Міри допомоги:

- промивання шлунку теплою водою з зависом активованого вугілля;

- для зменшення всмоктування токсичних речовин призначають діуретики негайної дії, а також сольові проносні;

- стимуляції дихання та серцево-судинної системи;

- метод форсованого діурезу (у великій кількості вводять 0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози, плазмозамінники, діуретик негайної дії),

- стимуляція ЦНС ефедрином гідрохлоріду

- оксигенотерапія - симптоматична терапія -зігрівання хворого

- покласти хворого на спину і енергійними рухами рук розтирати вуха - відбувається приплив крові до голови.

Класифікація

1 Група - похідні барбітурової кислоти (барбітурати)

В залежності від швидкості наступу снодійного ефекту та тривалості дії розрізняють:

- Барбітурати тривалої дії - якщо пацієнт добре засинає, але безпокійно спить, або рано просинається.

Фармакокінетика - повільно всмоктуються із шлунково - кишечного тракту, дія розвивається через 1 годину, але тривалість дії 6 - 8 годин, що відповідає нормальному фізіологічному сну. В печінці майже не інактйвується, виводиться переважно нирками в незмінному вигляді.

Препарати: Фенобарбітал ( Люмінал.)

Застосовується як заспокійливі, снодійні, протисудомні засоби при епілепсії.

Але препарати ці повільно виводяться з організму і внаслідок кумуляції можуть виникнути апатія, сонливість, зниження працездатності.

Форма випуска: - порошки

- пігулки по 0,05 або 0,1

- Барбітурати середньої тривалості призначають, коли порушена фаза засинання, а тривалість сну не порушена.

Фармакокінетика - швидше всмоктується із ШКТ, дія розвивається через 30-45 хвилин, тривалість дії 3-6 годин, інктивується в печінці, виводиться нирками у вигляді продуктів розпаду, тому майже не мають побічних явищ.

Препарати:

Етамінал натрію або нембутал Барбаміл

Барбітурати при повторному застосуванні викликають звикання - лікарську залежність, тому їх застосовувати слід лише при наявності відповідних показань, за призначенням лікаря. Відповідно наказу № 117 по 1 рецептурному бланку можна відпускати не більше 10-12 пігулок.

2. Група - препарати іншої хімічної будови:

Нітразепам або Радедорм чи Еуноктін - володіє транквілізуючою активністю, тому застосовують при безсонні пов'язаному з перезбудженням НС

Форма випуска: пігулки по 0,01

- Протигістамінні препарати:

Димедрол Діпразін або Піпольфен Супрастін

Ці препарати є протиалергічними, але пригнічують ЦНС, тобто володіють снодійним ефектом.

- Гербальні препарати - рослинного походження: Валеріана Нотта

Мелісса Хмель

- Сучасні гіпнотики нового покоління: які не знижують працездатності і не порушують структуру природнього сну:

Івідал (Золпідем) Донорміл Соннат Імован (Зопіклон) Соновал Сомнол Бромізовал Донорміл

Протиепілептичні засоби

Епілепсія — це хронічне захворювання ЦНС з періодично виникаючими нападами.

Є три види нападів:

1. Великі судомні, які охоплюють все тіло, із втратою свідомості;

2. Малі напади - короткочасна втрата свідомості на 1-2 секунди без видимих судом.

3. Психомоторні напади - збудливість, агресія.

Етіологія захворювання не встановлена , але вважають, що

виникає внаслідок порушення обмінних процесів у клітинах головного мозку. Припадки епілепсії виникають раптово, що може загрожувати життю хворого.

Лікарська допомога під час приступу не надається, а міри допомоги спрямовані на те, щоб уберегти хворого від можливих травм, щоб не відбулося западАння язика. Лікування відбувається на протязі всього життя. Це дає змогу зменшити частоту та силу нападів. Люди включаються в трудову діяльність.

