7. Закріплення вивченого.

1) Пригадавши вивчене про стилі мови, колективно заповнити спроектова­ну на дошку через кодоскоп таблицю.

Назва стилю	Мета мовлення, призначення стилю	Сфера спілкування	Мовні особливості	Види творів (жанри), у яких стиль реалізу­ється
Розмовний
Художній
Науковий
Публіцистичний
Конфесійний
Офіційно -діловий

2) Прочитати тексти, визначити стильову приналежність кожного. Свою дум­ку обґрунтувати.

• Здоров був! — обізвався перехожий.

• Здоров.

• Чи це Окунь живе?

• Який Окунь?

• Карпо Окунь, старий дід.

• Ні: це Лимар, а не Окунь.

• А де ж Окунь?

• Та який Окунь?

• Дід старий, що з бородою ходив (Панас Мирний).

З чого починається любов до рідного краю?..

Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена волошками та ще зжовті­ла від суріпки, а над нею, а в ній зрідка прокочується бджолиний звук. Гречка біліє м'яко, вона ще молода, її зеленого листя ще не торкнулася осінь своїм умілим квачиком і не взолотила його...

На все це дивишся, все це вбираєш у себе, сповнюєшся високістю простору, що облягає тебе, і відчуваєш, що ти не в силі не любити цей рідний куток землі (Є. Гуцало).

Молитва на замолення гріхів

Господи, приношу Тобі всі гріхи мої та злочини, що зробив перед Тобою і перед Святими Твоїми ангелами, все покладаю на жертву Твого умилостивлення; хай обпалиш Ти і знищиш все вогнем любові Твоєї, хай зітреш усяку скверну гріхів моїх, хай очистиш совість мою від усякого зло­чину і хай повернеш мені благодать, утрачену гріхом (3 молитовника).

Людина без історичної пам'яті уподібнюється до дерева, котре сило­міць висмикнули з правічного ґрунту. Скільки вже таких дерев-людей роз­велося в нас за останні десятиріччя! Спробуйте в молодшого покоління запитати, хто з них знає бодай одну весільну пісню чи колядку, купальську або зажинкову, відрізнить веснянку од щедрівки? (В. Скуратівський).

Орфоепія (від гр. орфос — правильний, епос — мова) — це система загальноприйнятих правил літературної вимови, які забезпечують єдність звукового оформлення висловлювання відповідно до норм національної мови.

Основним поняттям орфоепії є орфоепічна норма, тобто науково обґрунтоване, соціально узаконене правило вимови звуків, звукових ком­плексів, організації звукового

потоку. Орфоепічні норми бувають імпе­ративними (їх порушення розглядається як факт слабкого володіння мовою) та диспозитивними (такі допускають варіанти вимови, наприк­лад у наголошенні слів: мабуть і мабуть) (3 підручн.).