1.Вентиляція виробничих приміщень призначення, види.

2.Вибір типу вогнегасників.

3.Види відповідальності за порушення вимог з охорони праці

4.(13).Види відповідальності посад.осіб за поруш.законод.про працю і нормат.актів про ОП

5.Види електротравм.

6.Види нещасних випадків, пов‘язаних та непов‘язаних з виробництвом

7.Визначення поняття "шум" - фізичного та фізіологічного. Параметри звукового поля.

8.Вимоги Закону України "Про охорону праці" щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

9.Виробничий травматизм та професійні захворювання, характерні для галузі.

10.Виробничий шум. Характер. осн. параметрів шуму, дія на організм людини. Методи та засоби захисту у боротьбі з шумом.

11.Внутрішнє та зовнішнє протипожежне водопостачання.

12.Вібрація як чинник виробн. середов.у галузі. Характер. осн. параметрів вібрації. Дія вібрації на організм людини. Заходи та засоби захисту від вібрації.

13.(4).Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства по охороні праці. Види відповідальності.

14.Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я чи нанесення моральної шкоди.

15.Гасіння пожеж в електроустановках, засоби і методи.

16.Державне управл. ОП. Функції органів держ. управл.з питань ОПта соц. політики.

17.Державний нагляд за дотриманням охорони праці на підприємствах.

18.Державний нагляд та управління охороною праці.

19.Державні нормативні акти про охорону праці та сфери їх дії. Закон “Про охорону праці”. Галузеві та міжгалузеві нормативні акти з охорони праці.

20.Джерела травматизму в офісі. Вимоги безпеки до організації робочого місця в офісах.

21.Евакуація людей.

22.Забруднення повітряного середовища шкідливими речовинами. Виробничий пил. Заходи захисту щодо шкідливої дії пилу на організм людини.

23.Загальні вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском.

24.Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.

25.Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві та захисту працюючих.

26.Пожежо-вибухонебезпечність об’єктів. Класиф.приміщень за вибухопожежонебезп.. Перелік рішень по забезпеченню пожежної безпеки об'єкта.

27.Класиф. нещасних випадків за тяжкістю наслідків, характером ушкоджень та іншими обставинами .

28.Класифікація приміщень за небезпечністю ураження електричним струмом.

29.Колективні та індивідуальні засоби захисту людей під час пожеж.

30.Мета і методи аналізу травматизму та професійної захворюваності на виробництві.

31.Мікроклімат робочої зони: поняття, вплив на теплообмін організму людини з навколишнім середовищем, нормування та контроль параметрів мікроклімату.

32.Мікроклімат, його параметри, нормування, основні засоби та заходи щодо покращення мікроклімату.

33.Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.

34.Нормування шумів за граничними спектрами та за рівнями шуму залежно від характеру робіт та характеру шуму. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму, шляхи їх реалізації, вибір, ефективність.

35.Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.

36.Обов‘язки та права керівника і працівника щодо охорони праці. Громадський нагляд за охороною праці.

37.Обов’язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та обов’язки працівника щодо виконання нормативних актів.

38.Органи державного управління охороною праці.

39.Організація безпечного проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

40.Організація забезпечення пожежної безпеки об’єктів галузі

41.Організація навчання з питань охорони праці. Інструктажі з питань ОП, їх види

42.Організація служби ОП. Обов’язки та права працівн. служби ОП, їх кількісний склад.

43.Освітлення приміщень, його параметри, нормування та види.

44.Основні нормативні документи з охорони праці.

45.Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.

46.Основні причини пожеж. Пожежі як соціальне небезпечний фактор.

47.Первинні засоби пожежогасіння. Вогнегасники.

48.Пожежна сигналізація. Засоби виявлення пожежі та сповіщення про пожежу.

49.Показники пожежовибухонебезпечних властивостей матеріалів і речовин.

50.Попередження розповсюдження пожежі. Планування та розташування приміщень і виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки.

51.Причини електротравм.

52.Протипожежне водопостачання. Устаткування пінного, газового та порошкового пожежогасіння.

53.Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.

54.Роль відділу охорони праці на підприємстві.

