4.3. Настройка

Під настройкою верстатних комплексів розуміють установлення певних кінематичних зв'язків між їх окремими вузлами; кінематичну підготовку верстата для виконання обробки заготовки згідно із вибраним або заданим режимом різання.

Під час проведення настройок верстата часто виникає необхідність у виконанні розрахунків передаточних відношень, для чого застосовуються рівняння кінематичних ланцюгів. Наприклад, рівняння кінематичного балансу для ланцюга руху різання верстата мод. 1730 таке

n = n_дв·i_п.п·0,985·(z_a/z_b)·i_к,

де n_дв — частота обертання двигуна; i_п.п — передаточне відношення пасової передачі; z_a, z_b — числа зубців змінних шестерень; i_к — передаточне відношення конічної зубчастої пари шестерень.

Настройка сучасних верстатних комплексів з програмним керуванням передбачає настройку окремих вузлів та блоків, а також системи в цілому. З цією метою використовуються спеціалізовані налагоджувальні та випробні стенди, що дозволяють проводити настройку та регулювання вузлів і блоків поза верстатом, а також вимірювальні прилади для контролю їх робочих параметрів.

Особливі труднощі під час настройки викликає забезпечення заданого розміру оброблюваної заготовки при умові максимального збільшення проміжків часу між послідовно виконуваними піднастройками. Одержання заданого розміру у певний момент часу є випадковою подією. При цьому має місце певне розсіювання випадкової величини, що залежить від великої кількості випадкових факторів і, зокрема, від миттєвого положення ланок розмірного ланцюга, одною з яких є заготовка. Тому, при настроюванні верстатного комплексу на обробку із дотриманням заданого розміру доцільно будувати точкові діаграми його розсіювання й визначати межі групового середнього значення або середньої випадкової величини. Теоретично вона обчислюється як

З урахуванням впливу систематичних факторів як постійних, так і тих, що змінюються за певним законом (температурних деформацій, зношування інструмента тощо), необхідно настроїти верстат таким чином, щоб середнє значення налагоджувального розміру наближалось до нижньої межі поля допуску на одержуваний розмір, а також, щоб період ч

y = f(x)

асу між піднастройками був максимально великим.

Т очкова діаграма з рядом піднастройок на заданий розмір показана на рис. 4.2. Середнє значення розміру М(х) з часом під дією систематично діючого фактора - зношування інструмента, що змінюється за певним законом - наближається до М'(х). Величина ω_т — поле розсіювання налагоджувального розміру при обробці на даному верстатному комплексі. Призначуваний допуск на розмір при повному усуненні ймовірності одержання бракованих деталей повинен бути більшим поля розсіювання.

Чим більша кількість заготовок піддається пробній обробці, тим точнішим є налагодження верстатного комплексу на заданий розмір. При однаковому впливі окремих випадкових факторів закон зміни φ(х) звичайно близький до нормального закону розподілення

,

де σ - середньоквадратичне відхилення, що являє собою абсцису точки перегину кривої φ(х).

Однак при наявності серед випадкових факторів ряду домінуючих середнє значення поля розсіювання М(х) зміщується відносно координати середини поля розсіювання (рис. 4.3). При цьому величина визначається алгебраїчною сумою відхилень, обумовлених сукупним впливом систематичних постійних факторів і 1/2 відхилення, викликаного систематично діючими факторами, що змінюються за певним законом.

Подібний зсув характеризують коефіцієнтом асиметрії

Таким чином, настройка на розмір верстата характеризується величиною поля розсіювання ω_т, положенням поля розсіювання відносно номінальної величини А_ном, тобто та положенням середнього значення випадкової величини М(х) відносно , тобто коефіцієнтом асиметрії а. Вказані параметри дозволяють визначити час роботи системи між піднастройками.