Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
укр. мова за прф. спр. лекції.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
448.95 Кб
Скачать

4. Опрацювання таблиці.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО МОВЛЕННЯ

Доречність і доцільність

Повна та глибока оцінка ситуації спілкування (її офіцій­ності чи неофіційності, психологічних особливостей адресата, його інтересів, мети спілкування тощо)

Змістовність

Глибоке осмислення теми (змісту) і мети (головної дум­ки) майбутнього висловлювання, повне підпорядковуван­ня його цій темі й меті, докладне ознайомлення з інфор­мацією з цієї теми; різнобічне та повне розкриття теми

Логічність

і послідовність

Думки мають викладатися послідовно й чітко, між ними мають забезпечуватись смислові зв'язки

Точність

Гранично чітке розкриття задуму мовця, вживання слів у повній відповідності до їх значень, використання слів, притаманних тому чи іншому стилю; уникнення неви­правданого повторення слів, однотипних конструкцій речень

Правильність,

багатство

і різноманітність

Відповідність літературним нормам (лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, орфогра­фічним, пунктуаційним, орфоепічним); різноманіття мовних засобів: слів, речень тощо

Виразність і образність

Яскраве й образне втілення думок, оригінальність у висловлюванні

5. Закріплення вивченого.

1) Прочитати. Які норми літературної мови порушено в кожному з речень? Записати речення, відредагувавши їх.

Приїхавши до Києва, гостям найбільше хочеться побачити пам’ятники Тараса Шевченка та Лесі Українки.

Для мене немає більш цікавішого музею від історичного.

Портрети являються експонатами фотовиставки, що працює з серпня місяця.

На початку зборів було об’явлено повістку дня.

Прийняти участь у змаганнях по футболу може любий учень спортивної школи.

Перш за все випускники подякували директора та вчителів школи.

Учбовий заклад не вспів оформити підписку на нужні студентам газети та журнали.

2) Прочитати. Які норми порушив автор "процитованого" поетом листа? Яке ставлення до автора листа викликає його мовлення?

Здравствуй, дорогоє наше районо!

Я пишу заяву и смотрю в окно: Це ж моей дитинє скоро сьомий год, Ето ж в школу нинє вже ано пайдьот! Но вмєшалась сіла сатинінская, Бо ближайша школа — українская! Шо єто такоє?! — спрашиваю вас! Нікуди дитину вести в первий клас!

Е.Драч.

6. Вивчення нового матеріалу.

&> Пояснення викладача.

Залежно від змісту й мети висловлювання, а також від індивідуальної манери та уподобань мовця у процесі мовлення відбувається певний добір і комбінування слів, словосполучень, речень. Це називається стилістичною диференціацією мови.

Стиль (від лат. стілос — паличка для письма)— різновид літературної мо­ви, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).

Кожен стиль має: сферу поширення (коло мовців), призначення, систему мовних засобів, стилістичні норми, підстилі, жанри.

Розмовний стиль побутує в повсякденному усному спілкуванні з метою обміну думками, вираження почуттів, з'ясування виробничих і побутових стосунків. Він існує в усній формі; у спілкуванні мовці широко застосовують емоційно-забарвлені слова і так звані невербальні засоби спілкування (жес­ти, міміка). У письмовій формі стиль використовують письменники в ху­дожніх творах з певною метою (передусім для характеристики персонажів через їхнє мовлення).

Художній стиль використовується у текстах художньої літератури, йо­го мета — образне відтворення дійсності та емоційний вплив на читача (слухача).

Ознаки стилю: образність, конкретність, емоційність, експресивність. Мовні особливості: вживання найрізноманітнішої лексики, авторських новоутворень, речень різних типів; у мовлення персонажів можуть включатися всі одиниці загальнонародної мови.

