38.Ухилення від сплати податків як проблема фіскальної політики.

Економічну платників податків можна розглядати по 5 основних типах (Р. Мертон) залежно від їх ставлення до цілей та засобів оподаткування:

1. Конформізм (приймання цілей і засобів)

2. Інновація (приймання цілей, усунення засобів)

3. Ритуалізм (неприйняття цілей, дотримання засобів)

4. Ретритизм (неприйняття ні цілей, ні засобів)

5. Заколот (відмова від цілей і засобів із заміною їх на інші цілі і засоби)

1. Мінімізатори не порушують законодавство і не приховують свої доходи, проте вони використовуючи різні способи і обставини сплачують менше, ніж інші підприємці.

Критерій мінімізації:

НН(%)=(НП/ВД)*100%

НН – рівень податкового навантаження

НП – сума нарахування податку на прибуток

ВД – сума валового доходу

2. Використання норми не дозволені суспільством

3. Платник-ритуаліст припускає сплату податку, але лише під страхом покарання

4. Платник-ретрист – відводить свій бізнес з легальної сфери

5. Заколотні способи податкової поведінки передбачають незгоду з чинною системою оподаткування та боротьбу за її повну зміну

Способи ухилення:

• Приховування об’єкта оподаткування;

• Використання необґрунтованих вилучень і знижок шляхом віднесення на виробничі витрати тих, що не передбачені законодавством; незаконне використання податкових пільг;

• Приховування об’єкта оподаткування шляхом заниження обсягу реалізованої продукції;

• Маскування об’єкта оподаткування шляхом складання фіктивних договорів.

Рішення про ухилення або сплату податку платник ухвалює під впливом таких чинників як:

• Ставка податку;

• Вірогідність виявлення факту ухилення;

• Розмір штрафних санкцій

З9.Зростання державних витрат у різних моделях демократії.

Існують такі моделі демократії зростання державних витрат: американська, скандинавська, саксонська, японська, слов’янська.

Американська будується на системі сприяння усякому заохочуванню підприємницької активності, збагаченню найбільш активної частини населення, на стимулюванні розвитку новоїтехніки і технології, найбільш перспективних і ефективних виробництв. Цю модель характеризують високий рівень продуктивності праці і масової орієнтації на досягнення особистого успіху. Вплив держави спрямований на підтримку стабільної кон'юнктури і економічної рівноваги. Серед всіх інших моделей вона вважається найефективнішою.

Скандинавська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія) - колективістсько-універсалістська модель соціально-економічного розвитку на основі приватної власності і ринку. Вона відрізняється від багатьох інших моделей сильною цілеспрямованою, більш відкритою і стійкою соціальною політикою. В основі її лежить концепція функціональної соціалізації економіки, яка передбачає використання результатів приватно-капіталістичного підприємництва й економічного зростання на соціальне вирівнювання, а також установлення виробничої демократії.

Саксонська (німецька) модель – модель соціально ринкового господарювання, яка ґрунтується на наданні всім формам господарства (великим, середнім, дрібним) можливості стало розвиватися й успішно конкурувати між собою. При цьому особлива увага приділяється розвитку дрібних і середніх високотехнологічних підприємств, фермерських господарств. Стимулювання конкуренції пов'язується зі створенням особливої інфраструктури, яка стримує негативний вплив ринку і капіталу, з формуванням багатошарової інституціональної структури суб'єктів соціальної політики.

Японська модель – модель регульованого корпоративного капіталізму. Ця модель будується на дуже високому рівні розвитку національної самосвідомості, переважанні інтересів нації над інтересами конкретної людини. Корпоративні принципи, ідеї і символи панують як на мікроекономічному, так і макроекономічному рівнях. Держава забезпечує створення сприятливих умов для господарської діяльності, стимулює динамічний розвиток найбільш перспективних галузей економіки. Малий і середній бізнес спеціально не стимулюються, але й перешкод для їх розвитку не робиться.

В останні роки почали говорити про «слов'янську» модель економічного розвитку, маючи на увазі Україну і Росію. Характерними рисами цієї моделі є те, що:

- держава, навіть і після приватизації великої частки власності, залишається потужним власником у важливих галузях народного господарства.

- відбувається постійний перерозподіл прав власності при активній участі не економічних чинників

- фінансовий капітал переважає над промисловим. При цьому сформувалися стійкі протиріччя у відношенні розподілу доходів і капіталів

- надзвичайно нерівномірно відбувається перехід до ринкових відносин в різних галузях економіки

- існують високий рівень криміналізації економічного життя, корумпованості, неповага до закону і недовіра до будь-якої влади;

- значна частина населення схильна до державного патерналізму (визнання значної ролі держави в перерозподілі доходів населення) і суспільних форм привласнення (безкоштовних освіти, медичного обслуговування тощо)