
- •8.Вимоги Закону України "Про охорону праці" щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.
- •11. Внутрішнє та зовнішнє протипожежне водопостачання.
- •12.Вібрація як чинник виробничого середовища у галузі. Характеристика основних параметрів вібрації. Дія вібрації на організм людини. Заходи та засоби захисту від вібрації.
- •14.Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я чи нанесення моральної шкоди.
- •15.Гасіння пожеж в електроустановках, засоби і методи.
- •Державне управління охороною праці. Функції органів державного управління з питань охорони праці та соціальної політики.
- •17.Державний нагляд за дотриманням охорони праці на підприємствах.
- •18.Державний нагляд та управління охороною праці.
- •19.Державні нормативні акти про охорону праці та сфери їх дії. Закон “Про охорону праці”. Галузеві та міжгалузеві нормативні акти з охорони праці.
- •20.Джерела травматизму в офісі. Вимоги безпеки до організації робочого місця в офісах.
- •21.Евакуація людей.
- •22.Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами. Виробничий пил. Заходи захисту щодо шкідливої дії пилу на організм людини.
- •23.Загальні вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском.
- •24.Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
- •25.Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих.
- •26.Пожежо-вибухонебезпечність об’єктів. Класифікація приміщень за вибухопожежонебезпечністю. Перелік рішень по забезпеченню пожежної безпеки об'єкта.
- •27.Класифікація нещасних випадків за тяжкістю наслідків, характером ушкоджень та іншими обставинами .
- •28.Класифікація приміщень за небезпечністю ураження електричним струмом.
- •29.Колективні та індивідуальні засоби захисту людей під час пожеж.
- •30.Мета і методи аналізу травматизму та професійної захворюваності на виробництві.
- •31.Мікроклімат робочої зони: поняття, вплив на теплообмін організму людини з навколишнім середовищем, нормування та контроль параметрів мікроклімату.
- •32.Мікроклімат, його параметри, нормування, основні засоби та заходи щодо покращення мікроклімату.
- •33.Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
- •35.Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.
- •36.Обов‘язки та права керівника і працівника щодо охорони праці. Громадський нагляд за охороною праці.
- •37.Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та обов’язки працівника щодо виконання нормативних актів.
- •38.Органи державного управління охороною праці.
- •39.Організація безпечного проведення вантажно-розвантажувальних робіт.
- •40.Організація забезпечення пожежної безпеки об’єктів галузі
- •41.Організація навчання з питань охорони праці. Інструктажі з питань охорони праці, їх види
- •42.Організація служби охорони праці. Обов’язки та права працівників служби охорони праці, їх кількісний склад.
- •43.Освітлення приміщень, його параметри, нормування та види.
- •44.Основні нормативні документи з охорони праці.
- •45.Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •46.Основні причини пожеж. Пожежі як соціальне небезпечний фактор
- •47.Первинні засоби пожежогасіння. Вогнегасники.
- •49.Показники пожежовибухонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.
- •50.Попередження розповсюдження пожежі. Планування та розташування приміщень і виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки.
- •51.Причини електротравм.
- •52.Протипожежне водопостачання. Устаткування пінного, газового та порошкового пожежогасіння.
- •53.Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
- •54.Роль відділу охорони праці на підприємстві.
- •55.Система пожежного захисту. Суть і складові системи пожежного захисту, її призначення.
- •56.Система попередження пожеж. Призначення, концептуальні засади системи попередження пожеж.
- •57.Соціальне партнерство в охороні праці та трудові норми Міжнародної організації праці.
- •58.Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.
- •59.Соціальний захист працюючих від нещасних випадків і професійних захворювань. Закон “Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань”.
- •60.Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •61.Способи і засоби гасіння пожежі.
- •62.Способи і засоби пожежогасіння. Характеристика вогнегасних властивостей води, хімічних та інших засобів пожежогасіння.
- •63.Стаціонарні засоби гасіння пожеж. Сплінклерні та дренчерні установки.
