«Економіка й організація інноваційної діяльності»

1. Цілі і задачі роботи

Предметом навчальної дисципліни «Економіка й організація інноваційної діяльності» є інноваційна діяльність підприємства.

Головна ціль - формування знань і навичок раціональної організації та економічного обґрунтування напрямків інноваційної діяльності підприємства з урахуванням сучасних тенденцій інноваційного розвитку економіки.

Задачі:

- вивчення сутності інновацій та інноваційної діяльності, сучасних концепцій і тенденцій інноваційного розвитку;

- визначення методичних підходів щодо формування інноваційної політики підприємства та управління інноваційною діяльністю,

- визначення і закріплення методичних підходів аналізу ефективності інноваційних проектів.

2.Оформлення роботи

2.1. Послідовність викладу

Вступ.

1. Теоретична частина.

2. Практична частина: вирішення завдань.

Зміст розрахунку.

Висновки за результатами.

Висновок.

Бібліографічний список

2.2. Робота повинна бути оформлена відповідно до вимог: на стандартних листах (А4) рукописно або набрана на комп'ютері, на окремій стороні листа; поля зверху і знизу сторінки – 10 мм, справа – 10 мм, ліворуч – 20 мм; до тридцяти рядків на сторінці. Шрифт 14пт, Times New Roman, інтервал між рядками 1,5. Загальний обсяг не повинен перевищувати 10-15 сторінок.

3. Методичні рекомендації до вирішення ситуаційних завдань Аналіз ефективності інноваційних проектів

Експертиза інноваційних проектів повинна забезпечити вибір якісного інноваційного проекту. Інноваційні проекти, представлені інвесторам, повинні бути порівнянні, і піддаватися аналізу за допомогою єдиної системи показників.

Порівнянність представлених проектів визначається:

• по обсягу робіт, вироблених із застосуванням нових методів (технологій, устаткування й т.п.);

• якісним параметрам інновацій;

• фактору часу;

• рівню цін, тарифів;

• умовам оплати праці.

Варіанти інноваційних проектів повинні мати однакове маркетингове пророблення, однаковий підхід до оцінки ризику інноваційних вкладень і невизначеності вихідної інформації.

Відбір інноваційних проектів проводиться з урахуванням інтересів інвесторів і безпосередніх виконавців.

Загальним для всіх показників ефективності інноваційного проекту є розрахунок коефіцієнта ефективності Е по наступних формулах:

(прямій показник),

(зворотний показник), (3.1)

де: Э - ефект (результат) від реалізації проекту;

З - витрати, пов'язані з реалізацією проекту.

Критерієм відбору проектів може бути мінімум витрат на їхню реалізацію.

Економічна ефективність інновацій. Ефективність — це дієвість якого-небудь результату. Економічна ефективність інновації означає, що результат, одержуваний у ході вкладення інвестицій і всіх ресурсів (грошові, матеріальні, інформаційні, робочі сили) у новий продукт або операцію (технологію), має певний корисний ефект (вигодою).

Економічну ефективність інновацій варто розглядати у двох напрямках:

1. Економічна ефективність виробництва й реалізації інновації.

2. Економічна ефективність покупки інновації.

Продуцент, провадячи інновацію, а продавець, продаючи її, переслідують ту саму мету - дістати грошові кошти або в повну власність, або в борг, щоб потім вкласти їх у вигідний проект.

Загальним принципом оцінки ефективності є зіставлення ефекту (результату) і витрат.

Відношення може бути виражене як у натуральних, так і в грошових величинах і показник ефективності при цих способах вираження може виявитися різним для однієї й тої ж ситуації. Але, головне, потрібно чітко зрозуміти: ефективність у виробництві - це завжди відношення.

Для оцінки загальної економічної ефективності інновацій може використовуватися система показників: інтегральний ефект, індекс рентабельності, норма рентабельності й період окупності.

1. Наприклад, на підприємстві А було розроблено чотири варіанти винаходу на виробництво нового продукту. За даними таблиці 5 треба розрахувати найбільш ефективний варіант і обґрунтувати свій вибір.

