62.Способи і засоби пожежогасіння. Характеристика вогнегасних властивостей води, хімічних та інших засобів пожежогасіння.

Комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла, називається пожежогасінням. Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горіння. На практиці використовують декілька способів припинення горіння, суть яких полягає у приведеному нижче.

Найбільш розповсюдженим засобом гасіння пожеж є вода, яка порівняно з іншими вогнегасними речовинами має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості горючих речовин. Застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів і як пара. Нею можна гасити більшість пожеж, за винятком пожеж, що виникли від легкозаймистих рідин (бензин, гас) (маючи велику питому вагу вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні). Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об’єктом до 500 м³ і невеликих загорань на відкритих установках.

Найбільш ефективно здійснюють пожежогасіння при наявності постійної зовнішньої водопостачальної мережі від пожежних гідрантів. Якщо такої системи немає, роблять пожежні водойми, водонапірні башти чи набирають воду з природних джерел (рік, озер, ставків), до яких роблять під’їзди та пірси для пожежних автомобілів.

Промислові приміщення мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання запроектоване згідно з вимогами СниП 2.04.02-84 та СниП 2.04.01-85.

Для зовнішнього протипожежного водопостачання використовують гідранти, які розташовують на території підприємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін.

Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітках. Кожний ПК споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом.

В будівлях і спорудах з протипожежним виробництвом встановлюється автоматично діючі спринклери або дренчерні системи для гасіння пожеж.

Спринклерні установки – це система труб, прокладених по стелі. Вода у труби потрапляє із водопровідної мережі. Бувають водяні, повітряні та змішані. Повітряна система спринклерної установки застосовується в неопалювальних приміщеннях. Трубопроводи заповнені стисненим повітрям.

Дренчерні установки обладнуються розбризкувальними головками, які постійно відкриті.

Це є автоматичні установки пожежогасіння.

В умовах будівництва, реконструкції чи експлуатації будівель і споруд у початковому періоді виникнення пожеж можна використовувати пінні, вуглекислотні і порошкові вогнегасники.

У хімічних вогнегасниках піна створюється внаслідок хімічної реакції, що відбувається при змішуванні кислотної і лужної частин заряду.

Ручні пінні вогнегасники використовують для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Слід мати на увазі, що піна електропровідна, не можна гасити К, Na, Mg та його сплави, оскільки виділяється водень, котрий посилює горіння.

Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання. Не можна гасити спирт, ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

В промислових приміщеннях засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами “Правил пожежної безпеки в Україні” В коридорах, проходах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні щити з набором засобів пожежогасіння.