55.Система пожежного захисту. Суть і складові системи пожежного захисту, її призначення.

56.Система попередження пожеж. Призначення, концептуальні засади системи попередження пожеж.

57.Соціальне партнерство в охороні праці та трудові норми Міжнародної організації праці.

58.Соціальне страх. від нещасних випадків і проф.захвор..

59.Соціальний захист працюючих від нещасних випадків і професійних захворювань. Закон “Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань”.

60.Спеціальне розслідування нещасних випадків.

61.Способи і засоби гасіння пожежі.

62.Способи і засоби пожежогасіння. Характер.вогнегасних власт. води, хім. та ін.засобів пожежогасіння.

63.Стаціонарні засоби гасіння пожеж. Сплінклерні та дренчерні установки.

64.Страхові виплати у разі нещасних випадків, їх види.

65.Ступінь вогнестійкості будівель і споруд. Вогнезахист будівельних конструкцій. Пожежна сигналізація

66.Умови праці, їх класифікація, вплив на працездатність

67.Фактори, що впливають на характер ураження електричним струмом.

68.Шкідливі та небезпе.виробн.чинники, характерні для галузі. Їх класиф..

69.Індивідуальні засоби захисту від ураження електричним струмом.

1.Вентиляція виробничих приміщень призначення, види. Вентиляція -сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

— за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна] та суміщена (природна та штучна одночасно);

— за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно-витяжна;

— за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.

Види: 1.Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору.Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників. Організована природна вентиляція називається аерацією.

2.Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозбір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.

2.1. Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення.

2.2 Припливна вентиляція. Схема припливної механічної вентиляція включає: повітрозабірний пристрій; фільтр для очищенні повітря; повітронагрівач; вентилято; мереж, повітроводів та припливні патрубки з насадками.

2. 3 Витяжна та припливно-витяжна вентиляція. У виробничих приміщеннях, де виділяється значна кількість шкідливих газів, парів, пилу витяжка повинна бути на 10% більшою ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялись у суміжні приміщення з меншою шкідливістю.

2.4. Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентроване подання припливного повітря заданих параметрів, виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс. Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевих витяжних зонтів, всмоктуючих панелей, витяжних шаф, бортових відсмоктувачів.

2.Вибір типу вогнегасників. Під час вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для оснащення об'єктів слід також керуватися галузевими правилами пожежної безпеки, нормами технологічного проектування та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують вимоги до оснащення об'єктів вогнегасниками.

Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників проводиться згідно з нормами належності. Тип вогнегасника потрібно вибирати, виходячи з особливостей конкретного об'єкта. Вибір типу вогнегасника обумовлений розмірами можливих осередків пожеж на об'єкті.При виборі типу вогнегасників необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будинків та споруд. Якщо на об'єкті можливі осередки пожеж різних класів, то слід вибирати вогнегасники окремо для кожного класу пожежі або віддавати перевагу більш універсальному вогнегаснику щодо області застосування. При виборі таких вогнегасників їх кількість повинна дорівнювати більшому значенню, що отримане для кожного класу пожежі окремо. За необхідності застосування різних типів вогнегасників допускається здійснювати заміну одного типу на інший із забезпеченням рівності сумарної вогнегасної здатності вогнегасників за класом пожежі, характерної для цього об'єкта.

3. Види відповідальностей. Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (розділ VIII) встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.

Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.

Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами держгірпромнагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою накладення штрафу на винних осіб у таких розмірах: на працівників — від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також на громадян — власників підприємств або уповноважених ними осіб — від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку чи профзахворювання.

Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена ст. 135, 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України. Ст. 135 містить загальне поняття складу та суб’єкта злочину. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Згідно з цією статтею порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, громадянином — власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров’я громадян, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.

4.Види відповідальності посадових осіб за порушення законодавства про працю і нормативних актів про охорону праці Відповідальність за діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, визначається виключно законами України. Згідно зі статтею 265 КЗпП України особи, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Вони залучаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

1.Дисциплінарна відповідальність. До дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства України про працю залучаються всі працівники, у т. ч. керівники (директор, генеральний директор, ректор, керуючий, голова правління, начальник), їх заступники та посадові особи підприємств. Дисциплінарна відповідальність передбачає накладення дисциплінарних стягнень (догана, звільнення), порядок і умови застосування яких регулюються статтями 147, 147 1, 148, 149 глави 10 «Трудова дисципліна» КЗпП України. Чинним законодавством України, статутами і положеннями про дисципліну для окремих категорій працівників можуть передбачатися й інші дисциплінарні стягнення.