Коефіцієнт економічної ефективності дорівнює 0,1.

Таблиця 4.5

Варіанти винаходу на виробництво нового продукту

Показники	Роки розрахункового періоду
	1	2	3
Результати – Р, (грн)	550 000	600 000	720 000
Витрати – З, (грн)	123 000	140 000	155 000
Коефіцієнт дисконтування при ставці доходу 17%

Знайдемо дисконтуванні результати і дисконтуванні витрати по рокам розрахункового періоду, расчетного періода, тобто протягом 3 років впровадження устаткування.

1. Р = (550 000 * 0,854) + (600 000 * 0,7305) + (720 000 * 0,624) = 469 700 + 438 300 + 449 280 = 1 357 280 грн.

2. З = (123 000 * 0,854) + (140 000 * 0,7305) + (155 000 * 0,624) = 105 042 + 102 270 + 96 720 = 304 032 грн.

3. Економічний ефект розраховується по формулі:

Е = (3.2),

де:

- сумарні результати, грн.,

- сумарні витрати, грн.

Тобто економічний ефект від використання нового устаткування по виробництву

То есть, экономический эффект от использования нового оборудования по производству морозива складе:

1 357 280 – 304 032 = 1 053 248 грн.

Величина питомих витрат визначається по формулі:

. (3.3),

де: - коефіцієнт питомих витрат.

Звідси: грн. / грн.

2. Наприклад, запропоновані до впровадження три винаходи. Треба визначити, яке з них найбільш рентабельне й пояснить чому.

Таблиця 4.6

Пропоновані винаходи до впровадження

Інвестиції, грн.	Передбачуваний дохід, грн.
12 000	19 000
5 000	8 500
155 000	200 000

Визначимо індекс доходності по наступній формулі:

(3.4),

де: - передбачуваний дохід в периоде t;

- розмір інвестицій в інновації в періоді t.

По першому винаходу:

.

По другому винаходу:

.

По третьому винаходу

.

Висновок: Перевага повинна віддаватися тім інноваційним рішенням, для яких найбільш високий індекс доходності. В нашому випадку – це другий варіант винаходу.

Розрахунковий строк окупності Тр визначається по формулі:

, (3.5)

де: К1, К2 – інвестиції в інновації по порівнюваних варіантах;

С1, С2 – річні витрати відповідно по першому й другому варіантах.

Для вибору варіанта розрахункове значення строку окупності Тр рівняється з його нормативною величиною Тн = 1 / Е.

Додаткові інвестиції в інновації виправданий тоді, коли розрахунковий строк їхньої окупності не вище нормативного значення. Більше ефективний варіант вибирається, якщо Тр < Тн. Інакше можна сказати, що більше дорогий по інвестиціях другий варіант уважається ефективним тоді, коли додаткові інвестиції в нього окупляться економією на витратах у строк не більший нормативного.

Величина зворотна строку окупності являє собою коефіцієнт ефективності додаткових інвестиційних вкладень в інновації або коефіцієнт порівняльної ефективності – Эр.

Даний показник розраховується по формулі:

Ер = (3.6)

Розрахункове значення коефіцієнта ефективності Ер рівняється з нормативною величиною Ен, що відповідає задовольняючого інвестора нормі доходу на капітал. Якщо Ер > Ен, то додаткові інвестиції в інновації і більш інвестиційноємний варіант, ефективні.

Таким чином, для вибору варіантів інноваційних заходів використовуються показники порівняльної економічної ефективності, які враховують лише вартісні частини, що змінюються по порівнюваних варіантах.

Розглянемо приклад. Розроблено три варіанти винаходу на технологію виробництва виробу. За даними таблиці розрахувати найбільш ефективний варіант.

Таблиця 1

Показники	Варіанти
	1	2	3
Інвестиції, грн.	22500	27600	19700
Витрати виробництва на один виріб, грн.	13600	14700	13700
Річний обсяг виробництва, шт.	700	1100	2500

Використовуючи метод наведених витрат, визначимо найбільш ефективний варіант пропонованого винаходу по наступній формулі:

З + ЕнК (3.7),

де: З - річні витрати виробництва виробу;

К - інвестиції;

Ен – коефіцієнт економічної ефективності, приймаємо рівним 0,1

1 варіант - (13600 * 700) + 0,1 * 22500 = 11770 грн.

