Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
metodichka_skh.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
305.15 Кб
Скачать

Методичні рекомендації до теми 2. Морфо-біологічний опис сортів сільськогосподарських культур

Завдання 1. Вивчення та опис сортів білоголової капусти. Мета. Ознайомитися з морфо-біологічними ознаками сортів білоголової капусти.

Хід роботи 1. Описати десять типових рослин.

Сортові ознаки білоголової капусти: форма, розмір та забарвлення листя, розеток, головок і качана.

Головки капусти вважають дрібними, якщо вони мають діаметр 10-18 см, середніми - 20-25 см і великими - з діаметром більшим за 25 см. За формою во­ни бувають округлими (індекс - відношення висоти до діаметра - 0,8-0,7), плос­кими {індекс - 0.4-0,7), округло-плоскими (індекс 0,7-0,8). Крім того, розрізня­ють головки конічні та овальні.

За будовою головки капусти бувають дуже нєтугими, середньо тугими, ту­гими та дуже тугими, а на розрізі вони можуть мати біле, біло-зелене, зелено-жовте, біло-жовте, фіолетово-біле й червоно-біле забарвлення.

Ступінь тугості головок визначають за індексами - відношенням середньої маси головки до її об'єму. Вимірявши висоту та середній горизонтальний діа­метр головки капусти, її об'єм легко визначити за такою формулою: V = псі2, де V - об'єм головки, см3; Ь - висота головки, см; сі - середній горизонтальний діа­метр головки, см. При цьому нєтугими вважають головки капусти, що мають індекс - 0,3-0,5, визначений цим способом, середньотугими - індекс - 0,5-0,8 і тугими - індекс -0,9-1,2.

10

Качан внутрішній - розташований у головці капусти. Внутрішній качан буває коротким (займає близько третини висоти головки) і середнім (займає половину висоти головки).

Головка починає утворюватися, коли на рослині виросте розетка з певною кількістю листків: 15-18 - у ранніх сортів, 19-21 - у середніх і 22-25 - у пізніх. Розетку вважають малою, якщо її діаметр не перевищує 60 см, середньою — 60-80 см і великою - з діаметром більш як 80 см.

Листки на головці капусти можуть бути розпластані, трохи підняті, сильно підняті або спрямовані вгору. Сама розетка буває компактною (з сидячими ли­стками) та рідкою (розпластаною з довгочерешковими листками).

Будова і розташування нижніх листків головчастої капусти є характерною ознакою сорту. Вони можуть бути простими, суцільними, сидячими, цілими з черешком, облямованим пластинкою, що спадає до основи, слабко ліроподіб­ними, типово ліроподібними. Нижні листки вважають дрібними, якщо довжина їх пластинки становить 25-40 см, середніми - 40-50 см і великими - перевищує 50 см. Якщо черешок нижніх листків капусти має довжину до 10 см, його нази­вають коротким, 10-15 см - довгим.

Пластинки листків можуть бути забарвлені у зелений, синювато-зелений, зелено-фіолетовий, фіолетово-зелений, червоно-фіолетовий, жовто-зелений, жовтий колір і вкриті слабко, середньо або сильно восковим нальотом. Воско­вого нальоту на листках капусти може й не бути.

2. Отримані дані записати у таблиці.

Характеристика білоголової капусти

Висота

зовнішнього

качана, см

Розетка

Листки

Тип нижніх

Черешок

Забарв­лення

роз­мір

розташування листків

наяв­ність

дов­жина

розмір

Характеристика продуктивної частини (головки) білоголової капусти

Розмір, см

Форма

Тугість

Забарвлення

Внутрішній качан

Маса головки

діаметр

висота

11

Завдання 2. Вивчення та опис сортів помідора.

Мета. Ознайомитися з морфо-біологічними ознаками сортів помідора.

Хід роботи 1. Описати сорти помідора за 10 типовими рослинами. Опис сортів помідора здійснюють за такими ознаками: загальний вигляд і сила росту рослини (куща), будова, форм:;, забарвлення листків, плодів, грон та ін. Рослини помідора мають вигляд куща, тобто багато стебел-розгалужень, або стійке, невилягаюче стебло (так звані штамбові сорти). Розрізняють ще ни-зьчогослі детермінантні рослини помідора, коли після утворення 3-5 грон ріст рослини припиняється, тому що на верхівці утворюється розгалужене гроно.

Різні сорти помідора неоднаково облиствлені. Рослини можуть вкриватися листками слабко, середньо і густо.

Листки у помідора найчастіше розсічені на частки, часточки і менші час­точки, проте є й рослини з листками, подібними до листків картоплі. Іноді роз­різняють ще листки, характерні для штамбових сортів, так званий штамбовий тип листка.

Вважають, що часток у листка мало, якщо їх є до 5 шт., багато - більше ніж 5. Частки листка можуть мати яйцеподібну, овальну, широколанцетну, ви-довженояйцеподібну форми. Краї часток бувають цілокраїми та городчастими з різними варіаціями. Вважають, що часточок і менших часточок за кількістю. так само як і часток, мало, якщо їх на листковій пластинці до 5 шт., і багато. якщо більше ніж 5. Форма часточок і менших часточок така сама, як і часток листкової пластинки. Листки помідора за забарвленням бувають сіро-, світло-, темно-, жовтувато-зеленими, а за формою поверхні — гладенькими, слабко- та сильногофрованими. Визначати усі показники характеристики листків помідора треба на листках головного стебла з середнього ярусу.

Плоди помідора утворюються на гроні, яке може бути простим нерозгалуже-ним (мати один стрижень), складним (тричі й більше розгалуженим) та проміж­ним (одноразово розгалуженим). Грона бувають тугими й щільними, а за довжи­ною - короткими (до 15 см), середніми (16—ЗО см) і довгими (більше ніж ЗО см).

12

Для опису обирають плоди з нижніх перших суцвіть у фазі повного забар­влення. За формою плоди можуть бути: плоскими - індекс 0,5-0,65 (відношення висоти плода до найбільшого діаметра), плоско-круглими - 0,65-0,80; кулеподі­бними - 0,8-1,0; овальними - 1,05-1,25; видовжено-овальними - індекс 1,25-2,20. Розрізняють ще груше-, сливо-, вишне- та смородиноподібні плоди. За забарв­ленням плоди бувають червоні, оранжево-червоні, рожеві, жовті, оранжеві. По­верхня плодів помідора буває гладенькою, слабкоребристою, ребристою та де­формованою. За розмірами плоди помідора поділяються на дрібні (масою до 60 г), середні (масою 60-100 г) і великі (масою понад 100 г).

Насіння помідора розташоване у камерах м'якуша плода. Плід вважають малокамерним, якщо камер у ньому до 5 шт., середньокамерним - 6-9 шт. і ба­гатокамерним - більше 9 шт. Визначають кількість камер у плоді на його попе­речному розрізі. Камери в плоді розташовані або правильно (симетрично), або неправильно (асиметрично).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]