2. Матеріальна відповідальність. Матеріальна відповідальність посадових осіб за порушення законодавства України про працю складається у відшкодуванні ними матеріальної шкоди, заподіяної з їх вини, підприємству. Порядок і умови притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності регулюються статтями глави ІХ «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» КЗпП України. Законодавством в певних випадках встановлюється повна матеріальна відповідальність посадових осіб за заподіяну шкоду.

3. Адміністративна відповідальність. За порушення законодавства України про працю та охорону праці винні особи можуть притягуватися до адміністративної відповідальності. Статтею 14 КУпАП встановлено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням встановлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

4.Кримінальна відповідальність До кримінальної відповідальності за порушення законодавства України про працю та охорону праці можуть залучатися посадові особи, які вчинили передбачені КК кримінальні злочини. Крім того, посадові особи можуть залучатися до кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовими повноваженнями, перевищення влади або службових повноважень, службова фальсифікація, службову недбалість, отримання хабара, давання хабара, провокацію хабара, невиконання судового рішення та інші злочини, пов'язані з порушенням чинного законодавства Україна про працю.

5. Фінансова відповідальність підприємства. Така відповідальність встановлюється після проведення перевірок державними службами контролю і складання відповідних протоколів.

5.Види електротравм. Розрізняють три види електротравм: місцеві, загальні і змішані.

До місцевих електротравм належать електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні ушкодження, пов'язані з дією електричного струму чи електричної дуги.

Електричні опіки - найбільш розповсюджені електротравми. Тяжкість ураження при контактних опіках залежить від величини струму та опору його проходженню, а також від часу проходження.

Дугові опіки можуть відбуватися в електроустановках, різних за величиною напруги.

Електричні знаки спостерігаються у вигляді різко окреслених плям сірого чи блідо-жовтого кольору на поверхні тіла людини в місці контакту зі струмовідними елементами. Електричні знаки можуть виникати як у момент проходження струму через тіло людини, так і через деякий час після контакту зі струмовідними елементами електроустановки.

Металізація шкіри - це проникнення у верхні шари шкіри дрібних часток металу, який розплавився під дією електричної дуги.

Електроофтальмія — запалення зовнішніх оболонок очей, спричинене надмірною дією ультрафіолетового випромінювання електричної дуги.

Механічні ушкодження, пов'язані з дією електричного струму на організм людини, спричиняються непередбачуваним судомним скороченням м'язів у результаті подразнювальної дії струму.

Загальні електричні травми або електричні удари - це порушення діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслідок збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів

Залежно від наслідків ураження розрізняють чотири групи електричних ударів:

І - судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;

II- судомні скорочення м'язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;

III - втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання або серцевої діяльності і дихання разом;

IV - клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.

Крім електричних ударів, одним із різновидів загальних елек-тротравм є електричний шок - тяжка нервово-рефлекторна реакція організму на подразнення електричним струмом. При шоку виникають значні розлади нервової системи і, як наслідок цього, розлади систем дихання, кровообігу, обміну речовин, функціонування організму в цілому а життєві функції організму поступово затухають. Такий стан організму може тривати від десятків хвилин до доби і закінчитись або одужанням при активному лікуванні, або смертю потерпілого.

6. Види нещасних випадків пов’язаних і непов’язаних з виробництвом. Визнаються пов'язаними з виробництвом, і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, які сталися під час:

• перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство і до його виходу (який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку) або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

• приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання заходів особистої гігієни перед початком роботи і після її закінчення;

• проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;

• використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку;

• проведення дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов'язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо);

• ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

• надання підприємством шефської допомоги;

• перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

• прямування працівника до (між) об'єкта (ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;

• прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

Нещасні випадки визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 також у випадках:

• природної смерті працівника під час перебування на підземних роботах;

• нанесення тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків незалежно від порушення кримінальної справи;

• які сталися з працівниками на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебування працівників на території підприємства у зв'язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов'язковим проходженням медичного огляду тощо, а також у випадках, передбачених колективним договором (угодою).

