- •1.2 Організація як функція менеджменту
- •10. Найбільш універсальне, уніфіковане визначення туризму використо-
- •1.5 Стан розвитку туризму в Україні
- •3.2 Міжнародні організації, які координують туристську діяльність
- •3.3 Інструменти регулювання міжнародної туристської діяльності
- •3.4 Міжнародні документи, що регламентують туристську діяльність
- •1980 Р. У роботі цієї конференції взяли участь делегації 107 держав і 91 міжна-
- •3.6 Міжнародні відносини України у сфері туризму
- •4.2 Туристська політика в Україні, її основні положення
- •2002 – 2010 Роки.
- •4.3 Основні законодавчі й нормативно-правові акти у сфері туризму,
- •100 Місць розміщення туристів викликає створення 20–25 нових робочих
- •4.5.2 Паспортно-візові формальності
- •4.5.3 Митні формальності
- •4.6 Права й обов’язки туристів і екскурсантів
- •5.6 Поняття про туристські ресурси
- •7.4 Організація обслуговування клієнтів туристської фірми
- •7.5 Особливості організації спеціалізованих видів туризму
- •8.2 Маркетингова діяльність і реалізація збутової політики туристсь-
- •8.3 Управління ресурсами туристського підприємства
- •8.5 Організація обліку і звітності в туристському підприємстві
- •9.4.3 Видача дубліката ліцензії
- •9.4.4 Анулювання ліцензії
- •9.6 Контроль за дотриманням ліцензійних умов
- •10.3 Види сертифікації
- •10.4 Державна система сертифікації УкрСепро
- •18 І 19 Закону України ”Про внесення змін до Закону України” ”Про туризм”.
- •10.5.1 Порядок обов'язкової сертифікації готельних послуг
- •10.5.2 Порядок обов'язкової сертифікації послуг харчування
- •11.6 Стандарти, що діють в галузі туризму
- •12.3 Єдині вимоги до турпродукту
- •12.6 Просування і реалізація турпродукту
- •13.2 Функції туроператорів як суб’єктів туристської індустрії
- •14.3 Конкуренція як основний стимул розвитку туристської індустрії
- •14.4 Конкурентні переваги туристських підприємств
- •14.5 Якість турпродукту – основа конкурентоспроможності туристсь-
- •15.2 Особливості інтеграційних процесів у керуванні суб’єктами
- •15.3 Об’єднання підприємств туристської індустрії
- •16.2 Вимоги до укладання договорів
- •4. Поняття, визначення (дефініції) і специфічна термінологія, що
- •21. Форс-мажор. Обставини непереборної сили завжди можуть мати мі-
- •27. Кількість примірників. У тексті угоди вказується кількість складе-
- •22.01.2002 Р. № 19 про затвердження зразка санаторно-курортної путівки» і Ін-
- •17.2 Системність у роботі й комплексність в обслуговуванні – основні
- •18.4 Види страхування в туризмі
- •18.5 Укладання договорів між туристськими підприємствами і
- •18.6 Ефективність страхування в туризмі
- •1. Міські й приміські автобуси для перевезення пасажирів. У невеликих
- •2. Автобуси для перевезення туристів до великих транспортних
- •5.Автобуси для дальніх регулярних рейсів і перевезення туристів
- •250 Маршрутів по всій Європі, до неї входить 35 європейських автобусних ком-
- •19.2.2 Перевезення залізничним транспортом
- •19.3 Подорожі водним транспортом
- •30 Хвилин проти узгодженого сторонами часу автотранспортне підприємство
- •19.6.2 Договори із залізницею
- •5. При посадці на судно з вини турфірми меншої кількості туристів (ніж
- •20.2 Стисла характеристика засобів розміщення
- •20.5 Організація взаємодії туристських підприємств з підприємства-
- •21.2 Організація надання основних послуг і додаткового сервісу в го-
- •400 Місць). Характерний для великого міста з непостійним на-
- •20 Років попит на послуги цих готелів подвоївся. Являють со-
- •21.7 Стратегія і проблематика розвитку готельного господарства
- •22.3 Організація харчування туристів у дестинаціях
- •22.3.1 Організація харчування туристів у засобах розміщення
- •23.3 Меню. Його функції
- •23.5 Поняття про ресторанні ланцюги
- •25.3 Принципи організації санаторно-курортного лікування
- •26.3 Програмне забезпечення туристських подорожей
- •26.4 Інтернет – технології в туризмі
- •Vista компанії Digital Equipment Yahoo.