Науковий стиль — поширений в освіті, науці, техніці; його мета — обмін науковими знаннями. Ознаки стилю: узагальненість викладу, під­креслена логічність, точність (однозначність), об'єктивність. Мовні особ­ливості: вживання термінів {радіус, рецептор, індикатор, присудок, спо­лучник), слів на позначення загальних понять або абстрактних предметів, мовних зворотів (кліше) (точка замерзання, скласти рівняння, член речення; складається з..., полягає в...), слів іншомовного походження (діа­метр, біогенез, фонема), цитат.

Публіцистичний стиль застосовується в громадсько-політичній діяль­ності, в газетах, суспільно-політичних журналах, агітаційно-пропагандист­ських виступах, радіо- і телепередачах. Його завдання — інформувати чита­ча (слухача) про важливі, суспільно значущі події, вплив на нього, спонука­ти до певних дій. Ознаки стилю: доступність (ясність), образність, яскра­вість, емоційність викладу, фактографічність, логічність, доказовість, по­слідовність, відверта оцінність. Публіцистичний стиль поєднує ознаки ху­дожнього та наукового стилів. Мовні особливості: вживання суспільної лек­сики {демократія, державний устрій, незалежність, етнічний), емоційно-забарвлених (вітчизна, патріот, помисли, діяння) та оцінних слів (благо­родний, доброчинний, облудний, підступний), у переносному значенні на­укових, військових і спортивних термінів (агонія, атака, правий фланг, ес­тафета, раунд), спонукальних, здебільшого окличних за інтонацією речень, неповних речень, повторів, зворотного порядку слів (інверсії), антитези, ри­торичних запитань та звертань.

Конфесійний стиль — використовується в релігійному житті загалом: у релігійних відправах, церковних проповідях, молитвах і богослужебних кни­гах (Біблія, Молитовник, Євангеліє). Мовні особливості: вживання суто цер­ковної термінології (євхаристія, епітимія, проскомидія, акафіст, провидін­ня, водосвяття), речень з непрямим порядком слів, специфічних стилістич­них фігур (метафори, порівняння, алегорія). Для текстів конфесійного стилю характерна урочистість, піднесеність.

Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу офіційно-ділових стосунків. Стиль поєднує дві мети: інформативну (повідомлення) та волюнтативну (наказ). Озна­ки стилю: точність (недвозначність), ясність (доступність), конкретність, чіт­кість, об'єктивність та лаконічність викладу. Мовні особливості: вживання термінів (позивач, усиновлювач, спів засновник), канцеляризмів (недовико­нання, названий вище, особа), стійких словосполучень (кліше) (беручи до уваги, з метою забезпечення, застосувати передбачені законом санкції, спри­яти виконанню тощо,), віддієслівних іменників (рішення, застосування, вру­чення, прийняття), складних речень з прямим порядком слів, з однорідни­ми, відокремленими членами речення, вставними словами.

Жанри (від франц. £епге _ жанр, стиль) — види вживаних у певній галузі людського життя текстів, що характеризуються певними структурни­ми та мовними особливостями. Кожен стиль мовлення виявляється в певних жанрах. Розмовний стиль реалізується у таких жанрах: діалог або полілог зі стислих реплік, бесіда на побутову чи професійну тему, монолог, приватні листи. Художній стиль існує в таких жанрах, як роман, повість, оповідання, поема, комедія, трагедія тощо. Жанри наукового стилю — монографія, стаття, реферат, тези, доповідь, анотація, рецензія, звіт. Серед жанрів публіцистичного стилю основними є заклик, нарис, памфлет, репортаж, огляд, замітка, інтерв'ю, а також радіо-, кіно-, телепубліцистика. До жан­рів конфесійного стилю слід віднести звернення до пастви, церковну пропо­відь, молитву, стихір та тропар (присвячені релігійному святу піснеспіви) тощо. Офіційно-діловий стиль реалізується в таких жанрах, як закон, указ, статут, наказ, договір, канцелярське листування, ділові папери (заява, розписка, протокол, доручення, характеристика, автобіографія) та ін.