Питання № 6
З. Фрейд є основоположником філософської концепції психоаналізу, особливістю якої було відкриття сфери позасвідомого. Проблемам кул-ри присвячено чимало праць філософа, серед них “Тотем і табу”, “Сон і міф”. В основу концепції походження культури З. Фрейдом покладено гіпотезу про виключний вплив позасвідомих імпульсів на поведінку людини та визнання антагонізму між природним началом в людині і культурою. Основою для даної гіпотези стали результати дослідження психіки людини. Такі дослідження дали можливість виділити в психіці людини три рівні:
- сфера Воно – позасвідомі імпульси, що виходять із біологічних інстинктів та потягів людини;
- сфера Я – розум, свідомість, що намагаються пристосувати людину до реальних умов життя.
- сфера над – Я – соціокультурна реальність, внутрішній центр людини, втілюється в суспільних нормах і заходах.
Сфера позасвідомого трактується З.Фрейдом в якості особливої ірраціональної сили, що обумовлена могутньою енергією лібідо. Лібідо – це енергія бажань, статевих інстинктів, яка в силу своєї асоціальності не може отримати прямої реалізації і тому витісняється в сферу позасвідомого, проте постійно провокує людину. Засобом плідного вирушення асоціальних бажань лібідо є сублімація – процес заміни заборонених потягів цілями більш “високими”, а саме на досягнення яких і розтрачається енергія лібідо.
Кул-ра за Фрейдом ґрунтується на відмові у задоволенні бажань позасвідомого і існує за рахунок сублімованої енергії лібідо. Сублімація імпульсів лібідо є таємницею культурної творчості. Лібідо виступає рушійною силою людської історії. Культура, за його визначенням, охоплює, по-перше, усі накопичені людьми знання і уміння, по-друге, усі інститути для впорядкування людських відносин. В цілому Фрейд оцінював культуру негативно, вважаючи її механізмом соціального придушення свободи людини.
Питання №7
Концепція ігрової генезис культури викладена у роботі Й. Хейзінги “ Людина граюча”. В основу цієї концепції покладено ідею про сутність та значення гри як джерела кул-ри. На його думку, саме гра, а не праця була формоутворюючим фактором людської культури. Гра відноситься до сфери ірраціонального, тому що вона охоплює і тваринний, і людський світи. Гра носить над логічний характер. Й Хейзінга трактує гру як сталу величину, що передує культурі, а потім супроводжує та визначає її. Він виділяє ряд ознак гри, найсуттєвішою є свобода. Гра не може мати примусовий характер, інакше втрачається її сутність. Не менш важливими рисами гри можна назвати: обмеженість – гра здійснюється в конкретному місці та часі, її сенс полягає в ній самій; і напруженість – намагання виграти. Гра з точки зору Хейзінги це своєрідна свободна діяльність. Гра - це всеохоплюючий спосіб людської діяльності, універсальна категорія людського існування. Кул-ра виникає в грі і носить ігровий характер. Ігрова концепція культури оптимістична, оскільки гра не має кінця. Справжня гра виключає усяку пропаганду, адже інтерес гри у ній самій. Гра сама по собі знаходиться поза моральними вимірами. Гра не має моральних ознак. Моральність чи аморальність формуються в залежності віл того, дотримуються чи не дотримуються правил гри. Саме моральність є свідченням того, що у грі дотримуються правил. Концепції ігрової генези кул-ри Й.Хейзінги носить гіпотетичний характер. Ігровий характер заснований на аналогії і спрямований на уточнення характерних рис культури, але не на розкриття самого феномену кул-ри і закономірностей її розвитку. Культура завжди грає – іноді більше, іноді менше.
Питання№8 Основні схеми культурно-історичного процесу: лінійна, нелінійна, хвильова класичні теорії цивілізацій, еволюціоністські теорії культурного роз-ку,циклічні теорії культурного роз-ку(кругова модель).Концепції еволюціонізму є фундаментом лінійної схеми історично процесу. Прихильниками цієї схеми історії можна вважати Гердера, Тайлора, Гегеля, Маркса..Гегель ввів поняття “світового розуму”, “світового духу”, що ототожнювався з Богом, “абсолютної культури” як кінцевої мети роз-ку людства на шляху оволодіння “абсолютною ідеєю”. Він виявив кул-ру як поступовий вияв творчої сили “світового розуму”, який проходить різні стадії самопізнання, прагнучи досягти через діалектичну боротьбу протилежностей “абсолютного знання”. До лінійної моделі історичного роз-ку суспільства слід вднести марксистську концепцію формацій, яка розглядає культурно-історичний процес, як сходження від однієї формації до іншої на шляху прогресу. Лінійна модель визнає, що шлях кул-ри - це поступальний рух від дикунства до цивілізацій, в процесі якого більш складні культурні елементи заперечують існування попередніх, які характеризуються як менш досконалі. Світова кул-ра має загальновизнану мету, що обумовлює поступовий роз-к і розквіт єдиного культурного цілого. В основі циклічних теорій культурного роз-ку лежить заперечення ідеї еволюціонізму, а саме - відмова від лінійності в трактуванні людської історії. Суть кругової моделі – це круговороти, рух по
колу, або існування декількох ізольованих один від одного культурних кругів. Циклічна або кругова схема історичного процесу представлено в так званих “класичних теоріях цивілізацій”.