Тема 24. Перевезення. Транспортне експедирування

1. Поняття та загальна характеристика договору перевезення.

2. Договір перевезення пасажирів і багажу.

3. Договір перевезення вантажу.

4. Договір чартеру (фрахтування).

5. Договір транспортного експедирування.

1. Економіку будь-якої держави важко уявити без транспортних послуг. При цьому важливим є перевезення вантажів, багажу, пасажирів і пошти незалежно від обсягу послуг та відповідальності сторін; результат, якого прагнуть досягти сторони, – переміщення товарно-матеріальних цінностей чи людей.

Перевезення вантажу, пасажирів та багажу здійснюється транспортом, який в усіх своїх різновидах є частиною єдиної транспортної системи України. Відповідно до статті 21 Закону України «Про транспорт» єдину транспортну систему України становлять:

• транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);

• промисловий залізничний транспорт;

• відомчий транспорт;

• трубопровідний транспорт;

• шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система має відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Цивільним кодексом та іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами і правилами, що видаються відповідно до них, встановлюються загальні правила перевезення.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, законами України, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Особливість перевезення транспортом загального користування полягає в тому, що даний договір є публічним, а тому:

1. перевізник встановлює рівні умови для всіх контрагентів за договором;

2. перевізник не має права встановлювати привілеїв чи обмежень для іншої сторони за винятком випадків, встановлених законом;

3. перевізник не має права відмовитись від укладення договору з будь – ким, хто до нього звернеться за наявності технічної можливості виконати даний договір.

Загальна характеристика договору:

• двосторонній;

• оплатний;

• існують різні позиції щодо реальності чи консенсуальності договору.

У випадку, коли виникає потреба у систематичному, неодноразовому перевезенні сторони можуть укласти довгостроковий договір перевезення (організований), в якому встановлюються обсяг перевезень, строки, умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків між сторонами тощо.

Характерною особливістю правового регулювання перевезень є наявність статутів відповідних видів транспорту та значної кількості міжнародних конвенцій, зокрема: Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень; Конвенція про міжнародну ивільну авіацію; Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажу по дорогах; Конвенція про ждорожній рух; Афінська конвенція про пе6ревезення морем пасажирів та їх багажу та Протокол до неї тощо.