- •Поняттяприроднихресурсів, і їхнякласифікація.
- •Основнісценаріїсуспільногорозвитку у контекстівикористанняпослугекосистем (згіднозвіту оон «Оцінкаекосистемнапорозітисячоліття»).
- •Катастрофи та аварії на атомнихелектростанціях, їхвплив на довкілля.
- •8 Березня 1981. Японія, префектура Фукуі, м.Цугура, аес «Цугура»
- •27 Червня 1985. Срср, Балаковська аес
- •Використання і охорона природних ресурсів у системі пріоритетів суспільно-економічного зростання та державотворення.
- •2. Принципи раціонального використання природних ресурсів на основі розвитку п’яти видів капіталу.
- •3. Плата за послуги екосистем та її значення для охорони природи
- •1.Демографічніпередумови і нестачаприроднихресурсів.
- •2. Мінеральні ресурси: класифікація, цикл використання, розміщення, експлуатація.
- •Державна і міжнароднаекономічна та екологічнаполітикащодовикористанняресурсівприроди.
- •Сутність природно-ресурсного потенціалу і природокористування.
- •Класифікація послуг екосистем.
- •Економічна та екологічна доцільність використання сонячної енергії.
- •Переваги
- •Недоліки
- •Проблемидефіцитуприроднихресурсів та їхнадмірногоспоживання.
- •Негативні наслідки мегапроектів використання водної енергії.
- •3. Сутність вуглецевих ринків. Проекти «лісових вуглецевих ринків».
- •1. Зміна парадигм суспільного розвитку як чинник використання природних ресурсів.
- •2. Перспективи використання енергії малих річок, хвиль, морських припливів і течій.
- •3. Політика і практика менеджменту природних ресурсів: шляхи удосконалення у різних сферах- економічній, соціальній і поведінковій, технологічній, знаннях
- •1. Поняття і мета менеджменту природних ресурсів.
- •2. Вітрова енергія. Вітрові електростанції.
- •3. Позитивні наслідки міжнародної еколого-політичної співпраці.
- •Підходищодо менеджменту природнихресурсів, щознайшлизастосування на практиці.
- •2. Впливринковихцін на постачанняневідновнихресурсів.
- •3. Промислове і побутовевикористаннясонячноїенергії.
- •1. Принципи менеджменту природних ресурсів.
- •2. Методи виконання добувних операцій. Використання мінеральних ресурсів на засадах сталого розвитку.
- •3. Наслідки Чорнобильської катастрофи.
- •1.14. Принципиінтегрованого менеджменту природнихресурсів. Шляхи досягненняйогоефективності.
- •2.14. Впливдіяльностідобувноїпромисловості на довкілля. Соціальніаспективикористаннямінеральнихресурсів.
- •3.14. Методи і способиперетвореннясонячноїрадіації в кориснуенергію.
- •Вигоди, що їх отримує людина від послуг екосистем.
- •Економічна та екологічна доцільність використання водної і вітрової енергії.
- •Переваги і проблеми розвитку малої гідроенергетики. Світовий досвід , перспективи і проблеми розвитку в Україні.
1. Зміна парадигм суспільного розвитку як чинник використання природних ресурсів.
Руйнація природного ресурсного базису загострює проблеми економічного розвитку регіонів, де швидко зростає населення, оскільки порушуються встановлені природою ліміти використання ресурсного потенціалу, здатність екосистем підтримувати життя певної кількості людей при збереженні ресурсно–репродуктивних функцій. Ці можливості екосистем різні у різних регіонах і залежать від чинників як природного, так і антропогенного характеру: кількості населення, кліматичних і взагалі природних особливостей, розвитку виробництва, сумарного впливу людської діяльності на природу.
Свідченням виходу за природні ресурсні ліміти значної кількості країн, що розвиваються, виступають хронічний голод через нестачу харчів, виснаження ґрунту, прискорення його ерозії, розширення зони пустель. Для розвинених країн свідченням перевищення природних лімітів є зростаючий імпорт енергоносіїв та природної сировини, надто високий рівень їхнього споживання на душу населення, що в кілька разів перевищує показники країн, що розвиваються. Отже, високий рівень споживання населення розвинених країн забезпечується значною мірою завдяки злиденності країн, що розвиваються, оскільки вони, не маючи інших джерел надходження необхідної кількості коштів, вимушені продавати наявну природну сировину за заниженими цінами у зростаючих обсягах, руйнуючи довкілля і не маючи можливостей його відновлення.
Ідеї сталого розвитку з’являються як альтернатива недостатньо організованому і керованому суспільному розвитку в усіх сферах людської життєдіяльності. Приходить розуміння, що подальше слідування його траєкторією веде у безвихідь. У порядок денний світового розвитку входить імператив пошуку виходу з такого становища, визначення шляхів переходу на засади сталості в усіх галузях суспільного управління.
Надзвичайно актуальним є використання відтворювального потенціалу природи. У природи є дуже важлива особливість: усе, що в ній існує, від мікроорганізмів до біосфери в цілому, має безперервно відтворюватися усюди, де воно знаходиться. Зупинка хоч би на мить неприпустима, вона означатиме смерть відповідної природної сутності (включно і біосфери). Аби управління соціально–економічним розвитком було на рівні вимог сталого розвитку, воно має включати як обов’язковий елемент збереження її відтворювального механізму.
Використання природних механізмів відтворення означає “м’яке” управління природою на відміну від “жорсткого” управління природними процесами з боку людини. Під останнім розуміють масштабні проекти, коли здійснюється “перебудова” природних систем та процесів (знищення окремих біологічних видів, начебто непотрібних людині, або зміна русла річок). Природа реагує на таке втручання, вмикає механізми зворотного зв’язку, аби компенсувати наслідки “жорсткого” втручання людини. Альтернативою може бути “м’яке” управління природою, яке побудоване на активізації корисних природних ланцюгових реакцій, у тому числі процесів відтворення ресурсів. Як приклад можна навести біологізовані методи ведення сільського господарства із максимальним використанням природних процесів активізації виробничих сил – оптимальний сівообіг, захисні лісополоси, утилізація відходів органіки тощо.