27. Філософські закони і категорії, їх специфіка і роль в процесі пізнання.

Закони філософії в ряді філософських систем - необхідна взаємозв'язок між подіями, явищами і об'єктами, виражена у найбільш загальній формі ^[1]. Філософські закони часто виступають у вигляді концентрованого вмісту цих філософських систем. Однак саме питання про існування об'єктивних закономірностей як таких залежить від займаної філософської позиції і не завжди передбачає існування якихось філософських законів ^[1]. Енгельсом були сформульовані "три закони діалектики", які були отримані ним шляхом інтерпретації діалектики Гегеля і філософських робіт Маркса :

• Закон єдності і боротьби протилежностей ("Рух і розвиток у природі, суспільстві і мисленні обумовлено роздвоєнням єдиного на взаємопроникні протилежності і вирішення виникаючих протиріч між ними через боротьбу" ^[2]).

• Закон переходу кількісних змін у якісні ("Розвиток здійснюється шляхом накопичення кількісних змін в предметі, що неминуче приводить до порушення його заходи (стабільного стану) і скачкообразному перетворенню в якісно новий предмет" ^[2]).

• Закон заперечення заперечення ("Розвиток йде через постійне заперечення протилежностей один одним, їх взаємоперетворення, внаслідок чого в поступальному русі відбувається повернення назад, у новому повторюються риси старого" ^[2]).

Вважається, що основним з них є закон єдності і боротьби протилежностей. У відношенні останнього закону можна також сказати, що спадкоємність розвитку здійснюється таким чином, що після другого послідовного заперечення старого новим нове включає в себе старе в знятому, перетвореному на іншій основі вигляді.

Поняття - це форма людського мислення. У практиці мислення поняття використовуються як у складі суджень, так і поза судженнями, тобто самостійно, виражаючи певний підсумок дослідження на конкретному етапі пізнання. Понятійний апарат закріплює досвід, що накопичується людством, і забезпечує освоєння, збагнення нових об'єктів дійсності. Тому поняття найчастіше визначається як форма думки, у якій відбиті загальні, істотні ознаки об'єктів. Таке трактування сходить до Аристотеля. Поняття різного ступеня спільності формуються шляхом виявлення тих або інших загальних ознак, властивостей, рис дійсності, властивим певним об'єктам. У судженнях людини поняття зіставляються один з одним, а при визначенні понять одне з них звичайно підводить під інше, більше широке, більше загальне, визначається через найближчий рід і видову відмінність.

У ході своєї матеріальної й духовної діяльності, формуючи сферу людської культури й вищі форми світогляду, люди виробили певні, гранично широкі поняття, що одержали назву філософських категорій. Визначення категорій, оскільки це загальні поняття, можливо шляхом контрастного зіставлення їхній один з одним. Категорії - це підсумок, результат наукової праці, але й регулятори самого процесу дослідження. Пошук причин людського нерозуміння якої-небудь ідеї, концепції натрапляє звичайно на категоріальні бар'єри. Розходження поглядів часто визначаються різними категоріальними «сітками» домінуючими установками тих або інших конкретних принципів. Лише «змінивши систему категоріальних координат», можна прийняти аргументи й навіть факти, що приводяться опонентом.

У самому широкому змісті, підкреслюють деякі дослідники, всі категорії можна вважати гносеологічними, тобто теоретичне пізнавальними, хоча в одних може переважати онтологічний аспект (такі категорії фіксують загальні ознаки, сторони об'єктів або їхні зв'язки й відносини), в інших - логічний або гносеологічний аспект (такі категорії звернені до пізнання, розкривають специфіку об'єктно-суб'єктних відносин і не мають безпосереднього аналога в матеріальному світі).

Одночасність різних культур - це реальний факт сучасного суспільства. Будь-яка культура має свою систему (або шкалу) цінностей і особливу сітку світоглядних категорій (Гегель образно говорив про «алмазну» мережу понять), які й виражають відносини людини до миру.