14.4 Конкурентні переваги туристських підприємств
При пошуку шляхів зміцнення позицій підприємств у конкурентній боро-
тьбі на ринку в економічній теорії з’явилися такі поняття, як конкурентоспро-
можність товару і конкурентоспроможність підприємств.
Конкурентоспроможність товару – це відносна характеристика, яка ві-
дображає відмінність від товару конкурента, по-перше, за ступенем відповідно-
сті одній і тій самій суспільній потребі; по-друге, за витратами на задоволення
цієї потреби. Під витратами розуміють ціну споживання, включаючи витрати
покупця, пов'язані з придбанням товару, і всі витрати, що виникають при його
споживанні [109, с. 45].
Конкурентоспроможність визначається безліччю факторів, передусім
споживчими властивостями продукції, мірою маркетингової їх підтримки, ха-
рактеристиками цільових ринків, поведінкою споживачів, потенціалом і ресур-
сами підприємства тощо.
Конкурентоспроможність об'єктів туристської індустрії визначається
щодо конкретного ринку або до конкретної групи споживачів, сформованої за
відповідними ознаками стратегічної сегментації ринку. В умовах ринкових від-
носин конкурентоспроможність характеризує ступінь розвитку суспільства.
Чим вища конкурентоспроможність країни, тим вищий життєвий рівень у цій
країні.
Тільки та фірма, поведінка якої на ринку характеризується унікальною,
властивою тільки їй комбінацією стратегічних ідей, може розраховувати на
конкурентоспроможність і на свою нішу на туристському ринку.
278
Фірма, яка займається продажем однотипного для галузі продукту, му-
сить мати чітко визначену місію, стратегію розвитку, оцінити можливості, си-
льні й слабкі сторони, зв'язки із зовнішнім середовищем, що забезпечить її кон-
курентоспроможність.
Система забезпечення конкурентоспроможності індустрії туризму ефек-
тивна тільки тоді, коли вона керована, науково й економічно обґрунтована і по-
єднує такі складові, як: персонал; туристські продукти й послуги; нормативно-
правове регулювання.
Забезпеченню конкурентоспроможності туристського підприємства спри-
яють: рішення про вихід на нові ринки збуту, реорганізація структури, зміни
господарських зв'язків і маркетингової політики тощо.
Ринкові відносини диктують підприємству чіткі кінцеві цілі успіху в кон-
курентній боротьбі: максимальне задоволення запитів споживача і високий рі-
вень ефективності виробничо-економічної діяльності. Реалізація цих цілей по-
лягає в пошуку й використанні конкретних переваг, що забезпечують досягнен-
ня міцних конкурентних позицій на ринку.
Конкурентні переваги підприємства – це такі характеристики чи влас-
тивості, які забезпечують підприємству перевагу над прямими конкурентами.
Фактори, які забезпечують конкурентну перевагу:
– відмінна якість, що являє собою підвищену цінність для покупців або
через зменшення їх затрат, або у зв'язку із підвищенням ефективності продук-
ції. Така зовнішня конкурентна перевага забезпечує туристському підприємству
підвищену ринкову владу, тобто може примусити ринок платити більш високу
ціну;
– витрати підприємства нижчі за рахунок високої продуктивності. Така
внутрішня конкурентна перевага робить підприємство більш прибутковим;
– навички чи технології, що створюють унікальну цінність для
споживачів.
Класифікація конкурентних переваг підприємства наведена на рис. 14.4
[109, с. 46]. Конкурентні переваги підприємства за джерелами їх виникнення
можна поділити на внутрішні й зовнішні. Внутрішні - це характеристики внут-
рішніх аспектів діяльності підприємства (рівень витрат, продуктивність праці,
організація процесів тощо), які перевищують аналогічні характеристики пріо-
ритетних конкурентів. Внутрішні переваги є базисом загальної конкурентної
переваги підприємства.
