51. Обмеження зростання державного боргу

Державний борг розглядається як важливий елемент ринкової економіки. Державний борг - сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках, а також сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів. Залежно від того, з внутрішніх чи зовнішніх джерел здійснюються запозичення, державний борг визначається як внутрішній чи зовнішній борг. Зовнішній державний борг виникає у зв'язку із залученням державою зовнішніх позик. Державний внутрішній борг відображає підсистему економічних відносин між державою (включаючи місцеві органи влади) та кредиторами з числа юридичних та фізичних осіб. Класичною формою державного внутрішнього боргу є борг центрального уряду та місцевих органів влади. 

Головними обмеженнями зростання державного боргу є, з одного боку, незбалансованість бюджету, з другого – неефективне використання залучених ресурсів. Запозичені кошти використовувались передусім на фінансування поточних видатків уряду та державних підприємств, а також погашення їх боргів. Для надання кредитів, що мали інвестиційну спрямованість, бракувало належного економічного обґрунтування та контролю за їх цільовим і ефективним використанням. Неефективні напрями використання коштів не тільки не створювали потенціалу для обслуговування боргів у майбутньому, а й закономірно підвели державу до межі боргової кризи.

52. Боргова політика як іманентна складова фіскальної політики.

Сутність державного кредиту як іманентної складової державних фінансів є важливою складовою державних фінансів. Призначення державного кредиту полягає у забезпеченні держави грошовими коштами, необхідними їй для виконання економічних, соціальних і політичних функцій.

Формами кредиту є-позика, а також купівля-продаж у борг або на виплату як протилежність розрахункам без відстрочки платежу. Предметом державного кредиту є, як правило грошові кошти, рідше-матеріальні цінності. «За допомогою позик писав А. Сміт, позикодавець немовби передає боржнику своє право на певну частину річного продукту землі і праці країни,якою він може розпоряджатися за своїм розсудом.» Тобто що в дійсності потребує позичальник і чим його забезпечує кредитор.

Функціонування системи державного кредиту, наявність державного боргу-безсумнівна, очевидна ознака державності і ринкової економіки, або за Марксом «Капіталістичної ери». Тут не можна не погодитися з К. Марксом «Єдина частина так званого національного багатства, котра дійсно знаходиться в загальному володінні сучасних народів, це їх державні борги. Тому цілком послідовна сучасна доктрина, що народ тим багатший, чим більша його заборгованість. Державний кредит стає символом віри капіталу». Маркс ще зауважує, що на батьківщині капіталу в Англії всі суспільні інституції іменуються королівськими, але борг називають там «національним». Доречі і в сучасній англомовній науковій термінології семантичне поняття «державний борг» передається двома синонімами: буквально суспільний борг, буквально національний борг.

Узагальнюючи вищесказане, слід зазначити, що державний кредит є іманентною складовою державних фінансів у ринковій економіці. Запозичення коштів на фінансовому ринку дає можливість державі розширювати фінансові ресурси. Забезпечення постійно зростаючих потреб суспільства є одним із основних завдань держави у контексті побудови соціальної економіки.