1.7. Загальне складання верстатних комплексів після ремонту

Складання відремонтованого верстата повинно здійснюватись у строгій відповідності з вимогами складальних креслень, забезпечувати задану точність взаємного розташування його складальних одиниць та нормальну роботу всіх механізмів. Перед складанням всі деталі мають бути очищені від бруду, залишків стружки та абразиву, а оброблені поверхні і порожнини - промиті. Складання механізмів проводять в порядку, зворотному порядку розбирання. Деталі, зняті при розбиранні останніми, установлюють при складанні першими.

Складання графіка ремонту

В ремонтній справі часто має місце ситуація, коли на момент початку складання верстата виготовлення або ремонт його окремих деталей ще не завершені (на відміну від процесу складання нового верстата). В подібних випадках загальне складання супроводжується відновленням та пригоном деяких елементів верстата і, таким чином, тривалість даного етапу невідокремлена від часу ремонту. Остання обставина обумовлює ускладнення ремонтного процесу, у зв’язку з чим він має бути правильно організованим та проведеним за наперед складеним графіком [13] (рис. 1.6).

Основою для складання графіка є норми простоїв верстатів при ремонті залежно від категорії їх ремонтної складності (КРС), що визначається згідно із типовою системою технічного обслуговування та ремонту [14]. Крім цього, враховують збільшені норми на виконання ремонтних операцій, типову технологію ремонту та склад членів бригади. Графік складається старшим майстром РМЦ спільно з бригадиром ремонтної бригади. В ньому вказуються найменування всіх ремонтних робіт та спеціальностей робітників, а також приблизний розподіл робіт між членами бригади.

Тривалість кожної операції позначається на графіку горизонтальною, а моменти часу початку та завершення - вертикальними лініями. Графік дає змогу бачити щоденний хід виконання операцій та своєчасно запобігати зривам термінів завершення ремонту деталей окремих груп та верстата в цілому.

Як видно з графіка (див. рис. 1.6), перша операція - розбирання верстата - виконується одночасно всіма членами бригади. Розбирання здійснюють після демонтажу пускової та освітлювальної арматури.

Роботи розподіляють приблизно таким чином. Слюсар ІІ розряду знімає кожухи, зливає з ємностей робочу рідину, розбирає систему охолодження, задню бабку та станину. Слюсар ІV розряду розбирає

фартух, коробку подач та супорт; слюсар V розряду - передню бабку та коробку швидкостей. На повне розбирання верстата витрачається 11 год протягом одного календарного дня. Крім того, в перший день бригада

здійснює промивання та дефектування деталей після чого приступає до ремонту окремих механізмів.

Технічні умови на складання верстатних комплексів

Сучасні верстатні комплекси за характеристиками точності розділюються на п'ять класів: верстати нормальної (Н), підвищеної (П), високої (В), особливо високої (А) точності та особливо точні верстати (С).

Необхідність нарощування точності верстатних комплексів обумовлена підвищенням вимог до якості виготовлення відповідальних деталей різного призначення. Напрямні станин верстатів середніх розмірів підвищеної точності виготовляють з відхиленнями за прямолінійністю в межах 0,02 - 0,03 мм на 1000 мм; верстатів високої точності – 5 - 6 мкм на 1000 мм; верстатів особливо високої точності - 2 мкм на 1000 мм. Відхилення від круглості шийок шпинделів верстатів нормальної точності допускається в межах 6 - 8 мкм; верстатів підвищеної точності – 3 - 5 мкм; верстатів високої і особливо високої точності – 1 - 2 мкм.

При складанні верстата необхідно забезпечити задану точність взаємного розташування його вузлів та нормальну роботу всіх механізмів. Пригінка та посадка деталей для недопущення пошкоджень їх поверхонь мають здійснюватись обережно та ретельно. Складання неочищених та непромитих деталей категорично забороняється.

Зазори між нерухомими елементами верстата, від яких залежить його точність або жорсткість, необхідно відрегулювати таким чином, щоб щуп товщиною 0,02 - 0,04 мм (залежно від класу точності) не заходив між їх поверхнями, що контактують. Зусилля на рукоятках та маховичках механізмів ручного керування верстатом не повинні перевищувати допустимих величин [2]. Перевірку здійснюють за допомогою динамометра або вантажу.

Просочування робочої рідини з-під кришок не допускається. Забороняється установлення прокладок під кришки, що відкриваються при налагодженні або регулюванні верстата, а також ущільнення їх стиків фарбою, лаком, шпаклівкою і т.п.