35.Особливості функціонування тнк в нових індустріальних країнах.

Переважаючою рисою розвитку транснаціональних корпорацій є розвиток у їх межах внутрішньофірмових відносин. Так, значне поширення набула внутрішньофірмова торгівля між окремими філіями й дочірніми компаніями ТНК, розташованими в різних країнах, що за своєю формою є міжнародною торгівлею. Внутрішньо-корпораційний торговий обмін між різними підрозділами транснаціональних фірм відгороджує їх від впливу міжнародної конкуренції, тим самим впливаючи на весь товарообіг.

Крім того, внутрішньофірмовий обмін дозволяє транснаціональним корпораціям уникати впливу тарифних бар'єрів, створених філіями й іншими підрозділами. ТНК нерідко звільняються від сплати митних виплат на раніше вивезені матеріали.

ТНК мають чималі переваги від того, що внутрішньокорпора-ційні комерційні відносини вони здійснюють на базі так званих трансферних цін (цін усередині ТНК).

Зараз у світі існує більш як 67 тис. ТНК, що контролюють понад 850 тис. афільованих зарубіжних компаній по всьому світу, у яких задіяно понад 76 млн. чоловік. При цьому на території промислово розвинених держав розміщується понад 80% материнських компаній і близько 33% афільованих, у країнах, що розвиваються, — відповідно 19,8% і майже 50,3%, у колишніх соціалістичних державах — приблизно 0,7% і 17,1%.

Дії ТНК за характером і формами прояву у світовій політиці й економіці багато в чому збігаються з діяльністю держав, що дозволяє експертам заявляти про ідентичність дій і проявів ТНК та держав у глобальній політиці й економіці. Водночас низка дослідників вважає, що в перспективі ТНК зможуть стати домінуючою силою світового господарства, замінивши національні держави в ролі основних його об’єктів. Як правило, ТНК — багатогалузеві компанії, їхня діяльність широко диверсифікована. Наприклад, кожна з 500 найбільших ТНК США має в середньому підрозділи в 11 галузях, а найпотужніші охоплюють по 30—50 галузей. У групі 100 провідних промислових компаній Великобританії багатогалузевих 96, Італії — 90, Франції — 84, Німеччини — 78.

36. Злиття і поглинання — сучасна тенденція міжнародної інтеграції підприємств.

Злиття - об'єднання підприємств (шляхом створення нової юридичної особи, або приєднання підприємств до головного підприємства), в результаті якого власники (акціонери) підприємств, що об'єднуються, здійснюватимуть контроль над усіма чистими активами об'єднаних підприємств з метою досягнення подальшого спільного розподілу ризиків та вигод від об'єднання. При цьому жодна зі сторін не може бути визначена як покупець.

Поглинання - це угода, що укладається з метою встановлення контролю над господарським товариством і здійснювана шляхом придбання більше 30% статутного капіталу (акцій, часток, і т. п.), що поглинається, при цьому зберігається юридична самостійність суспільства.

Дослідження економічних переваг, які є мотивами процесів злиття та поглинання підприємств, а також їхньої структури за кількістю обумовлених ними угод , дає змогу виокремити такі основні групи джерел синергетичного ефекту:

• Переваги маркетингового характеру

• Переваги інституційного характеру

• Переваги зростання гудвілу

• Переваги економії поточних витрат

• Інші мотиви. Серед них переваги податкового характеру ( скорочення оподат-ковуваного прибутку за рахунок поглинання збиткового підприємства) та інші .

Угоди злиття та поглинання підприємств, як і будь - які економічні угоди, мають для їх учасників не лише переваги , але і таять певні ризики . Так,професор фінансів Києво-Могилянської бізнес - школи Михайло Колісник наголошує на тому, що зміна структури власності може призвести до погіршення сприйняття бренду споживачами і , як наслідок , до скорочення обсягів продажів. Крім того , науковець зазначає , що зміна структури власності є ключовим моментом для персоналу компанії , який втрачає впевненість у своєму майбутньому.