8. Організаційна структура пфг: характеристика інституційних блоків - кредитно-фінансового, промислового, торговельного, агропромислового, науково-дослідного.

Структуру промислово-фінансової групи можна представити інституційними блоками:

- кредитно-фінансовий - включає в себе низку кредитно-фінансових установ: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, трастові компанії, пенсійні фонди та ін. Ядром блоку виступає комерційний банк.

Основним завданням даного блоку є залучення і акумулювання фінансових ресурсів, а також розробка інвестиційної політики і здійснення капіталовкладень.

- промисловий - включає в себе групу промислових підприємств, які виробляють проміжну та кінцеву продукцію ПФГ

- торговельний - це мережа спільних торговельних домів, або велика торговельна компанія, яка здійснює свою діяльність в інтересах всієї групи. Головним завданням торговельного блоку ПФГ є забезпечення умов для безпе­ребійного функціонування виробничого процесу з урахуванням проведення грамотної цінової політики

- сільськогосподарський (агро-) блок - договірне добровільне об'єднання сільськогосподарських, промислових та інших підприємств з фінансово-кредитними установами, яке спрямовує свою діяльність на реалізацію державних та спільних програм і проектів фінансування виробництва, зберігання, переробки і реалізації кінцевої продукції сільськогосподарського виробництва, які створюються з метою отримання прибутку та структурної перебудови галузі

- науково-дослідний - представлений науково-дослідними та проектними установами, конструкторськими бюро, шо забезпечують розробку науково-технічної документації, а також новітніх технологій, які дають змогу організувати виробництво нових видів продукції

11. Законодавче регулювання створення та діяльності пфг в Україні (передумови створення пфг в Україні).

Аналізпередумов створення ПФГ в Україні, дозволив виділити среди них основні, а самє:

• необхідність посиленняміжгалузевої та регіональноїкоопераціївиробництва;

• необхідністьпідвищеннястабільності постачання і платежів;

• забезпеченняекономічно-доцільнихобсягів виробництво і збуту, що узгоджуються з кон'юнктури ринку;

• потреба у створенні умов для прискореного развития наукомісткіх галузії;

• необхідністьзабезпеченнявисокихтемпів приросту інвестіційніх ресурсів для стійкогоекономічного роста компании;

• потреба у розшіренні експортної можливості предприятий, что входятьдо складу фінансово-промисловоїгрупи.

Порядок создании, реорганізації та ліквідації ПФГ в Україні, а такожфінансово-економічніумови їх діяльності визначені Законом України "Про промислово-фінансовігрупи в Україні" від 21. 11. 1995 року (далі - Законом). ВказанимЗаконодавчими актом регламентовано:

1) Правовий статус головного підприємства й учасників ПФГ.

2) Обмеження на создании ПФГ в Україні.

3) Механізм создания та державної реєстрації ПФГ.

4) Державнапідтримкафункціонування ПФГ.

5) Облік і звітність щодокінцевої та проміжної продукції ПФГ.

6) Умовиреорганізації та ліквідації ПФГ.

11. Механізм інтеграції підприємств у ПФГ: холдингова форма управління акціонерним капіталом, довірче управління головним підприємством акціями учасників групи, взаємне володіння акціями учасників ПФГ, довгострокові фінансові зв'язки, спільне відкриття акціонерної компанії.

Підприємства, що входять до складу ПФГ, пов'язані між собою численними зв'язками з приводу фінансової, виробничої, збутової та іншої залежності. Існує багато інструментів інтеграції підприємств у ПФГ. До основних механізмів консолідації капіталу можна віднести такі:

1) холдингова форма управління акціонерним капіталом групи;

2) довірче управління головним підприємством акціями учасників групи;

3) взаємне володіння акціями учасників ПФГ;

4) довгострокові фінансові зв'язки;

5) спільне відкриття акціонерної компанії (головного підприємства; торгового дому та ін.).

1). Холдингова форма управління акціонерним капіталом групи.

Холдинговий механізм групової організації є домінуючим у створенні і функціонуванні багатьох зарубіжних ПФГ як на національному, так і транснаціональному рівні. Досить часто холдинг виступає як компанія, котра володіє контрольним пакетом акцій учасників групи і визначає завдяки цьому стратегію групи.

Система участі в капіталі гарантує головному підприємству можливість здійснення контролю над дочірнім підприємством. Однак цей контроль, восновному має стратегічний характер. Механізм узгодження інтересів учасників групи визначають такі юридичні документи, як:

— угода з фінансових питань, яка регулює інвестиційну і дивідендну політику підприємств на наступний фінансовий рік;

— договір про єдине управління, котрий чітко визначає, які функції делегуються керівництву головного підприємства, тобто централізуються, а які виконуються децентралізовано, тобто кожними учасниками самостійно [2, с 58].

2). Довірче управління головним підприємством акціями учасників групи.

Як правило, таку функцію виконують трастові відділи банків. Розпорядження акціями дозволяє банкам посилити контроль над виробничими компаніями і розповсюдити його за межі їх частки участі в капіталі.

Основним джерелом поповнення траст-активів комерційних банків і здійснення фінансового контролю над нефінансовими установами є пенсійні фонди, інвестиційні та страхові компанії.

3). Взаємне володіння акціями учасників ПФГ.

Взаємне переплетіння акціонерних участей є основою єдності групи. Суть його полягає у тому, що банки володіють акціями промислових компаній, а також інших банків, комерційних структур, а промислові об'єднання, у свою чергу, купують акції банків. У результаті власники великих виробничих корпорацій стають співвласниками банків, комерційних структур.

4). Довгострокові фінансові зв'язки через кредитні відносини, які є менш жорсткою формою зв'язку в групі в порівнянні з відносинами корпоративної власності.