5. Характеристика основних видів податків

Непрямі податки в сучасних податкових системах представлені універсальними, індивідуальними акцизами і митними зборами.

Універсальними акцизами називаються податки з обороту, якими обкладаються будь-який обіг товарів а також податок на додану вартість (ПДВ). Об'єктом оподаткування з обороту є валовий оборот торгового або промислового підприємства. При обкладенні валового обороту на усіх етапах руху товарів виникає кумулятивний ефект. У товарообіг оподаткування потрапляють суми податків, сплачені при купівлі товарів зробленого призначення. Таким чином податок стягується не лише з обігу товарів, але і з податків, раніше сплачених по рахунках-фактурах. ПДВ також стягується на усіх етапах руху товарів, але завдяки тому, що об'єктом оподаткування є додана вартість. Кумулятивний ефект в даному випадки відсутній. ПДВ може стягуватися або по єдиній ставці або по декількох: зниженою - для товарів і послуг першої необхідності, стандартної, - для більшості товарів і підвищеною - для предметів розкоші, тютюнових і алкогольних виробів. Від ПДВ звільняється послуги освіти і медицини, громадська і благодійна діяльність.

ПДВ доповнюється рядом специфічних (індивідуальних) акцизів, використовуваних для обкладення, як правило, високорентабельних, монопольних товарів, окремих предметів тривалого користування, предметів розкоші. Іноді в списки підакцизних товарів потрапляють і товари повсякденного користування.

Митні збори як різновид податків на споживання сьогодні встановлюються найчастіше не з метою поповнити прибутки бюджету, а захистити внутрішній ринок, національну промисловість і сільське господарство. Митні збори - це інструмент державної економічної політики в зовнішньоторговельних стосунках.

Види митних зборів :

- статистичні - для обліку експорту і імпорту товарів в умовах вільної торгівлі: вони відрізняються низькими ставками;

- фіскальні - для поповнення прибутків бюджету : вони мають високі ставки. У сучасних умовах використання фіскальних мит обмежується, оскільки вони перешкоджають розвитку міжнародної торгівлі;

- спеціальні (протекціоністські) - для захисту внутрішнього ринку від конкуренції з боку деяких іноземних товарів аналоги яких випускаються вітчизняними виробниками;

- преференційні встановлюються за угодою між країнами, що торгують, при ввезенні товарів для виробництва яких прямо або побічно використовувалися субсидії: застосовуються для урівноваження цін на іноземні і вітчизняні товари з метою виключення конкуренції між ними;

- антидемпінгові - особливі види мит, які вводяться у разі ввезення товарів за цінами нижче чим їх номінальна ціна в країні вивезення для захисту виробництва подібних вітчизняних товарів;

сезонні - дозволяють оперативно реагувати на ввезення і вивезення сезонних товарів ; встановлюються, як правила, на термін не більше 6 місяців.

Ставки митних зборів або встановлюються у відсотках до митної вартості товарів, або нараховуються в певному розмірі на одиницю виміру оподатковуваного товару. Іноді використовуються комбіновані ставки. Поєднуючі обидва підходи.

До основних прямих податкам, які застосовуються в усіх країнах, відносяться прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, майнові податки.

Індивідуальний прибутковий податок є основним для податкових систем багатьох країн. Об'єкт оподаткування - сукупний особистий дохід платників, що включає заробітну плату, дохід від індивідуальної підприємницької діяльності і цінних паперів, інші прибутки. У Україні ставка ПДФО - 15%.

Податок на прибуток підприємств існує в усіх країнах. Для нарахування прибутку оподаткування з доходу підприємства зазвичай обчислюються ПДВ, акцизи, інші податки і витрати, відношувані на собівартість.

До майнових податків відносять податки на рухоме і нерухоме майно підприємств і громадян. Майнові податки стягуються в різних формах: як певна плата від ринкової (інвентаризаційною) вартості майна, податок на приріст капіталу (прибуток отриману при продажі майна в результаті росту його ринкової вартості), плата за перехід права власності на майно (податок на спадок, дарування, купівлю-продаж цінних паперів).

Відрахування на соціальне страхування відносяться до групи спеціальних надходжень в державну і фінансову систему для цільового фінансування різних видів обов'язкового державного соціального страхування, у тому числі пенсійного.

Ці відрахування стягуються з працедавців, і із заробітної плати найманих робітників. Для працедавців відрахування на соц.страхування носить характер непрямих податків оскільки розраховуються залежно від фонду заробітної плати або від числа найнятих робітників і включаються у витрати виробництва. Для найнятих робітників ці відрахування розраховуються від особистого доходу у вигляді заробітної плати, тому, як і прибутковий податок відносяться до прямих податків.

До місцевих податків відносяться податки і збори, встановлення і стягування яких є прерогативою місцевих органів влади. Місцеві податки виконують фіскальну функцію - служать джерелом прибутків місцевих бюджетів. Місцеві податки надають гнучкість податковій системі оскільки дають можливість органам місцевого самоврядування оперативно мобілізувати засоби на фінансування громадських потреб конкретного регіону. Проте велика кількість місцевих податків може занадто ускладнити податкову систему викликати додаткові витрати по обліку і контролю за їх нарахуванням, не забезпечуючи істотного поповнення бюджету. Тому усі податки встановлюються на державному рівні, а місцеві органи самоврядування не можуть вводити додаткові податки без внесення змін до загальнодержавного законодавства.