Порівняльна характеристика алкалоїдів опію

Морфін і кодеїн - це алкалоїди центральної дії фенантренового ряду. Вони надають пригнічуючи дію на центальну нервову систему, підвищують тонус м’язів. Морфін володіє аналгетичними властивостями. Кодеїн – слабка знеболююча дія ,головне застосування к протикашльовий засіб Папаверін - переферичнох діх, похідне ізохіноліну. На ЦНС не впливає, аналгетичні властивості відсутні. Головна дія – спазмолітична. Він розслаблює гладенькі м’язи не тільки внтурнішніх органів ( при бронхіальній астмі, кольках), але й гладенькі м’язи судин (при гіпертонії, стенокардії).

Напівсинтетичні анальгетики

Морфіну гідрохлорид (Morpfini hydrochloridum) є алкалоїдом опію, який отримують із незрілих головок маку (Papaver somniferum).

Морфіном названий на честь грецького бога сну Морфея.

Препарат випускаєтся в ампулах по 1мл - 1% розчину, вводиться під шкіру, в м’яз, у вену. Можна застосовувані в порошках, краплях всередину, в свічках (по 0,01). Іноді морфін приймають під язик, звідки він швидко всмоктується. Преперат можна вводити епідурально, субарахноїдально. Вища разова доза морфіну становить 0,02г.,вища добова - 0,05г,.

Морфін гідрохлорид пригнічує:

Дихальний, кашльовий, блювотний, больовий центри, але свідомість при цьому зберігається, слух та нюх загострюються, виникає стан психічного, фізичного покою, легкості та благополуччя - виникає морфіноейфорія.

Збуджує:

- Центр окорухового нерву, що призводить до звуження зіниць ока

- Центр блукаючого нерву, що призводить до брадікардії, спастичних явищ збоку внутрішніх органів, тобто виникає спазм сфінктерів ШКТ, внаслідок чого знижується секреція залоз, що призводить до виникнення закрепів; виникнення спазмів сфінктерів сечового міхура призводить до порушення сечовиділення.

Застосування:

- При інтенсивних болях: травмах, обширних опіках, онкохворих

- При інфаркті міокарду, для попередження кардіогешюго шоку

- В післяопераційний період

- При болях пов’язаних зі спазмом гладкої мускулатури, але тільки у сполученні зі спазмолітиками (атропіна сульфат).

Протипоказання:

- Виснаженим хворим

- Особам похилого віку

- При пригніченні дихання

- Знеболювання пологів, бо препарат проникає через плацентарний бар’єр - виникає асфіксія новонароджених.

Симптоми отруєння

Морфін швидко всмоктується в кров і виводиться з організму не повністю, довго циркулюючи в крові.

При цьому спостерігається:

1. Різке звуження зіниць ока

2. Падіння артеріального тиску

3. Брадікардія - в результаті чого виникає зупинка серця

4. Поверхневе преривчасте дихання (по Чейн - Стоксу ), погіршується легенева вентиляція.

5. Затруднення сечовиділення.

Міри допомоги

Міри допомоги повинні бути спрямовані на швидке виведення отрути з організму.

1. Промивання шлунку розчином перманганату калію 0,05 - 0,1 % для більш швидкого окислення морфіну, а потім активованим вугіллям.

2. Вводять специфічний конкурентний антагоніст налорфіну гідрохлорид.

3. Метод форсованого діурезу.

4. Для зменшення всмоктування токсичних речовин призначають сольові проносні (магнію сульфат (англійська сіль), натрію сульфат).

5. Для стимуляції дихання та серцевої діяльності вводять кофеїн, камфору, кордіамін, адреналін.

6. Оксигенотерапія — це інгаляція киснем, штучне дихання.

7. Симптоматична терапія — спрямована на усунення симптомів захворювання.

До наркотичних напівсинтетичних анальгетшгів відноситься також омнопон. Омнопон (Оmnoponum) - комбінований препарат (50 % морфіну в сумі з іншими алкалоїдами). За анальгетичною активністю поступається морфіну, але ефективний при болях пов’язаних зі спазмом гладкої мускулатури, внаслідок того, що до його складу входить папаверін.

Може використовуватись для знеболювання за всіма показаннями, що й морфіну гідрохлорид, зокрема, при кольках.

Випускається в ампулах по 1 мл - 1 % розчину.