1. Поняття сім’ї. Предмет і джерела сімейного права.

Сім’я відіграє важливу роль у вихованні дитини, становленні особистості, функціонуванні суспільства. Розуміння поняття сім’ї на кожному етапі розвитку суспільних відносин зазнавало змін.

Так в племінний період шлюбні стосунки виникали без врахування ступеня спорідненості; допускалися шлюби між батьками і дітьми, братами і сестрами; плем'я функціонувало як неподільне кільце без сім'ї, шлюбу і т.п. понять. З розвитком суспільства дедалі ширшали поняття спорідненості, родинності та відповідно звужувалося коло осіб, між якими були заборонені шлюбні стосунки.

Стосовно визначення сім'ї в юридичному значенні, то у новому Сімейному кодексі воно відсутнє, у ст. З лише зазначається, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. У ст. З СК дається також визначення складу сім'ї, до якої належать особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. За положеннями цього кодексу сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Права члена сім’ї має й одинока особа. Право на створення сім’ї має особа, яка досягла шлюбного віку. Сім’ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.

Сім'я в соціологічному значенні є поняттям ширшим порівняно з юридичним її значенням. Це обумовлено тим, що правові норми регламентують лише окремі, визначені в сімейному законодавстві, питання діяльності сім'ї, її створення і припинення як вже об'єктивно існуючого явища. Тобто правові норми встановлюють юридичні факти, які є підставами для виникнення, зміни і припинення сімейних правовідносин. Правові норми регламентують не всі аспекти життя та відносин, що складаються в сім'ї, а лише ті, на які держава може впливати шляхом встановлення обов'язкових правил поведінки.

Сімейний кодекс встановлює наступний перелік суб'єктів сімейних правовідносин: 1) подружжя; 2) батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені; 3) баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки; 4) рідні брати, рідні сестри; мачуха, вітчим, падчерка, пасинок.

При цьому всі інші родичі (двоюрідні брати та сестри, тітки, дядьки, племінники, племінниці та ін.) не є учасниками сімейних правовідносин за винятками, встановленими законом. Наприклад, у разі перебування у них на вихованні дитини на цих суб'єктів покладається обов'язок щодо надання дитині матеріальної допомоги у випадках, передбачених ст. 269 СК.

Суб’єктами сімейних правовідносин є лише фізичні особи. Окремі елементи їх правоздатності в сімейному праві виникають не з моменту народження, а з досягнення певного віку (право на шлюб виникає в особи з 18 р.).натомість до досягнення повноліття дитина може вчиняти певні юридично значимі дії самостійно, без згоди батьків чи інших законних представників (напр.., з 7 років давати згоду на зміну свого прізвища у разі зміни прізвища обома батьками, з 10 років давати згоду на визначення свого місця проживання).

Окрім того, сімейні права (майнові та особисті немайнові) є невідчужуваними( їх не можна продати, подарувати, заповісти).

Отже, сімейне право – це система правових норм, спрямованих на врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, опікунами, піклувальниками та підопічними, патронатними вихователями та їх вихованцями, інших сімейних відносин між членами сім’ї та родичами.

Джерелами СП є СК 2002 року (колись - Кодекс про шлюб та сім’ю), ЗУ «Про охорону дитинства», Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», Положення про прийомну сім’ю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. №565, правила реєстрації актів цивільного стану, затв. Наказом МЮУ від 03.09.2002 року

СК складається з Загальної та Особливої частини. Загальна частина містить норми, які стосуються усіх сімейних правовідносин, зокрема, що визначають засади та джерела їх правого регулювання, коло учасників, підстави застосування до сімейних відносин цивільного законодавства, а також аналогії закону чи аналогії права, порядок реалізації сімейних прав, обов’язків та механізм їх захисту. Особлива частина включає інститути, наприклад, шлюбу, материнства (батьківства), правого режиму майна подружжя, батьків та дітей, аліментів, форм виховання дітей, що залишились без батьківської опіки та ін.

Вперше в сімейному законодавстві задекларовано можливість вирішення окремих питань, керуючись звичаями. Запроваджено такі унікальні правові інститути як заручини та сепарація, що відображає національні традиції, моральні та релігійні засади функціонування укр. суспільства.