3. Економічна та екологічна доцільність використання атомної енергії.

Атомна енергетика — галузь енергетики, що займається одержанням і використанням ядерної енергії.

Ядерна енергетика має багато переваг, перші з яких - економічні: тонна урану-235 виробляє більше енергії ніж 12 мільйонів барелів нафти; зернина урану-238 виробляє таку ж кількість тепла, як в результаті спалювання 2,7 тонн вугілля або 1,9 тонн нафти; атомна енергія є чистою, вона не забруднює атмосферу, не призводить до емісії парникових газів, тим самим значно віддаляючи глобальне потепління.

З одного боку, атомна енергетика є економічною. Доповідь під назвою «Роль ядерної енергетики в Європі», презентована Європейською регіональною групою Всесвітньої енергетичної ради у 2005 році, відзначає, що існують тверді економічні передумови для розвитку атомної енергетики в Європі. Для діючих підприємств використання ядерної енергії є економічно вигідним, враховуючи, очікуване збільшення споживання, зростання виробничих потужностей та продовження дії ліцензій – все це значно знизить витрати.

Остаточна вартість кВт-год залежить від місцевих законів і податків, які впливають на облікову ставку; атомні станції є залежними від капіталу.

За умов стабільної політичної ситуації, чіткої нормативної бази тощо ціна 1 МВт енергії може становити 40 євро. Тим не менш за певних обставин, а саме низька облікова ставка та/або ефект економії масштабу, витрати можуть бути значно нижчими - близько 30 євро або вищими – до 55 євро за умови високої облікової ставки.

Ці розрахунки також включають майбутні витрати, пов’язані з виведенням АЕС з експлуатації та утилізацією відходів. Змінність цих цифр не має істотного впливу на загальну вартість кВт-год.

Ядерна енергія має переваги також з точки зору навколишнього середовища. Якщо за викиди вуглекислого газу будуть застосовувати штрафні санкції, ядерна енергетика буде конкурентоспроможною альтернативою. Атомна енергетика не продукує будь-яких шкідливих викидів чи парникових газів, що є основними джерелами забруднення повітря і глобальної зміни клімату загалом.

У березні 2006 року Євросоюз опублікував «Зелену книгу: Європейська стратегія сталої, конкурентної та безпечної енергетики» (розроблений Європейським співтовариством, 03.08.2006), де підкреслив, що Європа не може визначити жодного значного впливу на зниження викидів вуглекислого газу не покладаючись при цьому на галузь ядерної енергії. Незважаючи на переваги, зберігається невизначеність в питанні про те, чи ядерна енергія може відігравати важливу роль у вирішенні глобальних потреб в енергетичній сфері в найближчі десятиліття. Очевидно, що ядерна енергетика залишається спірним і вкрай політизованим бізнесом. Однією з головних проблем є регулювання та утилізація використаного ядерного палива.

Загальна кількість ядерного палива, яке виробляється щорічно у всьому світі складає приблизно 12000 тонн. Таким чином, в порівнянні з 25 млрд. тонн парникових газів (ПГ), що викидаються в атмосферу щорічно від використання викопного палива, кількість відходів від ядерного палива порівняно невелика. При переробці відпрацьованого палива та його повторного використання, ця цифра буде набагато меншою. Близько 4% від початкових продуктів ділення утилізуватимуть, а залишок – 96% урану і плутонію – перероблятиметься та використовуватиметься повторно.

Атомна енергетика фактично є одним з найдорожчих видів енергії. В даний час на  будівництво атомних станцій було витрачено 5000-8000 доларів США за кВт, у той час як енергія з вітрової електростанції, до прикладу, коштує всього 1500 доларів США/кВт. Якщо брати до уваги продуктивність вироблення енергії, то вітрової енергії виробляється в три рази менше, аніж атомної (оскільки вітер не дме весь час) і зважаючи на це, отримуємо нижчі затрати на виробництво атомної енергії. Очевидно, ціна енергії включає затрати на будівництво атомних станцій, видобуток, переробку або купівлю атомного палива в інших країнах, зведення складських будівель для захоронення радіоактивних відходів, витрати на закриття та виведення з експлуатації АЕС через 20-30 років її роботи і т.д. В галузі поновлюваних джерел енергії всі ці витрати є не потрібними.

