Питання №1

До найважливіших загальновизнаних культурологічних категорій можна віднести такі: “культура”, “цивілізація” , “цінність”, “Ідентифікація”, культурогенез, ментальність, культурні типи, культурні норми, символи, культурна динаміка.

Найважливішою культурологічною категорією є категорія “цінність”. Проблема цінностей досить глибоко розроблена у соціології та філософії, антропологіїі психології такими мислителями як Е.Дюркгейм, П.Сорокін, Т. Парсонс. Цінність є визначальною характеристикою особистості, що освоює певну систему суспільних цінностей. Соціальні цінності відбиваються у свідомості окремої людини у вигляді ціннісних орієнтацій, які є необхідною умовою підтримки нормативного порядку в суспільстві. Цінність - загальновизнана норма певної культури, яка задає стандарти поведінки в певному суспільстві. Цінності – базове в характеристиці культури, вказує на значимість явищ і факторів людини (норми поведінки). Усе розмаїття світу можна розглядати в якості предметних або об’єктних цінностей, тобто оцінюватися з погляду добра і зла, істини і неправди, прекрасного і потворного, справедливого і несправедливого. До таких цінностей відносяться предмети матеріальної і духової діяльності людей, суспільні відносини, а також включені в їхнє коло природні явища, що мають для людини позитивне значення і здатні задовольняти її різноманітні потреби. З іншого боку, якості цінностей можуть виступати і самі критерії оцінювання явищ і факторів дійсності. Тоді говорять про суб’єктні цінності, до яких відносяться установки, оцінки, вимоги, заборони виражені у формі норм. Кожне характеризується такими особливими найбільш фундаментальними орієнтирами і критеріями оцінювання діяльності людей, які наз. в культурології базовими. Цінності виконують роль регулятора. Сорокін визнавав прогресивний розвиток сучасної зх. Культури, але визначаючи її стан як кризовий , оцінював її не як остаточний занепад, а як необхідну фазу становлення нової цивілізації, що об єднає все людство. Саме цінність за П. Сорокіним і складаю фундамент кожної культури.

Питання № 2

Поняття культура має довгу історію становлення, в якій проявилась багатофакторність цього явища та глибина змісту. Розгляд історії становлення поняття “культура” зазвичай починають з античних часів, хоча саме слово “ культура” набуло самостійного значення лише в 2 пол. 17 ст. Широко відомо, що в античні часи поняття” культура” мало декілька значень – обробка, виховання, навчання, шанування, поклоніння. Загального значення поняття “ культура” набуло в 15-16 ст., а широко вживаним стає в добу Просвітництва. В той час під культурою розумілися всі здобутки людської діяльності: знання, наука, мис-во. В понятті “культура” закріплюється смислова подвійність: культура тлумачиться і як штучне, неприродне,породжене людською діяльністю, і разом з тим, як деякий вищий вияв людського буття, пов’язаний з людським духом. В 18 ст. В літ-рі починают вживатися 2 самостійних протилежних за значенням поняття: “культура” і “натура”.

Основні підходи до визначення культури: соціологічні визначення зосереджують увагу на факторах організації і формування певного суспільства. Для соціологічного підходу характерне таке бачення культури: “культура – це спільний і прийнятий спосіб мислення”; “культура – це стійкі вірування, цінності і норми поведінки, які організовують соціальні зв’язки і роблять можливою спільну інтерпретацію життєвого досвіду”. Аксіологічні(аксіологія – філософське вчення про природу цінностей), підкреслює, що культура є сукупність матеріальних та духовних цінностей, які створюються людиною в процесі її життєдіяльності. Онтологічні (онтологія – філософське вчення про буття) розглядають культуру як форму самореалізації людини у всій її багатоманітності. Тут культура постає не перспективою людського життя, а формою існування, реальністю, за якою наступає межа людської присутності в світі, культура – це спосіб буття людини. Е. Тейлор розуміє культуру як комплекс знань, вірувань, законів, звичаїв та інших здібностей та навичок, набутих людиною як членом суспільства. К. Маркс вивчає культуру як сутнісні сили людини, представлених в формі речей. Х. Ортега – і Гасет вбачає в культурі соціальні форми і способи облагородження біологічних потенцій людини. Г Францев вивчає культуру як сукупність матеріальних та духовних цінностей. М. Бердяєв відмічав, що культура – символічна, неповторна, індивідуальна, має душу, консервативна, звертається до минулого, творча, звертається до майбутнього. Він вважав , що людина як вільний творець, стоїть вище культури, тому його творчість обмежують сталі культурі форми.