Філософські категорії займають особливе місце в розумовій діяльності людини. Досить указати на світоглядну й методологічну роль філософії в суспільстві. Для будь-якої науки її поняття завжди корелюють із вихідною мережею філософських категорій. Хоча філософські категорії опосередковані й входять до складу будь-якої наукової теорії, яку б сферу дійсності вона не відбивала, у конкретних ситуаціях дослідник безпосередньо звертається до філософських категорій найчастіше тоді, коли зіштовхується з аналізом якого-небудь загального аспекту проблеми «мир - людина». Фіксуючи загальні аспекти взаємозв'язку природи й людини, буття й мислення, категорії визначають саме ті границі, у яких розгортається пошук рішення досліджуваної проблеми, а зв'язку категорій відбивають структуру пізнавального процесу.

Зрозуміло, на різних щаблях і рівнях пізнання методологічна роль категорій неоднакова. Взаємозв'язок використовуваних у кожному конкретному випадку категорій - це своєрідний «пунктир» не тільки теоретичної діяльності суб'єкта, але й практичних його зусиль, спрямованих на зміну навколишнього світу. Будучи формою й практичного, і теоретичного освоєння миру, категорії універсальні, загальні, і тому їх можна розглядати як найважливіший елемент філософської рефлексії.

У живому організмі філософії категорії займають особливе місце саме тому, що вони не тільки втілюють у собі специфіку філософського знання як такого, але й зв'язують філософські теорії з конкретними напрямками наукового пізнання.

В інших авторів ці категорії названі загальфілософськими або загальдіалектичними. Зміст філософських категорій у ході суспільно-історичної практики безупинно міняється й збагачується. філософія завжди прагнула не просто описувати наявні структури думки, але й розробляти категорії на основі матеріалу всієї духовної культури й практики поколінь: «Обіг (пряме або безпосереднє) до дійсності, до реальних зв'язків і відносин, відбиваним у вигляді структури мислення, дає їй можливість збагатити теоретичне вираження категорій додатковим змістом». Знання, накопичені багатьма поколіннями людей і узагальнені в категоріях, перетворюють кожну з них у своєрідну філософську проблему, а вся філософська проблематика так чи інакше є теоретичною трансформацією центральної світоглядної проблеми «людина - мир». Кожна з категорій розкриває грань цієї проблеми, певним чином характеризує специфіку людського взаємини з об'єктивним миром. І зв'язок кожної з категорій з іншими неможливо виявити без їхньої систематизації в якому-небудь варіанті. Тільки в цьому випадку досліджувана категорія як елемент системи через саму цю систему виявляється зв'язаної з усіма іншими категоріями системи.

Зрозуміло, природна й соціальна дійсність незмірно багатше будь-якої категоріальної схеми, але саме у зв'язках, у взаємозумовленості категорій виражається специфіка тієї або іншої сфери дійсного миру. Саме тому від аналізу окремих філософських категорій дослідження переходить до розгляду груп категорій, «блоків», «рядів», «гнізд» гранично широких понять, які можна розуміти як підсистеми. Ці підсистеми понять відбивають особливості конкретного зрізу реальної дійсності, що змінюється, специфіку певної сфери, окремої області реального миру.

Категорії, відбиваючи мінливий предметний мир, і самі історично мінливі, гнучко рухливі. «Твердість» будь-якого варіанта моделі категоріального апарата філософії відносна, оскільки категорії її складні, багатозначні, варіативні. Постійно йде процес утворення нових категорій, відбуваються зміна й розщеплення старих. Аналіз системи філософських категорій неминуче приводить до питання про те, на скільки вона велика і які поняття варто відносити до філософських категорій.

Категорії взаємопов'язані між собою і в певних умов переходять один в одного: випадкове стає необхідним, одиничне - загальним, кількісні зміни тягнуть за собою зміни якості, слідство перетворюється на причину і т.д. Ця текуча взаємозв'язок категорій є узагальнене відображення взаємозв'язку явищ дійсності. Всі категорії є категоріями історичними, так що не існує і не може існувати який-небудь однієї нерухомої системи категорій, даної раз і назавжди. У зв'язку з розвитком мислення і науки виникають нові категорії (наприклад, інформація), а старі наповнюються новим змістом. Будь-яка категорія в реальному процесі людського пізнання, в науці існує тільки в системі категорій і через неї.