистем Землі;
держави забезпечують надання населенню широкого доступу до екологічної інформації;
держави приймають ефективні національні закони про охорону довкілля;
екологічна політика не повинна бути спрямована для безпідставного обмеження міжнародної торгівлі;
той, хто забруднює довкілля повинен нести також і фінансову відповідальність за це;
держави повідомляють одна-одну про стихійні лиха чи дії, які можуть мати погані наслідки для інших держав;
війна чинить руйнуючу дію на процес стабільного розвитку. Мир, розвиток і охорона довкілля взаємозалежні і неподільні[3]. Отже, Позитивні наслідки міжнародної еколого-політичної співпраці:
дослідження першопричин глобальної кризи та боротьба з її наслідками;
оцінку глобального ризику;
залучення широкої громадськості;
забезпечення засобів правового регулювання;
інвестування в наше майбутнє
можливість фінансування
спроможність вирішувати проблеми однієї країни допомогою інших
Загальна співпраця над розробкою глобальних проектів.
Завдання 12.
1. Підходи щодо менеджменту природних ресурсів, що знайшли застосування на практиці.
2. Вплив ринкових цін на постачання невідновних ресурсів.
3. Промислове і побутове використання сонячної енергії.
Підходищодо менеджменту природнихресурсів, щознайшлизастосування на практиці.
Загострення екологічної ситуації в різних частинах світу змусило держави шукати шляхи виходу зі становища, що склалося. У багатьох країнах розроблені 5—10—річні програми поліпшення якості навколишнього середовища. Наприклад, Японія прийняла програму фінансування будівництва водоочисних споруд, ФРН - федеральну програму утилізації відходів, США - програму будівництва місцевих систем каналізації і водопостачання та ін.
Понад 100 країн світу мають державні органи управління охороною навколишнього середовища. В одних країнах ними є міністерства охорони середовища, в інших - агентства з охорони, у третіх - департаменти охорони навколишнього середовища.
Раніше говорилося, що екологічні проблеми носять глобальний характер і для свого вирішення потребують об’єднання зусиль декількох держав. Світове співтовариство з 70-х років прийдешнього сторіччя встало на шлях спільного розгляду і здійснення заходів для практичного подолання екологічної кризи.