За висновками роботи комісії з розслідування не визнаються пов'язаними з виробництвом, і не складається акт за формою Н-1 про ті нещасні випадки, що сталися з працівниками:

• під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства;

• за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

• під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, а також устаткування, механізмів, інструментів підприємства без дозволу роботодавця, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів;

• внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи згідно установленого порядку;

• під час скоєння ними злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

• у разі природної смерті або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

7.Визначення поняття "шум" - фізичного та фізіологічного. Параметри звукового поля. Шум — будь-який небажаний звук, котрий заважає. Виробничим шумом називається шум на робочих місцях, ге дільницях або на територіях підприємств, котрий виникає під чаї виробничого процесу.

Наслідком шкідливої дії виробничого шуму можуть бути професій захворювання, підвищення загальної захворюваності, зниженні працездатності, підвищення ступеня ризику травм та нещасних випадків пов'язаних з порушенням сприйняття попереджувальних сигналів порушення слухового контролю функціонування технологічногі обладнання, зниження продуктивності праці.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється на такий, що заважає, подразнювальний, шкідливий, травмуючий.

Шум як фізичне явище — це коливання пружного середовища. Він характеризується звуковим тиском як функцією частоти та часу. З фізіологічної точки зору шум визначається як відчуття, що сприймається органами слуху під час дії на них звукових хвиль в діапазоні частот 16 — 20000 Гц. Загалом шум — це безладне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності.

Звук характеризується звуковим тиском Р та iнтенсивнiстю звука I. Звуковий тиск Р, Па - це змiнна складова атмосферного тиску, який виникає при проходженнi звукової хвилi. Інтенсивнiсть звука I, Вт/м2 - це густина звукової енергiї, переносима хвилею в одиницю часу, вiднесена до одиницi площi поверхнi, перпендикулярної до напрямку розповсюдження хвилi. Орган слуху здатний сприймати iнтенсивнiсть звука у діапазоні 10-12, 102 Вт/м2 та - звуковий тиск 102Па при частоті звука 1кГц.у дiапазонi 2 Порiг чутливості - мiнiмальне значення акустичного тиску чи сили звук, якi здатна чути людина. Порiг больового вiдчуття - максимальнi параметри. Інтенсивнiсть слухового вiдчуття, що викликається звуковою хвилею, називаються гучнiстю звука. Рiвень гучності ноpмальної звукової мови - 30-40дБ, шумiв та звуків заглушуючих розмовну мову - 65-70дБ, центpобіжних вентилятоpів - 80-105дБ , двигунiв внутрішнього згорання - 100-110дБ.

Hеблагопpиємна дiя шуму залежить також вiд частотного дiапазону звука. Для частотної характеристики шуму звуковий дiапазон розбивають на смуги з певним спiввiдношенням верхньої гpаничної частоти до нижньої. Внаслiдок непреривного впливу на слух людей iнтенсивного шуму на виробництві може виникнути професійна глухота або різка втрата слуху - туговухість. Шум руйнує нервову систему, послаблює увагу, пам'яті.

8.Вимоги Закону України "Про охорону праці" щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві організовує роботодавець відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094. Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів для надання необхідної допомоги.

До складу комісії з розслідування входять: *керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії), *керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, *представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, *інші особи. Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.

У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок чи незгоди роботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта розслідування нещасного випадку, акта за формою Н-1 питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

9.Виробничий травматизм та професійні захворювання, характерні для галузі. Травмою називається пошкодження тканин і органів людини з порушенням їх цілісності і функцій внаслідок раптового і короткочасного впливу зовнішнього фактора. Травма, яку отримав працює на виробництві і яка викликана недотриманням вимог безпеки праці, називається виробничою, а обставини, за які людина травмована в результаті впливу на нього небезпечного виробничого фактора, називаються нещасним випадком.

