- •1.Місце об'єднань підприємств в системі ринкових відносин.
- •2.Сутність та умови створення об'єднань підприємств.
- •4. Корпорації – основа підприємницької діяльності в ринковому середовищі.
- •5.Державний контроль за діяльністю об'єднань підприємств-монополістів.
- •Характеристика холдингових компаній в ринковій економіці.
- •7. Особливості створення холдингових компаній в Україні та контроль за процесами економічної концентрації.
- •Зарубіжні дочірні підприємства холдингових компаній (відділи, філії, представництва, спільне підприємство, асоційоване підприємство, дочірнє підприємство).
- •Загальні засади функціонування пфг: сутність, переваги.
- •Організаційна структура пфг: характеристика інституційних блоків - кредитно-фінансового, промислового, торговельного, агропромислового, науково-дослідного.
- •Законодавче регулювання створення та діяльності пфг в Україні (передумови створення пфг в Україні).
- •Характеристика сучасних організаційно-управлінських структур.
- •Адаптивний (органічний) тип структур управління
- •Сутність організаційних структур.
- •Вибір раціональної організаційної структури.
- •16.Характеристика бюрократичних оргструктур
- •17.Характеристика дивізіональних оргструктур.
- •18.Характеристика програмно-цільових оргструктур.
- •19. Характеристика побудови системи управління холдингом.
- •21. Регулювання функціонування об’єднань підприємств (портфельна стратегія).
- •32.Характеристика показників фінансового аналізу підприємства, який здійснюється у процесі оцінки його інвестиційної привабливості. Показники оцінки інвестиційної привабливості підприємств
- •33.Загальна характеристика глобалізації ринків.
- •35.Особливості функціонування тнк в нових індустріальних країнах.
- •Злиття і поглинання — сучасна тенденція міжнародної інтеграції підприємств.
- •37. Характеристика угоди про сприяння у створенні і розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових, страхових та змішаних транснаціональних об’єднань.
- •38. Загальні засади функціонування міжнародних стратегічних альянсів (мса) (сутність, види, особливості).
- •3. Контрактні довгострокові угоди:
- •39, Відмінності стратегічних альянсів (міжнародні, національні).
- •49.Особливості формування науково-виробничих структур.
- •50. Назвітьформитранснаціональнихальянсів. Обґрунтуйте, чому
37. Характеристика угоди про сприяння у створенні і розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових, страхових та змішаних транснаціональних об’єднань.
Процесу створення сучасних українських ТНК спільно з компаніями країн СНД може сприяти «Угода про сприяння у створенні та розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових і змішаних транснаціональних об’єднань», підписана у квітні 1994 року главами урядів усіх країн-учасниць Співдружності, а також Конвенція про транснаціональні корпорації (ратифікована Верховною Радою України в липні 1999 року), яку підписали глави урядів Вірменії, Білорусі, Киргизії, Молдови, Росії, Таджикистану й України. Конвенція, зокрема, визначає сутність, порядок створення та реєстрації таких корпорацій, держпідтримку і стимулювання їхньої діяльності, відповідальність учасників, право власності на прибуток і вироблену продукцію, правові основи регулювання корпоративних соціально-трудових відносин, порядок вирішення спорів тощо.
Найважливішими позитивними моментами конвенції є те, що вона вводить у правове поле країн СНД поняття «транснаціональна корпорація», яке відповідає світовій практиці регулювання діяльності ТНК, стимулює формування корпоративних структур із розміщенням основного підприємства в базовій, а його філій – у приймаючих країнах.
Уряди держав-учасниць цієї Угоди (надалі - Сторони),
керуючись положеннями Договору про створення Економічного союзу від 24 вересня 1993 року,
підтверджуючи прагнення забезпечити сприятливі умови для всемірного розвитку економічних зв'язків в інтересах своїх народів на взаємовигідній і рівноправній основі, а також підвищувати ефективність торговельно-економічних відносин в рамках Співдружності Незалежних Держав,
надаючи важливого значення використанню сучасних форм взаємодії в галузі виробничої, науково-дослідної, інвестиційної, комерційної і фінансово-кредитної діяльності, спрямованої на відновлення і розширення високоінтегрованих технологічних і коопераційних взаємозв'язків безпосередньо між підприємствами і організаціями різних форм власності і на інтенсифікацію на цій основі взаємного товарообміну,
38. Загальні засади функціонування міжнародних стратегічних альянсів (мса) (сутність, види, особливості).
Міжнародний стратегічний альянс — це відносно тривала між організаційна угода із співробітництва, яка передбачає спільне використання ресурсів та (або) структур управління двох чи більше самостійних фірм із декількох країн для реалізації завдань, пов'язаних з місією кожної з них.
МСА — функціональні структури які засновані на формальному чи (інколи) на неформальному договорі. Організації-засновники здійснюють спільне управління та контроль за діяльністю МСА.
До міжнародних стратегічних альянсів відносяться: функціональні угоди за спільними науково-дослідними та дослідницько-конструкторськими роботам (далі НДДКР); з розвитку та вдосконалення виробництва (консорціуми); угоди про участь в активах із створенням нової організації (спільні підприємства) і без створення нових організацій (придбання частки участі, обмін акціями).
В відповідності до цілей створення міжнародних стратегічних альянсів, менеджер може вибрати різні форми співпраці: від повного злиття до незалежних трансакцій відкритого ринку.
Таким чином, сама по собі та чи інша форма міжнародного альянсу не веде до успіху, а забезпечує лише основу для його функціонування. Міжнародні стратегічні альянси — між фірмові угоди — можуть мати різні форми:
1. Участь в активах без створення організації: через угоду на придбання меншої долі акцій та по обміну акціями — це добровільні відносини між двома фірмами, в яких одна компанія купує значну, але менше 50 %, частку капіталу для спільної діяльності, на відміну від прямих портфельних інвестицій.
2. Участь в активах із створенням нової організації — спільні підприємства.
Спільні підприємства забезпечують спільну, але не обов'язково рівну власність та контроль над використанням активів.
Спільні підприємства — узгоджена діяльність двох та більше партнерів для досягнення єдиної мети як із створенням юридичної особи, так і без цього.
