
- •8.Вимоги Закону України "Про охорону праці" щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.
- •11. Внутрішнє та зовнішнє протипожежне водопостачання.
- •12.Вібрація як чинник виробничого середовища у галузі. Характеристика основних параметрів вібрації. Дія вібрації на організм людини. Заходи та засоби захисту від вібрації.
- •14.Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я чи нанесення моральної шкоди.
- •15.Гасіння пожеж в електроустановках, засоби і методи.
- •Державне управління охороною праці. Функції органів державного управління з питань охорони праці та соціальної політики.
- •17.Державний нагляд за дотриманням охорони праці на підприємствах.
- •18.Державний нагляд та управління охороною праці.
- •19.Державні нормативні акти про охорону праці та сфери їх дії. Закон “Про охорону праці”. Галузеві та міжгалузеві нормативні акти з охорони праці.
- •20.Джерела травматизму в офісі. Вимоги безпеки до організації робочого місця в офісах.
- •21.Евакуація людей.
- •22.Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами. Виробничий пил. Заходи захисту щодо шкідливої дії пилу на організм людини.
- •23.Загальні вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском.
- •24.Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
- •25.Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих.
- •26.Пожежо-вибухонебезпечність об’єктів. Класифікація приміщень за вибухопожежонебезпечністю. Перелік рішень по забезпеченню пожежної безпеки об'єкта.
- •27.Класифікація нещасних випадків за тяжкістю наслідків, характером ушкоджень та іншими обставинами .
- •28.Класифікація приміщень за небезпечністю ураження електричним струмом.
- •29.Колективні та індивідуальні засоби захисту людей під час пожеж.
- •30.Мета і методи аналізу травматизму та професійної захворюваності на виробництві.
- •31.Мікроклімат робочої зони: поняття, вплив на теплообмін організму людини з навколишнім середовищем, нормування та контроль параметрів мікроклімату.
- •32.Мікроклімат, його параметри, нормування, основні засоби та заходи щодо покращення мікроклімату.
- •33.Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
- •35.Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.
- •36.Обов‘язки та права керівника і працівника щодо охорони праці. Громадський нагляд за охороною праці.
- •37.Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та обов’язки працівника щодо виконання нормативних актів.
- •38.Органи державного управління охороною праці.
- •39.Організація безпечного проведення вантажно-розвантажувальних робіт.
- •40.Організація забезпечення пожежної безпеки об’єктів галузі
- •41.Організація навчання з питань охорони праці. Інструктажі з питань охорони праці, їх види
- •42.Організація служби охорони праці. Обов’язки та права працівників служби охорони праці, їх кількісний склад.
- •43.Освітлення приміщень, його параметри, нормування та види.
- •44.Основні нормативні документи з охорони праці.
- •45.Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •46.Основні причини пожеж. Пожежі як соціальне небезпечний фактор
- •47.Первинні засоби пожежогасіння. Вогнегасники.
- •49.Показники пожежовибухонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.
- •50.Попередження розповсюдження пожежі. Планування та розташування приміщень і виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки.
- •51.Причини електротравм.
- •52.Протипожежне водопостачання. Устаткування пінного, газового та порошкового пожежогасіння.
- •53.Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
- •54.Роль відділу охорони праці на підприємстві.
- •55.Система пожежного захисту. Суть і складові системи пожежного захисту, її призначення.
- •56.Система попередження пожеж. Призначення, концептуальні засади системи попередження пожеж.
- •57.Соціальне партнерство в охороні праці та трудові норми Міжнародної організації праці.
- •58.Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.
- •59.Соціальний захист працюючих від нещасних випадків і професійних захворювань. Закон “Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань”.
- •60.Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •61.Способи і засоби гасіння пожежі.
- •62.Способи і засоби пожежогасіння. Характеристика вогнегасних властивостей води, хімічних та інших засобів пожежогасіння.
