65.Теоретичні засади розбудови політичних механізмів приймання рішень у сфері бюджету в Україні.

66.Орієнтири бюджетної політики України.

Зважаючи на актуальні виклики, що стоять перед Україною, пріоритетними напрямами у середньостроковій перспективі у цій сфері для Кабінету Міністрів України мають стати:

-продовження реформ у системі державних фінансів;

-підвищення ефективності бюджетної політики та перегляд її окремих пріоритетів;

-розроблення пакета антикризових заходів на випадок актуалізації ризиків погіршення динаміки економічного розвитку в Україні.

Реалізація таких напрямів бюджетної політики створить передумови для забезпечення сталого економічного зростання України, підвищення рівня соціального захисту громадян і поліпшення якості надання державних послуг.

Головними заходами, впровадження яких має стати пріоритетом повинні бути такі: підвищення ефективності державних видатків (упорядкування сфери державних видатків є основним завданням бюджетної політики на 2012 - 2014 рр. В іншому випадку значні досягнення в межах завдання збільшення доходів бюджету будуть нівельовані через нездатність ефективно та продуктивно розпорядитися цими коштами); підвищення ефективності та продуктивності державних інвестицій (в умовах низької динаміки приватних інвестицій забезпечити зростання економіки можливо лише через розширення та підвищення ефективності державних інвестицій. Починаючи з 2010 р., держава стрімко нарощує обсяг інвестиційних видатків, довівши їх у 2012 р. до 5 % ВВП. Разом з тим вони не продукують інвестиційних імпульсів належної потужності для економіки); запровадження механізмів стримування необґрунтованого підвищення видатків соціального спрямування (автоматизація процесу розрахунку базових соціальних стандартів і мінімізація суб'єктивного впливу на цей процес, необхідне розроблення та включення до Бюджетного кодексу України чіткої формули визначення розміру базових соціальних стандартів); розширення фінансової бази місцевих органів влади; Запровадження системи збалансованих автономних фондів сектору державних фінансів (має бути законодавчо закріплено принцип збалансованості позабюджетних фондів і природних монополій).

Подальше проведення реформ у бюджетній системі має супроводжуватися ефективною бюджетною політикою, спрямованою на забезпечення сталого економічного розвитку на інноваційно-інвестиційній основі та підвищення добробуту громадян.

67.Вдосконалення податкової політики як основного інструменту фіскальної політики.

Сьогодні в Україні питання податкової політики належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Україна, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування формування та реалізації податкової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи при цьому хибні кроки. Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

Для вдосконалення податкової політики на сучасному етапі необхідно дотримуватися таких напрямів:

• прискорення процесів формування реального власника в усіх галузях національної економіки насамперед у промисловості і аграрному секторі;

- створення умов для динамічного розвитку підприємств та галузей народного господарства, які мають тенденцію швидкого обігу фінансового капіталу, максимального зростання обсягу виробництва та прибутку;

- розширення сектору малого бізнесу, який дає змогу, з одного боку, забезпечити зайнятість значної частини населення, а з другого – значною мірою прискорити процеси розвитку національної економіки;

- оптимізація співвідношення між фінансовими ресурсами, мобілізованих до бюджетів різних рівнів, і грошовими засобами, що залишаються в розпорядженні фізичних та юридичних осіб;

- зміна співвідношення між податками, які сплачуються населенням і підприємницькими структурами, за рахунок істотного збільшення доходів фізичних осіб;

- збільшення податкової бази із значної кількості прямих податків, використання обгрунтованих податкових ставок залежно від виду діяльності та отриманих доходів;

- використання економічних важелів для обмеження товарообмінних операцій усіма підприємствами та галузями економіки;

- використання системи заходів, спрямованих на усунення можливостей застосування витратних методів господарювання.