3.Особливості об'єктів ів порівняно з матеріальними активами та два напрями розвитку об'єктів ів.

Під ІВ розуміють не результат інтел. діяльності людини як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об'єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, наприклад, книги, автомобіль, права неможливо сприймати на дотик, тому ІВ є нематеріальною.

Якщо ІВ нематеріальна, то Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної, творчої діяльності людини.Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - ІВ.

Для людини характерні два види творчості - художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори.Результатом технічної творчості - винаходи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

За сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об'єктами права промислової власності, або "промисловою власністю".

Поняття "промислова власність" іноді помилково ототожнюється з матеріальними об'єктами промисловості - будинками, спорудами, устаткуванням. Однак це не так.Промислова власність - це вид ІВ. Слово "промислова" у цьому словосполученні закріпилося, очевидно, у результаті того, що вона застосовується, головним чином, у промисловості, що є сектором економіки, зацікавленим в ній.

Специфічною особливістю об'єктів права промислової власності є те, що результати інтелектуальної, творчої діяльності мають бути оригінальними, тобто не повинні повторювати уже відомі чи інші досягнення, рішення тощо.

Особливістю права ІВ є те, що воно складається з: - особистого немайнового права творця на створений ним результат інтелектуальної праці ;- майнового права на цей результат (об'єкт права).

4.Характеристика світової та вітчизняної еволюції права власності на об'єкти ів.

1.Еволюція промислової власності

Уперше на проблему захисту права на ою*єкт ІВ звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури.

На початку XIV ст. королівська влада прийняла форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією та давало розробнику перевагу в конкурентній боротьбі.

Такі права закріплювалися документом, що називався патентною грамотою, що означало "відкритий лист".

Згодом наданням такого права стали зловживати, використовуючи його для збільшення надходжень у скарбницю.

Для припинення таких зловживань -

у 1628 р. був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього статусу, не всі монополії мали дарування і пільги.

Іншим об'єктом промислової власності,є ТЗ. Термін "товарні знаки" (торговельні марки) почали вживати тільки в XIX столітті. З цього ж часу вони стали виконувати нинішню роль у поширенні товарів, доведенні їх до покупця.

Однак чим ширше застосовували торговельні марки, тим більше було випадків їхнього незаконного копіювання. Так народилася заборона на ведення справи під іншим ім'ям: ніхто не мав права видавати свої товари за товари іншої особи. У 30-40-х роках XX століття було в основному завершено розвиток законодавства про торговельні марки (Німеччина, Британія, США).