- •63.Стаціонарні засоби гасіння пожеж. Сплінклерні та дренчерні установки.
- •64.Страхові виплати у разі нещасних випадків, їх види.
- •65.Ступінь вогнестійкості будівель і споруд. Вогнезахист будівельних конструкцій. Пожежна сигналізація
- •66.Умови праці, їх класифікація, вплив на працездатність
- •67.Фактори, що впливають на характер ураження електричним струмом.
- •68.Шкідливі та небезпечні виробничі чинники, характерні для галузі. Їх класифікація.
- •69.Індивідуальні засоби захисту від ураження електричним струмом.
57.Соціальне партнерство в охороні праці та трудові норми Міжнародної організації праці.
Соціальне партнерство - це такий тип і система відносин між працедавцями і найманими працівниками, при яких в рамках соціального миру відбувається узгодження їхніх найважливіших соціально-трудових інтересів.
Поліпшення умов охорони праці, екологічної обстановки, зміцнення здоров'я трудящих – основні завдання для всіх профспілок й їхніх об'єднань, як на найближчий період, так і на довгострокову перспективу.
Концепція соціального партнерства, заснована на переговорах, посередництві, експертизі, співробітництві, консультаціях відіграє важливу роль у рішенні багатьох проблем соціально трудової сфери. Соціальне партнерство є основою взаємин між працівниками, роботодавцями, органами влади, органами місцевого самоврядування з метою обговорення, вироблення й прийняття рішень по соціально-трудовим і пов'язаним з ними економічним питанням, забезпечення соціального миру й суспільного розвитку. Соціальне партнерство здійснюється шляхом взаємних консультацій, переговорів, укладання угод, колективних договорів і прийняття спільних рішень.
Розширення договірних початків у сфері регулювання трудових відносин, підвищення ролі колективних договорів й угод є результатом реалізації нової політики держави в цій області. Здійснюється перехід до договірного регулювання відносин, від "єдності інтересів" роботодавців і працівників до пошуку взаємоприйнятих умов спільної роботи, до соціального партнерства.
Багаторічна діяльність МОП, світовий досвід показують, що соціальне партнерство – не тільки засіб стабілізації політичного й економічного розвитку. Стає зрозумілим, що однією з умов ефективності ринкової економіки є створення й підтримка умов для соціального партнерства, заснованого на взаємоповага сторін у трудових відносинах, розумінні проблем один одного, пошуку компромісних шляхів рішення.
Значна частина соціально-трудових відносин регулюється через договори й угоди, установлюючи баланс інтересів всіх його сторін, тобто реалізацію не тільки прав партнерів, але й виконання прийнятих ними зобов'язань.
Система соціального партнерства є одним з основних і діючих важелів впливу профспілок на соціально-економічну політику на підприємстві, у галузі й у державі, йому немає альтернативи.
Система соціального партнерства робить лише перші інституційні кроки, це означає, що, незважаючи на досягнуті певні успіхи, не можна переоцінювати рівень ефективності функціонування. Багато в чому залежить підвищення ефективності системи соціального партнерства, що служить цілям захисту соціально-економічних і трудових прав й інтересів працівників, у тому числі в рішенні проблем охорони праці, від консолідації зусиль, солідарності і єдності дій всіх профспілок, профспілкових органів, членів профспілок, які завжди виступають за взаємне співробітництво.
58.Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел. Правовою основою є ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюється за принципами:
1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;
2) обов'язковості страхування осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, і добровільності страхування осіб, зазначених у частинах другій та третій статті 6 цього Закону;
3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
4) обов'язковості фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;
5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;
6) цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;
7) паритетності в управлінні Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;
8) відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.
Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;
2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є:
1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом;
2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до цього Закону та інших актів законодавства;
3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
4) асигнування із Державного бюджету України;
5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;
6) часткова сплата за путівки на санаторно-курортне лікування;
7) інші надходження відповідно до законодавства.