Лекція 10

Документи

Документ — одне з основних понять системи 1C: Підприємство. За допомогою документів організується введення в систему інформації про чинені господарські операції, її перегляд і, якщо необхідно, коректування.

Здебільшого документи, що створюються в процесі настроювання конфігурації задачі, є електронними аналогами стандартних паперових документів, однак, використання цього типу даних може виходити далеко за рамки простої фіксації інформації про господарські операції.

Документи в системі 1с:Підприємство

У системі 1С:Підприємство документ є основною обліковою одиницею. Кожен документ містить інформацію про конкретну господарську операцію і характеризується своїм номером, датою і часом. Дата і час — найбільш важливі характеристики документів, тому що дозволяють встановлювати строгу тимчасову послідовність здійснення операцій.

Слід заздалегідь уточнити, що в Конфігураторі створюється, строго говорячи, не сам документ, а засіб введення документа в комп'ютер - шаблон документа. Кожен створюваний у Конфігураторі документ є описом безлічі документів одного виду. Наприклад, створений у Конфігураторі документ «Накладна» при роботі із системою 1С:Підприємство дозволить формувати накладні, що будуть мати різний зміст, але однаковий набір реквізитів однакову логіку поводження і так далі.

Нижче для простоти будуть використовуватися обидва ці терміни - "шаблон документа" або слово «документ», припускаючи під цим засіб для введення і візуалізації документа.

Конфігуратор дозволяє описати структуру документа, організувати діалог для введення інформації в документ і описати алгоритм побудови друкованої форми документа.

При створенні структур документів у Конфігураторі допускається визначений рівень абстракції. Так, у більшості документів можна виділити дві основні частини: заголовна частина і таблична, або багатострокова, частина. Як правило, у заголовній частині зберігаються реквізити, що є загальними для всього документа. Наприклад, у рахунку на оплату заголовна частина містить настановні дані документа — номер і дата, а також зведення про платника й одержувача платежу.

Термін «заголовна частина» - досить умовний і може відноситися не тільки до реквізитів документа, що фізично знаходяться у верхній частині паперового бланка документа. Тому, у найбільш загальному випадку, реквізитом заголовної частини буде вважатися будь-який реквізит, що зустрічається в документі тільки один раз.

Для позначення заголовної частини документа в системі 1C:Підприємство використовується термін «шапка (документа)».

Таблична частина документа являє собою список однотипних рядків з інформацією. Наприклад, у вже згадуваному рахунку на оплату таблична частина — це перелік товарів або послуг, що підлягають оплаті. Крім найменувань, таблична частина документа може містити також різноманітну додаткову інформацію - вартість товарів або послуг, кількість, обсяг, вага і багато чого іншого. У більшості випадків таблична частина використовується для формування загальної суми документа. Структура документа в системі 1С:Підприємство може містити тільки одну табличну частину.

При розробці документів у Конфігураторі може бути створена необхідна кількість загальних реквізитів документів. Такі реквізити, будучи створеними один раз, стають доступними для всіх документів: загальні реквізити можна розміщати у формах документів, до значень загальних реквізитів можна звертатися з вбудованої мови системи 1С:Підприємство. Працюючи із системою 1C:Підприємство, користувач може виконувати вибір документів у журналах за значеннями загальних реквізитів документів.

Для роботи з документами в Конфігураторі може бути створена необхідна кількість журналів. При створенні документа можна вказати найменування журналу, у якому буде здійснюватися робота з документам цього виду. Для документів різних видів можна вказувати один журнал, що дозволяє довільним образом групувати документи в журналах. Призначений документам журнал можна змінювати.

Для роботи з документами можуть використовуватися спеціально створені загальні журнали. Від «звичайних» журналів документів їх відрізняє можливість вибору документів за значенням, визначеним користувачем.