Проголошення незалежності україни

Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

• продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

• виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

• здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Вер­ховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто ПРОГОЛОШУЄ Незалежність

• України на створення самостійної української держави — України.

Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набуває чинності з моменту його схвалення.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України

' Текст гетьманського наказу відтворено за народними переказами й фольклорними записами.

² Подано мовою оригіналу за кн.: Я в о р н и ц ь к и й Д. Історія запорозьких козаків: У 3 т. — К.: Наук, думка, 1990—1991.

5. Підведення підсумків заняття.

6.Завдання додому. Підготувати усні повідомлення (або реферати) на такі теми:

Найвідоміші документи Давньої Русі.

Адміністративна влада та документація Запорозького Війська. Конституція Пилипа Орлика та її значення в українській історії. Законодавче забезпечення статусу української мови як державної. Документи про присудження літературних премій (з газ. "Літературна Україна").

Заняття 2

Тема. Мовна норма. Стилі і жанри української літературної мови.

Мета: з'ясувати поняття "мовна норма", ознайомити з видами мов­ної норми, узагальнити вивчене про стилі української літературної мо­ви, удосконалювати вміння розрізняти стилі мови.

Обладнання: таблиця "Основні вимоги до мовлення", кодоскоп.

Хід заняття

1. Організаційний момент.

2. Оголошення теми та мети заняття.

3. Вивчення нового матеріалу.

1. Пояснення викладача.

Українська літературна мова як вища форма загальнонародної національ­ної мови характеризується наявністю сталих норм, які є обов'язковими для всіх її носіїв. Унормованість — важлива ознака літературної мови.

Норма літературної мови — це закріплений практикою мовний варіант, рекомендований до вживання як обов'язковий для всіх членів мовного колек­тиву. Саме унормованість відрізняє літературну мову від інших різновидів національної мови (діалектів, жаргонів, просторіччя).

Різновиди мовних норм:

• орфографічні — система загальноприйнятих правил написання слів і їх значущих частин, написання слів разом, окремо та через дефіс, уживання ве­ликої літери: пів'яблука, пів-Європи, бриньчати;

• лексико-фразеологічні — уживання слів у властивому їм значенні: випрасував [а не погладив] одяг, будь-яке [а не любе] питання, та правильне слово­вживання: їдальня [а не столова], заходи [а не міроприємства], брати участь [а не приймати участь];

• морфологічні — утворення відмінкових форм: вісім кілограмів [а не вісім кілограм], визначення роду: учений ступінь [а не учена ступінь], правиль­не утворення відмінкових форм числівників: п'ятдесяти [а не п'ятдеся­ти] тощо;

• синтаксичні — усталені зразки побудови словосполучень: урок мови [а не

урок по мові], речень: Проходячи попід вікном, він почув спів [а не Прохо­дячи попід вікном, його увагу привернула пісня];

• стилістичні — використання мовних засобів, властивих певному стилю: ти чого [а не з якого питання] зажурився?

• пунктуаційні — норми вживання розділових знаків: Це, може, й так, а може, й ні.

• граматичні — творення слів, уживання форм слів, побудова слів і речень:

по містах і селах [а не по містам і селам], згідно з наказом [а не згідно наказу], відповідно до наказу [а не відповідно наказу].