Хімічний склад кришталю різних країн

Скло	Хімічний склад, %
	SiO2	СаО	Na2O	К2O	РbO	ZnО	B2O3	R2О3+SО3	N.
Шведське скло	68,77 67,05	5,30 4,81	12,42 9,24	5,58 7,95	4,97 3,20	—	2,51 3,48	0,21 -	1,525 1,616
Скло Німеччини	70,6 56,76	3,10 -	10,6 1,02	7,13 14,44	2,79 26,42	—	2,30 1,12	- 0,44	1,514 1,557
Італійський кришталь	73,82	2	17,46	0,76	0,22	5,86	1,63	0,53	1,511
Чеський кришталь	66,11 57,0	0,5	1,61 1,73	13,35 13,63	17,85 28,3	~		0,57 0,34	1,513 1,6
Угорський кришталь	60,0	—	4,5	10,0	24,0		15% ВаО		1,540
Кришталь України	58,0	—	3,0	14,0	24,0	1,0	—	—	1,570

Не дивлячись на багатовікову історію використання скла, загально визнаної теорії його будови на даний час не існує.

За кристалітною гіпотезою академіка 0.0. Лебедєва, скло уявляють у вигляді накопичення субмікрокристалічних утворень різних силікатів і кремнезему (кристалітів). Кристаліти не мають певних обмежень, розмірів; центральна впорядкована частина їх поступово переходить в аморфну масу на периферії. Ця теорія пояснює стрибкоподібні зміни ряду властивостей скла в зоні температури і його розм'якшення як результат структурних перетворень кристалітів. Але пояснення впливу різних оксидів на властивості скла з позицій цієї теорії менш задовільне.

Гіпотеза про структуру скла у вигляді безперервної сітки була запропонована Захаріасеном і Уорреном. За цією теорією скло має каркас з кремнійкисневих тетраідів [SіО₄] у вигляді невпорядкованої просторової сітки. Поряд з кремнієм в утворенні неупорядкованої сітки скла можуть брати участь В³⁺, АІ³⁺ та деякі інші катіони, здатні ізоморфно заміщувати кремній в тетраедрах. Катіони [L⁺, К⁺, Nа⁺, Са²⁺, Мg²⁺та ін.] розміщуються в проміжках структурної сітки, розриваючи міцні зв'язки Sі—О—Sі, кремній кисневого каркасу і змінюючи властивості скла. Ця гіпотеза не пояснює наявності структурних неоднорідностей у склі.

8

В.В. Тарасов розглядає скло як неорганічний полімер. В склі, хімічний склад якого Na₂O • SіО₂ і Na₂O • 2SiO₂,

ним виявлені безперервні ланцюжки [SіO₃]∞ і [SіО₂ • O₅]∞. Існують також й інші гіпотези будови скла. Однак, як зазначає вчений А.А. Аппен, принцип "в'язаної структури" нині сприймається всіма основними дослідниками скла. Згідно з цим принципом, змінюючи структуру скла при незмінному його хімічному складі, можна одержати скло з різноманітними властивостями.