Приклад, як суттєво перевитрачаються кошти та час на будівництво АЕС, наводить «Грінпіс»:  у Олкілуото (Фінляндія) будується ядерний реактор, а пов’язані з його будівництвом витрати досягли вже 5,5 млрд. євро, хоча на етапі проектування, передбачалося затратити набагато менше, а виконання було відкладене вже кілька разів (зараз термін виконання продовжений на два роки).

Ядерна енергія не захищає навколишнє середовище. Очевидною перевагою ядерної енергетики є те, що її використання не призводить до викидів CO2, як це відбувається з викопним паливом, яке наполегливо робить свій внесок в глобальне потепління на планеті.

В той же час, ядерні елементи здійснюють радіоактивне бомбардування, забруднюючи воду, землю та їжу та спричинюють радіоактивне зараження різного ступеню важкості живих організмів. Одним з основних джерел радіоактивного забруднення є ядерні вибухи в атмосферу. Недавні дослідження показали, що через радіоактивне забруднення, доза опромінення на душу населення збільшилась за останні 20 років у 5-10 разів. Тривале опромінення, навіть в малих дозах, спричинює вроджені дефекти, а високі дози опромінення призводять до збільшення таких хвороб як лейкемія, внутрішня кровотеча, випадання волосся, безпліддя і. у крайніх випадках – до смерті.

Ядерні відходи, що виникають в результаті експлуатації АЕС, не зберігаються в умовах максимальної безпеки. За 50 років існування ядерної енергетики жодна країна в світі не знайшла вирішення, яким чином відносно безпечно зберігати ядерні відходи. Люди обирали різні способи зберігання таких відходів, проте всі вони виявилися неефективними. Це серйозна проблема, особливо враховуючи той факт, що уран дуже радіоактивний елемент, і необхідно за гарантувати його зберігання на тисячі років. Були спроби «вирішити» цю проблему, викидаючи відходи в океан, забруднюючи воду і заражуючи морських істот.

Ядерна енергія не може розглядатись як вирішення проблем енергопостачання для майбутньої Європи.

Ядерна енергія є дуже небезпечною і спричиняє дуже багато проблем  навколишнього середовища та здоров'я людей. Існує достатньо альтернативних способів отримання енергії: вітрова, сонячна, геотермальна, гідроенергія, енергія біомаси і т.д. В останні роки ці види енергії все частіше використовуються, бо не заподіюють негативного впливу на довкілля або здоров'я людини. Технології в цій галузі розвиваються дуже швидко а, отже, поновлювана енергія ставатиме дешевшою, ніж інші види, такі як, до прикладу ядерна енергетика. Ще одна перевага енергії з поновлюваних джерел в тому, що ця енергія не потребує додаткових витрат на паливо, оскільки існує в природі в необмеженій кількості.

Атомна енергетика не є вирішенням проблеми глобального потепління. Якщо до 2030 року виробничі потужності ядерної енергетики подвояться (треба було б побудувати ще понад 400 атомних реакторів), залежність від викопного палива буде скорочена лише на 6%, а це дуже несуттєво для глобального потепління. Будівництво 400 реакторів в найближчі 20 років навряд чи відбудеться, з огляду на той факт, що за останні три роки не було введено в експлуатацію жодного нового ядерного реактора, а три таких реактори були закриті. Припустимо – таке будівництво розпочнеться, що ми маємо робити з такою великою кількістю радіоактивних відходів?

На європейському рівні та й у глобальному масштабі також, існує низка глобальних політичних та економічних міркувань щодо необхідності розвитку атомної енергетики і використання атомної енергії.

Атомна промисловість перебуває під загрозою у всьому світі, спричиненою природними і ядерними катастрофами (в Японії). Німеччина вирішила закрити всі атомні станції в найближчі роки. Японію підтискають відомі обставини, змушуючи перейти на «зелену енергію». Італія сказала «ні» розвитку енергетичного сектору. Американці мають проблеми з радіоактивними стоками, що забруднюють мінімум 60% всіх рослин.

Завдання 8.

1. Зміна парадигм суспільного розвитку як чинник використання природних ресурсів.

2. Перспективи використання енергії малих річок, хвиль, морських припливів і течій.

3. Політика і практика менеджменту природних ресурсів: шляхи удосконалення у різних сферах- економічній, соціальній і поведінковій, технологічній знаннях