17

Вступ

Сучасна екологія як наука набуває рис широкого і дуже актуального світогляду в контексті перетворення на вчення про шляхи виживання людства. Екологічне мислення, уявлення про довкілля і місце в ньому мають бути присутніми у всіх проявах діяльнісної активності людини. Ефективним засобом реалізації цього принципу є екологізація освіти. Це означає, що практично всі дисципліни шкільного курсу, що викладаються, містять екологічний матеріал. Це біологія, хімія, географія, фізика. До 2011 року ці дисципліни були конкретними шляхами здобуття екологічних уявлень і екологічних знань. З 2011-2012 навчального року у 11 класі введень шкільний курс «Екологія» як окремий предмет, який синтезував всі екологічні знання з природничих наук. Інтегрований характер змісту «Екології» обумовлює складний склад знань, що мають світоглядне значення. Програмою передбачено виконання 7 практичних робіт. Але пізнання екології має відбуватися в процесі встановлення зв’язків кожного школяра з природним та соціальним оточенням. Наші учні на уроках екології повинні мати змогу найближче торкнутися місцевого краєзнавчого матеріалу.

Актуальність проекту полягає у практичному застосуванні екологічних знань на основі краєзнавчого матеріалу і довести, що тільки на основі краєзнавчого матеріалу можна усвідомити всі закономірності природи, взаємодії природи і людини, наслідки і шляхи їх подолання.

Завдання проекту:

1.Опрацювати літературні дані.

2. Розробити практичні роботи згідно навчальної програми опираючись на краєзнавчий матеріал.

3. Зробити висновки та надати методичні рекомендації.

Краєзнавчий матеріал заслуговує на те, щоб бути розглянутим на уроках екології, він має глибокий навчальний та виховний зміст. Працюючи в цьому напрямку учні зможуть:

• поглибити свої знання про природні умови, ресурси та господарство свого краю;

• пояснювати фактори розміщення місцевого підприємства;

• аналізувати статистичні дані;

• находити шляхи розв’язання існуючих господарських проблем;

• виробляти особистісне ставлення до розвитку рідного краю;

• розвивати комунікативні, інформаційні та соціальні компетенції;

• цінувати самобутність рідного краю;

• прищеплювати повагу і гордість до маленької Батьківщини.

1. Літературний огляд

1.2. Екологічна поведінка як пріоритет екологічного виховання

Навчити людину створювати екологічно безпечний простір, узгоджувати свою діяль­ність із законами природи — голов­не завдання сучасного екологічного виховання. Чим раніше людство поч­не переглядати результати своєї діяльності і коригувати потреби, зіставляючи їх із можливостями природи, тим швидше відбудуться зміни у взаєминах між людиною і природою на користь останньої.

У зв'язку з цим нині гостро стоїть питання виховання в лю­дині екологічної культури і від­повідальності за екологічну ситуа­цію довкілля.

Державні та міжнародні доку­менти у сфері екологічної освіти та виховання зазначають про необ­хідність вироблення навичок пове­дінки, сумісних зі сталим розвит­ком, вимагають від особистості узгоджувати свою діяльність із за­конами природи, долати спожи­вацьке ставлення до неї, самообмежувати потреби та вміти приймати екологічно виважені рішення.

У Концепції екологічної осві­ти України зазначено, що пріори­тетом шкільної екологічної освіти є особистісна орієнтація, яка пе­редбачає створення таких умов, за яких природа має бути особистісною цінністю кожного школяра.

Відповідно до актуальних зав­дань екологічного виховання, його не можна звести до простого засвоєння вихованцями знань, правил і законів.

Для виконання запропонова­них правил поведінки не тільки під час навчально-виховного про­цесу, а й у повсякденному житті, варто організовувати діяльність учнів у природі, що буде спрямо­вувати їх на цілепокладання, прий­няття рішень у взаємодії з приро­дою, усвідомлення власної значу­щості у збереженні природи.

Під поведінкою розуміємо сис­тему дій і вчинків людини з пристосування до умов зовнішнього середовища; поведінка розкрива­ється в термінах «реагування», «врівноваження з оточенням» тощо.

Дуже важливим для розумін­ня специфіки екологічного вихо­вання є теза про те, що воно не має бути тільки системою заборон щодо тих чи інших дій. Окрім за­кликів, що природу потрібно лю­бити і берегти, необхідно вчитися грамотному природокористуванню. Тому у використанні техноло­гій екологічного виховання потрі­бен такий психолого-педагогічний вплив, що спонукатиме еко­логічну поведінку школяра.

Екологічна поведінка школя­рів визначається як система взає­модій із навколишнім і соціаль­ним середовищем, спрямована на дотримання гармонійної єдності у природі, екологічних норм і правил поведінки, її вияви базу­ються на екологічній освіченості, свідомому ставленні до природ­них багатств та практичній участі щодо покращення природокорис­тування й природозбереження.

Принципи формування еколо­гічної поведінки реалізуються на основі особистісно орієнтованих інтерактивних технологій, спря­мованих на свідоме формування цінностей особистості. Д.Єрмаков зазначає, що для формування екологічних ціннісних орієнтацій має значення не сама освітня діяльність, а її технологія. Інтер­активні технології, що навчають вихованців думати, осмислювати ідеї та концепції, шукати й засвою­вати потрібну інформацію, фор­мулювати та відстоювати власну думку, сприяють виробленню особистісних цінностей, необхід­них для здійснення екологічно доцільних вчинків.

У формуванні екологічної по­ведінки вихованців важливою є організація їх практичної еколо­гічної діяльності засобами само­виховання. Для учнів найбільш актуальними і важливими є проб­леми повсякдення: чим живуть, що роблять, за що або за кого хви­люються. Саме інформація, що стосується їх власної діяльності, особистого впливу, переконань, із якими вони щоденно стикають­ся при взаємодії з природою, ви­кликає в них найбільшу цікавість.

Часте спілкування з природою призводить до вкорінення свідомо­го і обґрунтованого вибору зразка поведінки в навколишньому се­редовищі. Учні, вивчивши стан дов­кілля, планують діяльність із його поліпшення, виконують операції щодо захисту природного середо­вища, намагаються знайти конструктивні рішення: діяти так, щоб не завдати шкоди природі. Вони виявляють рішучість у протидії шкідливим впливам на природу, проявляють високу активність не тільки в участі, а й у розробці і проведенні екологічних заходів, обґрунтовуючи свій вибір мораль­ними установками. Мотивами по­ведінки в такій діяльності є почут­тя сумління та власної відповідаль­ності за природу.