- •Фіскальна політика у системі макроекономічного регулювання.
- •Сутність, мета, завдання, фіскальної політики
- •Інструменти фіскальної політики
- •Теоретичні засади формування і реалізації фіскальної політики
- •5. Еволюція теорій фіскальної політики.
- •6.Фіскальна політика і ефект витіснення
- •7. Суть та значення кейнсіанської теорії
- •8. Функції та роль держави у формуванні економічної політики згідно поглядів Кейнса.
- •9. Концепція дефіцитного фінансування державних видатків.
- •10.Елементи фіскальної політики, заснованої на кейнсіанській теорії.
- •11.Переваги та недоліки кейнсіанської моделі фіскальної політики.
- •12.Використання кейнсіанських та неокейнсіанських положень у сучасній фіскальній політиці.
- •13.Неолібералізм про значення та функції держави.
- •14.Ордолібералізм та концепція соціального ринкового господарства про державне регулювання.
- •15.Монетаристська концепція взаємодії ринкового та державного сектору.
- •16.Завдання податкової політики у теоріях економіки пропозиції.
- •17.Раціональні очікування як чинник фінансової політики
- •18.Стратегія неоконсервативного регулювання економіки.
- •19. Ліберально-монетаристська концепція змішаної економіки.
- •20.Характерні риси держави добробуту.
- •21. Наслідки функціонування трансфертної держави.
- •22.Фіскальне регулювання економіки згідно теорії економіки добробуту.
- •23.Оптимум Парето, його значення у фіскальній політиці.
- •24.Політичні механізми реалізації теорії добробуту.
- •25. Дистрибутивна справедливість державних фінансів (за Дж. Ролзом).
- •26. Модель змішаної держави з переважанням державно-регламентованих елементів.
- •27. Роль та значення держави у регулюванні економіки у теоріях інституціоналізму.
- •28.Характеристика принципів оподаткування.
- •29.Політичні й економічні межі оподаткування.
- •30.Порівняльний аналіз теорій оподаткування.
- •31 .Модель Левіафан-оподаткування.
- •32. Теорія демократичного оподаткування
- •33.Теорія еволюційного оподаткування.
- •38.Ухилення від сплати податків як проблема фіскальної політики.
- •40.Бюджетні видатки як вимір державної активності.
- •41.Характеристика суспільних благ.
- •42.Теорія фіскального обміну, її значення для державних фінансів.
- •43.Оптимум Парето для державних благ.
- •44.Проблема екстерналій у фінансовій теорії.
- •45.Теорії державних видатків, їх вплив на фіскальну політику.
- •46.Сутність державного кредиту.
- •47.Порівняльні хар-ки позикового фінансування держ.Видатків.
- •48.Теоретичні концепції державного кредиту
- •49. Дефіцитне фінансування бюджетних видатків.
- •50 Проблема перекладання державної заборгованості.
- •51. Обмеження зростання державного боргу
- •52. Боргова політика як іманентна складова фіскальної політики.
- •53. Державні фінанси в демократичному процесі.
- •54. Неокласична теорія фінансово-орієнтованої демократії та інкременталістська теорія реформування.
- •55.Структуралістична концепція приймання фінансових рішень.
- •56.Розвиток теорії суспільного вибору.
- •57. Сутність та значення теорії суспільного вибору.
- •58.Внесок Дж. Б'юкенена у теорію діяльності державного сектору та приймання політичних рішень.
- •59.Бюрократія і прийняття рішень у демократичному суспільстві.
- •60.Парадокс голосування при прийнятті рішень (теорема Ерроу).
- •61.Модель політичної конкуренції а. Даунза.
- •62.Порядок прийняття державних рішень у сфері бюджету.
- •63.Трактування бюджетної політики традиційною й сучасною фінансовою наукою.
- •64.Основні завдання розбудови фіскальної політики України.
- •65.Теоретичні засади розбудови політичних механізмів приймання рішень у сфері бюджету в Україні.
- •66.Орієнтири бюджетної політики України.
- •67.Вдосконалення податкової політики як основного інструменту фіскальної політики.
- •68.Використання державного кредиту як джерела мобілізації коштів до бюджету.
31 .Модель Левіафан-оподаткування.
Теорія Левіафан-оподаткування пов'язана з припущенням, що, максимізуючи бюджет податковим методом, уряд не підлягає жодним обмеженням (окрім мінімальних рамок правової держави). Водночас для платників податків ця теорія передбачає систему жорстких обмежень. Так, для них, окрім легального виходу зі складу платників податків (шляхом припинення господарської діяльності чи скорочення рівня споживання), виключаються будь-які інші можливості ухилення від оподаткування. Такі альтернативи, як приховування доходів, переміщення діяльності в тіньову економіку або за кордон, для них не існують. Таким чином, уряд, який максимізує бюджет чи податкові надходження (в межах законодавства), може використовувати весь потенціал оподаткування економіки.
32. Теорія демократичного оподаткування
Зважаючи лише на мету максимізації податкових надходжень, ще не можна достатньо точно передбачити чи пояснити фактичну політику уряду. Для цього необхідно насамперед детально дослідити коло обмежень, за яких реалізується зазначена мета. Відповідно до умов різних обмежень фінансова наука виділила три концептуальні моделі, що визначають поведінку уряду. Це теорія Левіафан-оподаткування, теорія демократичного оподаткування та теорія еволюційного оподаткування.
Досить привабливою є теорія демократичного оподаткування, яка дістала обґрунтування в роботах К. Вікселя. Відповідно до теорії демократичного оподаткування структура податків має бути закріплена в Конституції, а рівень оподаткування -визначатися виборцями в ході поточного політичного процесу. Згідно з теорією демократичного оподаткування безпосередньо самі виборці через референдум приймають рішення про державні видатки та про рівень податкового навантаження. Тому уряд наділений незначним діапазоном свободи дій у сфері бюджетної політики. Як зазначають багато дослідників цієї моделі, реалізація її положень на сьогодні матиме досить складну і затяжну процедуру, хоча модель заслуговує на увагу і в окремих випадках може мати практичне застосування.
Чи можливою є хоча б приблизна одностайність в суспільстві при голосуванні щодо видів і кількості отримуваних державних благ в умовах нерівномірного розподілу доходів та наявності альтернативної пропозиції певних видів благ у приватному секторі? Йдеться про те, чи погодяться з власної волі багатші члени суспільства фінансувати задоволення потреб біднішім через сплату податків, чи їх це має змусити зробити держава, використовуючи такий елемент податку як примус. На нашу думку, ідея демократичного оподаткування є певною мірою утопічною. Навряд чи можливо дійти згоди в питанні про обсяг суспільних товарів та послуг, які має надавати держава, через голосування усіх членів суспільства. Отже, виходить, те, що потрібно суспільству, тобто колективні, суспільні потреби має визначати сама держава, точніше державна влада, якій делегували свої повноваження виборці. Звідси держава й буде формувати пропозицію державних благ, що й зумовлюватиме її фіскальний інтерес.