При великих нападах вперше був застосований «Фенобарбітал», але він надає снодійну дію тому застосовують «Діфенін» (пігулки по 0,1) і «Гексамедін» (пігулки по 0,125; 0,25), бо вони легше переносяться тому, що не проявляють снодійного ефекту.

При малих нападах використовують «Триметін» (пігулки по 0,1). Він володіє ананльгітичною заспокійливою дією. Застосовують при невралгії трійникового нерву. Також препарати «Етосуксемід» або аналоги «Суксілен» і «Ронтон» (капсули по 0,25), які володірть такими ж властивостями, як і «Тріметін». Вольпроат натрію – похідний вольпроєвої кислоти

При психомоторній епілепсії використовують «Карбомазепін» або його аналоги «Стазепін», «Тігретол», «Фінлепсін», які володіють анальгетичною активністю і застосовують при невралгії трійникового нерву.

При судомних та безсудомних припадках використовують «Бензонал» (пігулки по 0,1 або 0,25), Клонозепам.

Протиепілептичні засоби

Хвороба Паркінсона пов’язана з порушенням медіаторого обміну в деякиї підкоркових структурах ГМ. При цьому захворюванні спостерігається зменшення вімцсту повідного медіатора ГМ – дофаміну, підвищується тонус холінергічної системи: - підвищення тонусу склетних м’язів - тремор кінцівок, голови - дрібна хода

- слинотеча

Головний в терапії даної патології є збільшення синтезу дофаміну у ГМ або зменшення впливу медіатора АЦХ.

Класифікація

1. ЛЗ, що впливають на дофамінергічні структури ГМ Леводопа Мідантан Юмекс Наком Малопар

2. ЛЗ, що впливають на холінергічну систему Циклодол Тропоцин Скополамін

Херсонський базовий медичний коледж

Херсонської обласної ради

П(Ц)К фармацевтичних дисциплін

Фондові лекції

Тема: Наркотичні анальгетики

План

1. Наркотичні анальгетики, джерела отримання.

2. Алкалоїди опію. Залежність фармакологічної дії від їх хімічної будови.

3. Фармакодинаміка морфіну. Вплив на ЦНС, виконавчі органи. Показання і протипоказання до призначення.

4. Гостре отруєння морфіном, принцип його терапії.

5. Порівняльна характеристика фармакологічних властивостей омнопона і промедолу в порівнянні з морфіном.

6. Поняття про нейролептанальгезію. Особливості дії фентанілу.

7. Антагоністи наркотичних анальгетиків - налорфіну гідрохлорид. Принцип дії. Показання до використання.

У стародавній Греції існував вираз «Біль – вартовий пес здоров’я». Справді, у багатьох випадках цей неприємний сенсорний і емоційни стан буває першою ознакою ушкодження в організмі. Але іноді біль виникає на пізніх стадіях захворювання , коли радикально допомогти хворому неможливо. При травмах, опіках у багатох інших ситуаціях больові відчуття настільки інтенсивні, що призводять до розладів усіх функцій організму. Стану який ми називаємо больовим шоком. Якщо його не лікувати. Хворий може померти.

Препарати, що зменшують або усувають больові відчуття, називаються анальгезуючими засобами. Сучасні анальгетики поділяють на дві групи: наркотичні або опіоїдні та ненаркотичні.

Опій – це снодійний молочний сік, який отри ують з надрізів недозрілих головок снодійного маку. В ньому міститься близько 20 алкалоїдів, які в залежності від хімічної будови володіють певними фармакологічними властивостями.

Наркотичні анальгетики - опіати (великі знеболюючі засоби)

Навідміну від наркотичних речовин викликають знеболення без втрати свідомості.

До наркотичних анальгетиків відноситься:

- Алколоїди опію,такі як: Морфін Кодеїн Папаверін.

- Препарати опію - напівсинтетичні наркотичні анальгетики: Морфіну гідрохлорид Кодеїну фосфат Омнопо Діонін (аналог- етилморфіна гідрохлорид)

Синтетичні наркотичні анальгетики: Промедо

Фетаніл Трамадол Естоцин Пентазоцин