Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
рецептура.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
673.21 Кб
Скачать

Історія інгаляційного наркозу

Історія знеболювання при операційних втручаннях бере свій початок у глибокій давнині. Ще у XV ст. єгиптяни використовували для боротьби з болем дурман і інші рослини, а пізніше - алкоголь. Проте ці речовини були малоефективними і будь-яке хірур­гічне втручання було страхом для хворого і випробуванням для хірурга. В 1772 р. англій­ський вчений Престлі здобув закис азоту, проте через свої слабкі наркотичні властивості він не. отримав розповсюдження. Тріумфом знеболювання було відкриття анестезуючих властивостей ефіру. Ефірний наркоз вперше застосував Лонг в 1842 р. 1846 р — рік народження загальної анестезії, тм як в цьому році Мортон публічно продемонструва знеболювальні властивості ефіру.

В Росії ефірний наркоз вперше застосував Іноземцев Ф. І. в 1847р. в клініці.

А Пироговим ефірний наркоз вперше був застосований в польових умовах під час воєнних дій.

Поняття про наркоз

Narcosis - оціпеніння, оглушення.

За І. П. Павловцм наркоз - це “тимчасовий функціональний параліч ЦНС”, який супроваджується:

- втратою свідомості

- втратою чутливості

- зниженням рефлекторної збудливості

- розслабленням м'язів.

Вплив на ЦНС

По відношенню до наркотичних засобів найбільш чутливим є головний мозок, далі спинний, а найменш чутливим - продовгуватий мозок тому під час наркозу дихання та кровооббіг підтримуються на потрібному рівні.

Механізм дії

Механізм дії цих речовин полягає у тому, що вони порушують передачу нервових імпульсів в синапсах ЦНС.

Вимоги до засобів для наркозу

  • Повинні володіти високою наркотичною активністю.

  • Наркоз повинен бути легкокерованим, тобто при зміні концентрації наркотичних речовин повинна змінюватись глибина наркозу.

  • Володіти широтою наркотичної дії — це діапазон між мінімальною концентрацією, яка викликає хірургічний наркоз, і концентрацією, при якій може відбутися пригнічення дихального центру.

  • Не повинен володіти побічною токсичною дією.

Стадії ефірного наркозу

1. Стадія анальгезії

Супроводжується поступовою втратою болевої чутливості і пригніченням свідомості. Під час цієї стадії наркозу можна проводити деякі хірургічні маніпуляції, наприклад, вскриваїшя абсцесів. Хворим в цей період наркозу ще контактний (здатен відповідати на запитання).

2. Стадія збудження

Характеризується повною втратою свідомості, проте у хворих розвивається рухове і мовне збудження. Причина збудження — виключення гальмівної дії кори головного мозку на під­коркові центри, тобто виникає “бунт підкорки”, посилюються блювотний і кашльовий рефлекси. У жінок та дітей можлива відсутність цієї стадії, а у чоловіків, що вживають алькоголь — різко виражена.

3. Стадія наркозу

Характеризується розслабленням м'язів, повною втратою свідомості і больової чутливості, в відповідь на подразнення відсутній миготливий рефлекс. На цій стадії функціонують тільні центри довгастого мозку — дихання і кровообігу і тому дихання, і кровообіг підтримуються на рівні, достатньому, для підтримання життєдіяльності.

4. Стадія пробудження

Настає після припинення введення наркотичного засобу. Відновлення функцій організму відбувається у зворотньому напрямку в порівнянні з їх пригніченням, першим проявляється миготливий рефлекс і т. д. Пробудження відбувається на протязі 20 - 40хв далі змінюється тривалим післянаркозним сном (приблизно декілька годин).