- •64.Страхові виплати у разі нещасних випадків, їх види.
- •65.Ступінь вогнестійкості будівель і споруд. Вогнезахист будівельних конструкцій. Пожежна сигналізація
- •66.Умови праці, їх класифікація, вплив на працездатність
- •67.Фактори, що впливають на характер ураження електричним струмом.
- •68.Шкідливі та небезпечні виробничі чинники, характерні для галузі. Їх класифікація.
- •69.Індивідуальні засоби захисту від ураження електричним струмом.
61.Способи і засоби гасіння пожежі.
Найбільш розповсюдженим засобом гасіння пожеж є вода, яка порівняно з іншими вогнегасними речовинами має найбільшу теплоємність і придатна для гасіння більшості горючих речовин. Застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів і як пара. Нею можна гасити більшість пожеж, за винятком пожеж, що виникли від легкозаймистих рідин (бензин, гас) (маючи велику питому вагу вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні). Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.
Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горіння. На практиці використовують декілька способів припинення горіння, суть яких полягає у приведеному нижче.
Спосіб охолодження ґрунтується на тому, що горіння речовини можливе тільки тоді, коли температура її верхнього шару вища за температуру його запалювання.
Спосіб розведення базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню у атмосфері більше 14-16% за об’ємом.
Спосіб ізоляції ґрунтується на припиненні надходження кисню повітря до речовини, що горить. Для цього застосовують різні ізолюючі вогнегасні речовини (хімічна піна, порошок та інше ).
Спосіб хімічного гальмування реакцій горіння полягає у введенні в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етал, фреон та інше), які при попаданні у полум’я розпадаються і з’єднуються з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла.
Спосіб механічного зриву полум’я сильним струменем води, порошку чи газу.
Спосіб вогнеперешкоди, заснований на створенні умов, за яких полум’я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного.
Реалізація способів припинення горіння досягається використанням вогнегасних речовин та технічних засобів. До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створювати умови для припинення горіння. Серед них найпоширенішими є вода, водяна пара, піна, газові вогнегасні склади, порошки, пісок, пожежостійкі тканини тощо. Кожному способу припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів. Наприклад, для охолоджування використовують воду, водні розчини, снігоподібну вуглекислоту; для розведення горючого середовища - діоксид вуглецю, інертні гази, водяну пару; для ізоляції вогнища - піну, пісок; хімічне гальмування горіння здійснюється за допомогою брометілу, хладону, спеціальних порошків.
Не рекомендується гасити водою цінні речі, обладнання, книги, документи та інші предмети, що приходять під впливом води до непридатного стану.
Інколи для гасіння вогню застосовують пару. Сутність гасіння пожежі полягає у зменшенні вмісту кисню у повітрі. Концентрація пари у повітрі 30-35% по об’єму приміщення викликає припинення горіння. Крім того, пара частково охолоджує предмети, що погано вентилюються.
Для гасіння пожеж вуглекислоту застосовують у двох станах: у газоподібному та у вигляді снігу. Сніжинки вуглекислоти мають температуру -79С. При надходженні у зону горіння вуглекислота випаровується, сильно охолоджує зону горіння та предмет, що горить, і зменшує процентний вміст кисню. В результаті цього горіння припиняється.
Вогнегасні порошки використовують для ліквідації горіння твердих, рідких та газоподібних речовин.
Гасіння невеликих осередків пожежі може здійснюватись піском, покривалом з повстини, азбесту, брезенту та інших матеріалів. Метод полягає в ізолюванні зони горіння від повітря і механічному збиванні полум'я.
Вибір вогнегасної речовини залежить від характеру пожежі, властивостей і агрегатного стану речовин, що горять, параметрів пожежі (площі, інтенсивності, температури горіння тощо), виду пожежі (у закритому або відкритому повітрі), вогнегасної здатності щодо гасіння конкретних речовин та матеріалів, ефективності способу гасіння пожежі.