2 варіант - (14700 * 1100) + 0,1 * 27600 = 18930 грн.

3 варіант - (13700 * 2500) + 0,1 * 19700 = 36220 грн.

Висновок: найбільш ефективний варіант пропонованого до використання винаходу - це 1 варіант, тобто найменші наведені витрати.

Значна тривалість життєвого циклу інновацій приводить до економічної нерівноцінності здійснюваних у різний час витрат і одержуваних результатів. Це протиріччя усувається за допомогою методу наведеної вартості або інакше дисконтування, тобто приведенням витрат і результатів до одного моменту часу. Як такий момент часу можна прийняти, наприклад, рік початку реалізації інновацій.

Дисконтування засновано на тім, що будь-яка сума, що буде отримана в майбутньому, у цей час має меншу цінність. За допомогою дисконтування у фінансових обчисленнях ураховується фактор часу. Ідея дисконтування полягає в тому, що для підприємства переважніше одержати гроші сьогодні, а не завтра, оскільки, будучи інвестовані в інновації, вони завтра вже принесуть певний додатковий дохід. Крім того, відкладати одержання грошей на майбутнє ризиковано: при несприятливих обставинах вони принесуть менший дохід, чим очікувалося, а те й зовсім не надійдуть.

Коефіцієнт дисконтування завжди менше одиниці, тому що в противному випадку гроші сьогодні коштували б менше, ніж гроші завтра.

Розрахунок чистого наведеного ефекту можна зробити за формулою

, (3.8)

де Р_к — річні грошові надходження протягом п років;

ІС — стартові інвестиції;

і — ставка порівняння.

Якщо проект припускає послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом декількох років, то для розрахунку використовується наступна формула

, (3.9)

де I_j — річні інвестиції протягом т років.

Слід зазначити, що при прогнозуванні доходів за роками необхідно враховувати всі види надходжень як виробничого, так і невиробничий характеру, які можуть бути пов'язані з даним проектом.

Крім чистого наведеного доходу для відбору інноваційних проектів використовуються наступні показники:

Внутрішня норма прибутковості (ВД) – розрахункова ставка відсотків, при якій капіталізація одержуваного регулярно доходу дає суму, рівну інвестиціям. Це значить, що інвестиції окупаються. Рекомендують відбирати ті проекти, внутрішня норма прибутковості яких не нижче 15-20%.

Внутрішня норма прибутковості характеризує максимально припустимий відносний рівень витрат, які можуть бути зроблені при реалізації даного проекту. При оцінці інвестиційного проекту інвестор повинен порівняти отримане для даного проекту значення внутрішньої норми прибутковості (IRR) з «ціною» притягнутих фінансових ресурсів (СС).

Використання цього методу на практиці зводиться до послідовної ітерації, за допомогою якої перебуває дисконтний множник, що забезпечує рівність NPV= 0.

Розрахунковим шляхом вибирають два значення коефіцієнта дисконтування V₁ < V₂, таким чином, щоб в інтервалі (V_ь V₂) функція NPV =f(V) змінювала своє значення з «+» на «-» або навпаки.

Далі використовують формулу

, (3.10)

де i₁ — значення відсоткової ставки в дисконтному множнику, при якому

f(i₁)<0(або f(і₁)>0),

і₂ — значення відсоткової ставки в дисконтному множнику, при якому

f(i₂)<0(або f(і₂)>0).

Точність обчислень зворотна довжині інтервалу (i_1, і₂). Найкращий результат досягається при мінімальній довжині інтервалу (1%).

Рентабельність (R) визначається як співвідношення ефекту й витрат на реалізацію проекту.

У практиці оцінки інноваційних проектів розрахують відношення наведених доходів до інвестиційних видатків. У західній літературі цей показник називають індексом прибутковості (profitabiliti index).

Індекс рентабельності інвестицій (PI) — це відносна величина, що показує відношення дисконтних припливів за інвестиційним проектом до поточної вартості інвестиційних витрат.

