Стимулятори лейкопоезу. Показання до призначення

При лейкопенії - зниженій кількості лейкоцитів у крові призначають:

Натрія нуклеїнам (Natrü nucleinas) - натрієва сіль нуклеїнової кис лоти, яку отримують гідролізом дріжджів.

Форма випуску: - порошки 0,1 ; 0,2 всередину 3-4 рази на день після їжі,

- внутрпппьом’язово або підшкірно по 5 -10 мл 2-5% свіжо при-готовленого розчину.

Пентоксіл (Pentoxylum) - похідне урацилу.

Форма випуску: таблетки по 0,025 г. 10,2 г.

При лейкемії або лейкоцитозі призначають "протибластомні засоби":

Тіофосфамід

Меркаптопурін

Допан

Херсонський базовий медичний коледж

Херсонської обласної ради

П(Ц)К фармацевтичних дисциплін

Фондові лекції

Тема: Речовини, що впливають на згортання крові

План

1. Вступ.

2. Класифікація гемостатичних і антитромбічних препаратів; Порівняльна характеристика по механізму дії. Особливості застосування.

3. Фармакологія антиагрегантів.

4. Фармакодинаміка фібринолітичних засобів.

Вступ

Система гемокоагуляції, або згортання крові, виконує дуже важливу роль: вона попереджує крововтрату при травмах. При порушенні цілісності кровоносних судин негайно спрацьовує процес утворення тромбіну. Він починається з агрегації тромбоцитів у місці пошкодження судини. З'єднуючись між собою, тромбоцити утворюють тромбоцитарну "пробку".

Але ця "пробка" ненадійно перекриває пошкоджені судини. Тому вона підкріплюється нитками фібрину, які утворюються завдяки підвищенню згортання крові. Тромб, що утворився, закриває просвіт судини, у зв’язку з чим кровотеча припиняється.

Крім цієї системи згортання крові, в організмі функціонує біологічна система, яка, навпаки, перешкоджає тромбоутворенню. Зокрема, в ендотелії кровоносних судин виробляється речовина простациклін, яка попереджує агрегацію тромбоцитів і таким чином не допускає появи внутрішньосудинних тромбів. Поряд з цим, існує також система, яка забезпечує розчинення тих тромбів, які утворилися. Ця система названа фібринолітичною. Вона функціонує завдяки фібринолізину (плазміну).

У зв'язку з цим, виділяють дві основні групи лікарських препаратів, що впливають на процеси згортання крові. Це по-перше, препарати, що сприяють цьому процесу (коагулянти, або гемостатики), і по-друге, препарати, що гальмують згортання крові. Серед них розрізняють:

а) антикоагулянти:

б) антиагреганти;

в) засоби, що активують фібриноліз.

Класифікація антитромбічних препаратів

Ці препарати інакше ще називають антикоагулянти.

Антикоагулянти - це лікарські препарати, які запобігають зсіданню крові та гальмують ріст вже утвореного тромбу.

Застосування:

- при різних тромбоемболічних станах з лікувальною або профілактичною

метою.

1. Антикоагулянти прямої дії.

Впливають безпосередньв на фактор зсідання крові запобігаючи переходу протромбіну у тромбін, під впливом фактора зсідання тромбопластина і іонів Са.

Гепарин - це натуральний компонент крові, який міститься у печінці, селезінці, легенях, в невеликій кількості у м’язі серця, скелетних м’язах.

При введенні гепарину у вену, пригнічення згортання крові настає негайно і ця дія продовжується 4-5 годин.

При внутрішньом ’ язовому і підшкірному введенні можливе виникнення гематом - крововиливи.

При передозуванні гепарину вводять антигеморагічний препарат внутрішньовенно 1% розчин протаміну сульфату, для зменшення кровотеч, викликаних гепарином.

Форма випуску: - флакони 5 мл (з активністю 5-10-20 тис. одиниць дії у 1 мл);

- мазь гепаринова 10,0 - 25,0;

- мазь "Гепароїд" " Гепатромбін" "Ліотон" Клексан

Кліварин

Гірудин

Фраксіпарин - низькомолекулярний гепарин, з більш вираженою антитромоїчною активністю ніж гепарин.

Натрію цитрат - при потраплянні у кров зв'язує іони кальцію, необхідні для переходу протромбіну у тромбін, тому застосовується для консервації донорської крові.

Додають 10 мл 4% натрію цитрату на 100 мл крові.

2. Антикоагулянти непрямої дії.

До антикоагулянтів непрямої дії належить Неодикумарин аналоги:

Пелентан

Синкумар,

Фенілін,

Омефін,

Фепрамарон

Ці препарати є антагоністами вітаміну К за впливом на утворення деяких факторів згортання крові, зокрема пригнічують синтез у печінці протромбіну. На відміну від гепарину, дія їх розвивається повільно і проявляється тільки in vivo, тобто в організмі. Зокрема, дія Неодикумарину досягає максимального рівня лише через 12 - 30 год., Синкумару і Феніліну - через 24 - 48 год. Продовжується вона близько 3-4 діб.

Антикоагулянти непрямої дії використовуються для профілактики і лікування тромбозів і тромбоемболій, як і тромбоемболічни к ускладнень інфаркту міокарда тощо. Оскільки ці препарати мають властивіст ь акумулювати лікування ними проводиться під обов'язковим контролем рівня протромбіну в крові із визначенням протромбінового індексу. Останній не повинен бути нижчим 40-50 %. Періодично роблять аналіз сечі. Поява в ній свіжих еритроцитів свідчить про необхідність припинення прийому препаратів.

Антагоністом антикоагулянтів непрямої дії є препарат Вікасол.

Ускладнення:

- Алергічні реакції - шкіряні висипки, сльозотеча, риніт, осматичне

дихання.

- Геморагії - крововиливи в ШКТ, суглоби, кров з’являється у сечі.

Протипоказання:

Не можна застосовувати при захворюваннях, які супроводжуються низьким рівнем згортання крові, як і проникністю судин, а також захворюваннях печінки, наявність виразок у шлунку і кишечнику вагітність.