5. Державна участь щодо управління ефективністю праці

Можна стверджувати, що в сучасних умовах розвитку ринкових від­носин в Україні відбуваються негативні процеси, які характеризуються роз-балансованістю між оцінкою праці та ефективністю економічної діяльності. Такі тенденції стримують піднесення національної економіки, оскільки ма­ють ознаку не коригованих процесів на ринку праці та, зокрема, недоскона­лого управління ефективністю праці без безпосередньої участі держави.

За таких умов потрібно розробити концептуальний механізм управління працею з метою мобілізації трудового потенціалу до підвищення ефективності праці на всіх рівнях: від локального до національ­ного. З огляду на це за своєю метою концепція удосконалення механізму уп­равління ефективністю праці повинна ґрунтуватися на:

- внесенні змін до чинного законодавства із визначенням терміна «ефектив­ність праці»;

- впровадженні ефективних методологічних розробок під час зміни у чинному законодавстві за участю вчених та науковців;

- удосконаленні механізму взаємодії на всіх рівнях національної економіки між усіма сторонами соціально-трудових відносин щодо досягнення збалан­сованості між ефективністю праці та її оплатою на засадах підвищення від­повідальності працедавців за своєчасну та у повному обсязі виплату заробіт­ної плати – як заходу відтворення її стимулювальної функції та підвищення рівня захисту прав найманих працівників.

Запропоновані концептуальні підходи щодо підви­щення ефективності праці в Україні повинні бути впроваджені за безпосе­редньою участю держави. Втручання держави у соціально-економічні проце­си дасть змогу підвищити ефективність праці, створити умови для ефектив­ного використання робочої сили та удосконалити контроль за справедливою винагородою праці [5, 164–167].

Висновки

Продуктивність праці є важливим планово-економічним показником, що характеризує не тільки ступінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. Взаємодія особистісних (людини) і речових (засобів виробництва) факторів виробництва є найважливішою умовою зростання продуктивності праці, національного багатства. Підвищення продуктивності праці означає економію сукупної праці, що витрачається на вироблення продукції, зменшення всього матеріалізованого в продукті робочого часу.

Підвищення продуктивності праці має для виробничо-торгівельної галузі важливе економічне значення. Воно ефективно впливає на багато показників: товарооборот, витрати обігу, фонду заборгованості плати, прибутку. Показником продуктивності праці рахується величина товарообігу на одного середньоспискового працівника в цілому, а також по окремих групах (оперативних працівниках, продавцях).

Відомо, що за роки незалежності значно знизилися показники ефективності. Причиною цього є збільшення прибутків підприємств за рахунок зниження собівартості продукції та підвищенням цін на неї. Але для того, щоб успішно працювати в конкурентних умовах необхідно орієнтуватися на потреби ринку. Найважливішим є підвищення продуктивності праці та впровадження програми управління продуктивності.

В ринкових умовах важливу роль для зростання продуктивності праці має максимальне використання діючих потужностей. Завдяки таким чинникам як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення управління, організації виробництва та праці збільшення обсягів виробництва можливо зменшити витрати на виробництво. Для підвищення продуктивності праці необхідно застосовувати засоби мотивації працівників. Головними чинниками підвищення продуктивності є умови праці. Також підвищує продуктивність праці освіта, оскільки дає корисні знання, дисципліну, працездатність, а люди з такими якостями дуже продуктивні.