Виробничі травми з характеру пошкоджень діляться на:

-Механічні - удари, порізи, розриви тканин, переломи тощо;

-Термічні - теплові удари, опіки, обмороження;

-Хімічні - опіки, гостре отруєння, ядуха (розлад дихання);

-Електричні - опіки, розриви тканин тощо;

-Променеві - пошкодження тканин, порушення діяльності кровотворної системи і т.п.;

-Комбіновані - одночасна дія декількох причин з різними наслідками.

Щодо ступеня тяжкості травми, які призвели до різних нещасних випадків, діляться на:

-Мікротравми (пошкодження організму, що не призвели до втрати працездатності або викликали її на термін, менший ніж один робочий день);

-Легкі (які зумовили тимчасову втрату працездатності за основною роботою на один робочий день і більше, але не призвели до ускладнень, тривалого лікування, інвалідності та ін);

-Важкі - це важкі тілесні каліцтва, небезпечні для життя поранення черепа, хребта, грудної клітки, живота, відкриті переломи стегна, гомілки, плеча, передпліччя і т . п.

-З летальним результатом.

Причинами нещасних випадків можуть бути організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні.

Організаційні: незадовільна організація робіт; відсутність або недоброякісна проведення інструктажу і навчання; недостатній контроль охорони праці, порушення та недотримання інструкцій з техніки безпеки; відсутність або незадовільний стан засобів індивідуального захисту.

Технічні: недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки виробничого обладнання; відсутність або недостатня надійність захисних пристроїв; несправність технологічного обладнання, оснащення, підйомно-транспортних засобів, ручного механізованого інструменту.

Санітарно-гігієнічні: несприятливі метеорологічні умови; висока концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони; незадовільні умови освітлення; високий рівень шуму і вібрації; шкідливі випромінювання.

Психофізіологічні: помилкові дії внаслідок високої тяжкості і напруги роботи, підвищеної стомлюваності, зниження уваги; монотонні умови роботи; недостатня професійна підготовленість; невідповідність психофізіологічних даних працюючого виконуваній роботі або його хворобливий стан.

10. Виробничий шум. Характеристики основних параметрів шуму, дія на організм людини. Методи та засоби захисту у боротьбі з шумом. Виробничим шумом називається шум на робочих місцях, на дільницях або на територіях підприємств, який виникає під час виробничого процесу. Наслідком шкідливої дії виробничого шуму можуть бути професійні захворювання, підвищення загальної захворюваності, зниження працездатності підвищення ступеня ризику травм та нещадних випадків, пов’язаних з порушенням сприйняття попереджувальних сигналів, порушенням слухового контролю функціонування технологічного обладнання, зниженням продуктивності праці.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється на такий, що заважає (перешкоджає мовному зв’язку), подразнювальний (викликає, нервове напруження і внаслідок цього — зниження працездатності, загальну перевтому), шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період і викликає розвиток хронічних захворювань, які безпосередньо або опосередковано пов’язані зі слуховим сприйняттям, погіршення слуху, гіпертонію, туберкульоз, виразку шлунку), травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму людини).

Шум характеризується звуковим тиском як функцією частоти та часу. З фізіологічної точки зору шум визначається як відчуття, що сприймається органами слуху під час дії на них звукових хвиль у діапазоні частот 16-20000 Гц. Загалом шум — це безладне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності.

Негативний вплив шуму на продуктивність праці та здоров’я людини загальновідомий. Під час роботи в шумних умовах продуктивність ручної праці може знизитись до 60 %, а кількість помилок що трапляються при розрахунках, зростає більше, ніж на 50 %.

При тривалій роботі в шумних умовах перш за все уражаються нервова та серцево-судинна системи та органи травлення. Зменшується виділення шлункового соку та його кислотність» що сприяє захворюванню гастритом. Необхідність Кричати при спілкуванні у виробничих умовах негативно впливає на психіку людини.

Вплив шуму на організм людини індивідуальний. У деяких людей погіршення слуху настає через декілька місяців, а в інших воно не настає через декілька років роботи в шумі. Встановлено, що для 30 % людей шум є причиною передчасного старіння.