До внутрішніх конкурентних переваг відносяться:
– виробничі (продуктивність праці, економічність __________витрат, забезпеченість
матеріально-технічними ресурсами);
– технологічні (сучасність, гнучкість технологічних процесів, викорис-
тання досягнень науково-технічного прогресу);
– кваліфікаційні (професійність, активність, творчість персоналу, схиль-
ність до нововведень);
– організаційні (сучасність, гнучкість, структурованість);
279
–
Рис. 14.4 - Класифікація конкурентних переваг підприємства
Конкурентні переваги туристського підприємства
За джерелом виникнення
внутрішні
зовнішні
За стратегічною
спрямованістю
створені для сфер, де діють
пріоритетні конкуренти
створені для задоволення
нових потреб або нових ме-
тодів їх задоволення
За походженням
створені з урахуванням ста-
більності ринкових ситуацій
створені у відповідь на
зміну в навколишньому
бізнес-середовищі
За вірогідністю успіху
вірогідні
очевидні (стійкі)
За часом дії
тривалі
тимчасові
За впливом на потенціал
підприємства
ті, що формують потенціал
ті, що використовують
існуючий потенціал
За силою і характером
впливу на споживачів
галузеві
міжгалузеві
регіональні
глобальні
За концепціями маркетин-
гових систем
ті, що сприяють управлін-
ню попитом
ті, що сприяють управлін-
ню запитами
ті, що сприяють управлін-
ню потребами
280
– управлінські (ефективність і результативність управління якістю, заку-
півельними та збутовими процесами; мотивація персоналу);
– інноваційні (впровадження нових технологій, продуктів, послуг, наяв-
ність і впровадження ноу-хау);
– наслідкові (ринкова культура підприємства, традиції);
– економічні (платоспроможність, ліквідність, прибутковість,
рентабельність);
– географічні (розміщення, близькість до джерел матеріальних і людсь-
ких ресурсів, ринків збуту, транспортних шляхів і каналів розподілу).
Зовнішні конкурентні переваги базуються на спроможності підприємства
створити більш значущі цінності для споживачів його продукції, що надає мо-
жливості більш повного задоволення їхніх потреб, зменшення витрат чи підви-
щення ефективності діяльності. Зовнішні конкурентні переваги орієнтують під-
приємство на розвиток і використання тих чи інших внутрішніх переваг і забез-
печують йому стійкі конкурентні позиції, оскільки орієнтують на цілеспрямо-
ване задоволення потреб конкретної групи споживачів.
До зовнішніх конкурентних переваг підприємства можна віднести такі:
– інформаційні (ступінь поінформованості підприємства про стан і тен-
денції розвитку ринку, дію сил і умов навколишнього бізнес-середовища, пове-
дінку споживачів, конкурентів);
– конструктивні (технічні характеристики продукції, дизайн);
– якісні (рівень якості продукції за оцінками споживачів);
– поведінкові (ступінь поширення філософії маркетингу серед працівни-
ків підприємства щодо задоволення потреб споживачів конкретних цільових
ринків);
– кон'юнктурні (ринкові умови діяльності, конкурентне середовище);
– сервісні (рівень та якість послуг);
– іміджеві (загальні уявлення споживачів про підприємство та його про-
позиції продажу, популярність);
– цінові (рівень та можлива динаміка цін);
– збутові (портфель замовлень, прийоми та методи розподілу продукції);
– комунікаційні (канали і способи поширення інформації про підприємс-
тво, наявність і використання зворотного зв'язку).
За ознакою стратегічної спрямованості конкурентні переваги туристських
підприємств можуть мати такі різновиди:
– конкурентні переваги, які в результаті створення унікального набору
дій, властивостей, характеристик у тій же сфері діяльності, що й у конкурентів,
забезпечують більш значущі цінності для споживачів;
– конкурентні переваги, що з'являються в результаті свідомого вибору
підприємством інших, ніж у конкурентів, видів діяльності шляхом пошуку но-
вих потреб або методів їх задоволення, що дає можливість підприємствам за-
ощаджувати на витратах, пов'язаних з конкурентними діями.