Якщо інвестиції здійснюються одноразово, то для розрахунку індексу рентабельності інвестицій використовується формула

, (3.11)

Якщо інвестиції являють собою потік вкладень, то для розрахунку використовується формула

(3.12)

Для ухвалення рішення про вибір найбільш ефективного варіанта розміщення коштів необхідно оцінити майбутню вартість інвестованих коштів.

При прийнятті рішень про доцільність інвестування в інноваційні проекти використовують показники майбутньої та теперішньої вартості грошових потоків.

Використання простого відсотка припускає нарощування капіталу тільки із суми початкових інвестицій протягом усього строку вкладення. Для оцінки майбутньої вартості інвестованих коштів (FV) використовується формула

, (3.13)

де PV— сума коштів, інвестованих у початковий період, грн.;

і — ставка відсотка, або коефіцієнт;

п — строк додавання коштів, років.

При використанні складного відсотка отриманий доход періодично додається до суми початкового вкладення, тобто відсоток обчислюється також із накопиченої суми відсотків платежів. При цьому для оцінки майбутньої вартості коштів використовується формула

(3.14)

У разі, якщо передбачається виплата відсотків кілька разів на рік (щодня, щомісяця, поквартально, раз у півріччя), майбутню вартість інвестованих коштів можна визначити за формулою

, (3.15)

де т - кількість нарахувань за рік, од.

Найбільш ефективним варіантом вкладення коштів є той, за яким величина майбутньої вартості коштів максимальна.

Для визначення суми коштів, які необхідно помістити на депозитний рахунок банку, щоб одержати після закінчення встановленого строку потрібну суму, оцініть поточну вартість майбутніх грошових потоків (PV).

Показник поточної вартості розраховується за формулою

, (3.16)

де РV — майбутня вартість коштів;

і — дисконтна ставка, коеф.;

п — період розрахунку, років.

PVIF — фактор (множник) поточної вартості, стандартні значення якого представлені в таблиці значень фактора поточної вартості.

Якщо нарахування відсотків планується більше одного разу за рік, то розрахунок проводять за формулою

, (3.17)

де т — кількість нарахувань за рік, од.

Найефективнішим для підприємства є вкладення меншої суми коштів.

При наявності вибору декількох привабливих інвестиційних проектів і при існуючому обмеженні фінансових ресурсів для інвестування виникає завдання оптимального розміщення інвестицій (завдання просторової оптимізації) . Якщо проекти піддаються дробленню, то передбачається реалізація ряду з них у повному обсязі, а деяких — тільки в частині їхньої вартості. При цьому загальна сума, спрямована на реалізацію проектів, не повинна перевищувати ліміт коштів, призначених для інвестування.

Для вирішення завдання просторової оптимізації в цьому разі необхідно розрахувати індекси рентабельності по кожному проекту й ранжувати проекти за ступенем убування показника індексу рентабельності. До реалізації приймаються перші N проектів, сума інвестицій в які не перевищує встановленого ліміту коштів. Залишок фінансових коштів інвестується в черговий проект, але не в повному обсязі, а в межах певного ліміту.

Для кожного обраного проекту визначається частка, що включається в інвестиційний портфель. Визначається чистий наведений ефект для кожного проекту з урахуванням частки інвестицій, включених в інвестиційний портфель, і чистий наведений ефект від реалізації комбінації проектів.

Якщо інвестиційні проекти не піддаються діленню і можуть бути прийняті до реалізації тільки в повному обсязі, то щоб знайти оптимальну комбінацію проектів переглядають різні варіанти їх поєднань. Варіант, при реалізації якого досягається максимальний сумарний чистий наведений ефект, вважається оптимальним.

Важливим моментом при прийнятті рішення про необхідність реалізації інноваційного проекту є аналіз чутливості проекту. Аналіз чутливості інвестиційного проекту передбачає в ході розрахунку NРV поперемінне використання кожного показника в його песимістичній та оптимістичній оцінці, тоді як інші показники приймають в розрахунок за їхніми очікуваними значеннями.