1. Проблемидефіцитуприроднихресурсів та їхнадмірногоспоживання.

Дефіцит основних відновлюваних ресурсів, необхідних людству для підтримки його нормальної життєдіяльності, стає гостріше і настійніше. Використання найважливіших відновлюваних ресурсів наближається в сучасних умовах до своєї межі, хоча здійснюється нерівномірно: в інших країнах щорічно з господарського обороту випадають мільйони гектарів ерозованих земель, величезні ділянки повністю знищеного лісу, басейни отруєних рік; в інших - і ріки, і ліси, і ґрунти залишаються майже в незайманому стані. Це посилює процес негативних змін на поверхні планети, розгойдує "гойдалки" біосферної рівноваги. I найгострішою з проблем є проблема ґрунтових ресурсів.

За підрахунками вчених, в сучасних умовах під сільськогосподарські культури на Землі використовуються 1,5 млрд га, або 10-11 % всієї суші, а разом з пасовищами і лугами людина використовує 23- 30 % суші, а з продуктивними лісами - більше 50 %. Малопродуктивно використовується і перебуває в несприятливих кліматичних умовах приблизно близько 50 % всієї поверхні суші. Це свідчення того, що ґрунтовий покрив Землі експлуатується надто високо. Додадемо, що щорічно до 7-8 млрд га родючих земель через високо експлуатацію виходить з ладу. Звідси площа земельних ресурсів, що припадає на одну людину, скорочується на 2 %, а площа продуктивних угідь - навіть на 6-7 %. Ці втрати практично безповоротні. Гостру тривогу викликає і становище невідновлюваних ресурсів. З початку XXI століття при сучасних темпах і методах видобутку різноманітних порід уже досягає майже 600 млрд тонн. Це означає,що вже алюмінію вистачить лише на 570 років, заліза - на 250, олова - на 35, міді - на 29, цинку - на 23, свинцю - на 19 років та ін.

В 2500 році людство повністю витратить запаси всіх металів, причому видобуток свинцю, цинку, олова, золота, срібла, платини, нікелю, молібдену, вольфраму, міді розрахований до 2050-2100 років. I це далеко не найпесимістичніший прогноз. Адже особливо гостро стоїть проблема енергетичних ресурсів. Без великих енергетичних витрат неможливі ані економічний розвиток, ані зміцнення оборонної могутності будь-якої країни, ані охорона навколишнього середовища, ані сучасне сільськогосподарське виробництво тощо.

2. Негативні наслідки мегапроектів використання водної енергії.

Одним із можливих і досить ефективних відновлювальних джерел енергії є використання малих водних електростанцій, які в давнину досить часто використовувались у сільському господарстві, а на сьогодні, на жаль, втратили свою привабливість. Хоча у багатьох країнах світу, в тому числі в європейських країнах, можливість використання малих водних електростанцій є досить велика. Річок у Європі, в тому числі в Польщі та Україні, багато, більшість цих гідроенергетичних об’єктів є низькоспадові (до 30 м), що полегшує застосування обладнання,яке використовується в малих водних електростанціях.

До негативних аспектів малих водних електростанцій відносяться:

– причини, пов’язані з перегородженням ріки, що призводять до зміни її екологічного стану, переривається її довжина, змінюється характер потоку. В зв’язку з цим у річці змінюються фізико-хімічні властивості води, дно ріки покривається піском, мулом, що призводить до загибелі флори та фауни даної ріки;

– зміни якості грунтових вод при водних станціях;

– екологічна загроза для околиць станції і з-за поганого технічного стану деяких видів гідротехнічного обладнання та будівель;

– забруднення річок нафтопродуктами із-за поганого технічного стану деяких турбін;

– перетин річок може стати причиною утруднення сплаву льоду навесні і бути причиною локальних підтоплень або паводків;

– наявність недалеко від житла водних станцій може призводити до підйому грунтових вод, щостає причиною підтоплення підвалів будинків [2].