За походженням конкурентні переваги підприємства можуть бути пред-
ставлені такими різновидами:
– конкурентні переваги, що створюються підприємством з урахуванням
281
стабільності існуючих бізнес-ситуацій, наявності ідей як резерву посилення
конкурентоспроможності;
– конкурентні переваги, що надаються тими чи іншими змінами в навко-
лишньому бізнес-середовищі (зміни в поведінці споживачів, успіхи чи невдачі в
поведінці конкурентів, демографічні зрушення, поява нових сегментів ринку
тощо), що необхідно вчасно помітити й відреагувати.
Залежно від імовірності успіху конкурентні переваги туристського під-
приємства можна поділити на:
– ймовірні (перемога в конкурентній боротьбі);
– стійкі (відхилення у вигідний бік торгової пропозиції однієї компанії
порівняно з пропозиціями фірм-конкурентів, завдяки чому споживачі цільових
ринків роблять вибір на користь першої). Стійкі конкурентні переваги забезпе-
чують споживчі вигоди, вони не можуть бути повторені конкурентами і є при-
бутковими для фірми.
За тривалістю дії конкурентні переваги підприємства поділяються на:
– тривалі;
– тимчасові.
Час дії конкурентних переваг визначається можливостями конкурентів
копіювати досвід підприємств - лідерів ринку, враховувати допущені цими під-
приємствами прорахунки і на цій основі вдосконалювати власну діяльність.
Залежно від впливу на потенціал підприємства конкурентні переваги мо-
жуть бути поділені на такі, що формують потенціал підприємства, змінюють
його, і такі, які формуються, виходячи з наявного потенціалу на основі пере-
розподілу зусиль і ресурсів.
Залежно від сили й характеру впливу на споживачів конкурентні перева-
ги туристського підприємства слід розглядати як такі, що формують спожива-
чів, їх поведінку, запити, попит (так звана американська модель маркетингу), і
такі, що формуються самими споживачами (європейська модель партнерського
маркетингу).
За рівнем реалізації конкурентні переваги підприємств туріндустрії мож-
на поділити на галузеві, міжгалузеві, регіональні (в межах країни) й глобальні
(світові).
Зважаючи на концепції маркетингових систем підприємства, його конку-
рентні переваги можна поділити на такі:
– ті, що сприяють управлінню попитом (ефективні методи просування і
збуту продукції, підвищення продуктивності праці, зменшення витрат на виро-
бництво і збут);
– ті, що сприяють управлінню запитами споживачів (формування ком-
плексів маркетингу як оптимальних систем інструментів і дій, що сприяють ус-
піху підприємства на конкретному ринку);
– конкурентні переваги, що створюються сучасними маркетинговими
системами (прийоми й методи стратегічного, соціально-етичного, мережного,
партнерського та інших сучасних видів маркетингу).
282
Класифікація конкурентних переваг туристських підприємств сприяє
правильному їх розумінню, орієнтуванню при їх створенні на досягнення від-
повідних результатів.
Туристський продукт чи послуга будуть конкурентоспроможними лише
тоді, коли відбувається постійний процес підвищення якості сервісу при надан-
ні послуги, оптимізація ціни послуги, ресурсозбереження у сфері експлуатації
чи споживання турпродукту чи послуги. Разом з тим конкурентоспроможною
послуга може бути лише за умови ефективного управління персоналом, органі-
зації розробки і виконання управлінських розв'язань у рамках системи забезпе-
чення конкурентоспроможності. Це дасть змогу збільшити можливості виходу
на зовнішній туристський ринок.
У цілому для кожного конкретного об'єкта на основі типової структури
розробляється своя конкретна система забезпечення конкурентоспроможності.
Конкурентоспроможність туристського підприємства визначається харак-
тером турпродукту, який пропонується і реалізується на ринку і залежить від
обраної фірмою стратегії. Конкурентоспроможність туристської галузі зале-
жить від державної політики у сфері туризму. Конкурентоспроможність держа-
ви на туристському ринку є проявом внутрішніх соціально-економічних умов і
можливостей та дії порівняльних переваг міжнародного поділу праці в даній
сфері, які реалізуються в товарах і послугах, що дає змогу успішно конкурувати
з аналогічним продуктом інших держав.
Створення умов для розвитку ринку виробника турпродукту забезпечує
урізноманітнення цього продукту і збільшує його конкурентні переваги. Керо-
ваність цього процесу полягає в узгодженні ринкових інтересів виробника тур-
продукту, споживача туристського продукту чи послуги і держави.
